Тема 7. Соціально-психологічні аспекти прийняття управлінських рішень.
Сутність і структура управлінських рішень.
Функції управлінських рішень.
Методи і процедури прийняття управлінських рішень.
Стратегії і тактики вирішення управлінських завдань.
Методи і форми організації діяльності по виконанню управлінських рішень.
Будь-якій людині приходиться приймати управлінські рішення. Дані навички отримуються з досвідом. Щоденно людина приймає сотні рішень – за все життя це астрономічні суми. Особливо тісно переплітається процес прийняття рішень з проблемами лідерства – керівництва та управління трудовими колективами. При цьому необхідно відзначити два аспекти – з одного боку – це функція керівника, по-друге, група як єдине ціле існувати не зможе, якщо неї не будуть прийматися загальні пропозиції, думки щодо принципових питань.
Рішення – вибір однієї з існуючих альтернатив.
Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації.
У вузькому розумінні прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення. У цьому випадку прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. Однак процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.
На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:
Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності (інформаційні умови прийняття рішень).
Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.
Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності, щоб приймати вірні рішення.
Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того чи іншого рішення.
Прийняття рішення - це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.
Діапазон рішень надзвичайно великий – від вибору меню до вибору професії, дружини. Нерідко альтернативних варіантів дуже багато, але більшість щоденних рішень приймається без систематичного обдумування. Але коли справа йде про важливі рішення, на їх обдумування іноді, в силу психологічних факторів, рішенням надається неадекватна увага. Наприклад, дехто неділями може роздумувати відносно покупки одягу, а потім під впливом імпульсу купує автомобіль.
Відповідальність за найважливіші організаційні рішення – це важлива моральна ноша, що особливо чітко проявляється на вищих рівнях державного управління. Але всі управлінці керують власністю, яка належить іншим людям, і їх рішення впливають на їх життя.
Підходи до прийняття рішень.
По-перше, прийняти рішення достатньо легко, лише для цього треба вибрати певний напрям дій. Важко приймати правильні рішення.
По-друге, прийняття рішень – психологічний процес. Всі ми знаємо, що поведінка людини не завжди логічна, інколи нами рухає логіка, іноді емоції.
Рішення розділяють на три категорії – інтуїтивні, засновані на судженнях і раціональні.
Інтуїтивні рішення – це вибір виключно на основі того, що індивід вважає правильним. Людина не зрівнює всі «за і проти» кожної альтернативи і навіть не вникає в саму ситуацію – вона просто робить свій вибір. Інтуїтивне рішення – це те, що ми називаємо «осяянням» чи шостим відчуттям. Дослідники вважають збільшення обсягу інформації допомагає прийняти рішення управлінцям середнього рівня, але керівникам вищого рівня приходиться покладатися на інтуїцію.
В ході досліджень 80% опитаних керівників організацій заявили, що дізналися про існування серйозних проблем дякуючи «неформальним комунікаціям та інтуїції». І вони підкреслювали що більшість їх рішень інтуїтивні, а всі серйозні рішення, про які вони жаліли, не ґрунтувалися на інтуїції. В складних організаційних ситуаціях існують тисячі варіантів вибору. Більше того, часто менеджери навіть не знають про всі існуючі варіанти. Але покладаючись на інтуїцію, потрібно пам’ятати, що статистика свідчить що шанси на правильний вибір без застосування логіки дуже низькі.
Рішення, засновані на судженнях
Дані рішення інколи здаються інтуїтивними, оскільки їх логіка відразу не помітна. Цей вибір робиться на основі знань і досвіду. Людина використовує знання про те, що з нею ставалося раніше в схожих ситуаціях, щоб спрогнозувати результати різних альтернатив в цих умовах. Базуючись на здоровому глузді, вона вибирає варіант, який в минулому був успішним. Такий підхід є дуже корисним, оскільки ситуації в організаціях мають тенденції повторюватися. І це основна вимога всіх програмованих рішень.
Найпростіший приклад – керівництво дозволяє досвідченому секретареві самостійно вести рутинну кореспонденцію.
Рішення неможливо базувати на судженнях, якщо ситуація нова, оскільки менеджер в даному випадку не володіє досвідом для обґрунтування логічного вибору. Це відноситься до будь-яких ситуацій, нових для організації.
І, на кінець, судження майже завжди опирається на досвід, тому керівник прагне до тих напрямків дій, які знайомі йому з минулих ситуацій. І саме з цієї причини він може і не помітити нову альтернативу, яка може бути більш ефективною, ніж відомі їм. Або може взагалі підсвідомо уникати нових областей, які для нього не відомі. і якраз для нього це може бути катастрофічним.
Звісно справитися з новою ситуацією чи проблемою завжди важко, повністю виключити ризики прийняття неправильного рішення неможливо. Але підходячи з точки зору раціональності можна підвищити ймовірність правильного вибору.
Раціональні рішення.
Головна відмінність раціонального рішення від попереднього, те що воно не залежить від попереднього досвіду. Його основою стає об’єктивний аналітичний процес. І потрібно хвилюватися не лише про саме рішення, а й про те, що з ним пов’язано і що від нього залежить. Рішення проблем потребує не одиничного рішення, а комплексу виборів, які закінчуються лише коли проблему вирішено.
Виділяють 5 етапів раціонального вирішення проблеми.
Діагностування проблеми полягає в повному її виявлені, тобто діагностиці. Ситуацію можна вважати проблемною, коли не досягнуто намічених цілей. Наприклад ви дізнаєтеся про виникнення проблеми через те що не сталося щось, що мало відбутися. Наприклад, ви як керівник знаєте, що ваш підрозділ не виконує встановлені норми. І це вже проблема.
Існує старе прислів’я «виявити проблему – значить вирішити її наполовину» ту не завжди спрацьовує, оскільки процедура діагностики включає декілька етапів. Перша фаза діагностики – визнання і визначення симптомів ускладнень чи нових можливостей.(такими симптомами можуть бути низькі прибутки, обсяги збуту, якість, конфлікти і т.д.). Встановлення симптомів дозволяє ідентифікувати проблему і звузити коло факторів, які необхідно враховувати. І тут відразу не потрібно усувати симптоми (як в медицині), а встановити істинні причини, провести дослідження і аналіз щодо неефективності роботи колективу чи організації. Такі дані можна збирати як формально, так і не формально. Інформація часто може бути не потрібно, зміненою, викривленою тощо. В такому випадку вчені акцентують свою увагу на релевантній інформації – це такі відомості, які мають відношення до даної проблеми, людини, цілі. Оскільки вона може виступати основою при прийнятті рішень, повинна бути максимально точною. Таку інформацію зібрати надзвичайно складно.