Керівник, види.

Керівник - індивід, на якого офіційно покладено функції управління колективом і організації діяльності в групі, установі, фірмі. Керівник несе юридичну відповідальність за функціонування групи (колективу) перед інстанцією, яка, його затвердила і має в своєму розпорядженні строго фіксовані можливості санкціонування - покарання і заохочення - підлеглих для впливу на їх виробничу (наукову, творчу та ін.) активність.

Виділяють два типи управлінських функцій:

- Виробничі - в них керівник виступає як фахівець того чи іншого виробництва;

- Соціально-психологічні - реалізуються керівником в системі «людина-людина».

Ступінь ефективності керівника при реалізації виробничих функцій обумовлена його знаннями, вміннями та навичками як спеціаліста в конкретній сфері виробництва, а тому досить легко прогнозована; тоді як ступінь його ефективності при реалізації соціально-психологічних функцій - величина значно більш варіативна, менш прогнозована, оскільки виявляється залежною як від особистісних і «стильових» якостей самого керівника, так і від групи, якою він керує.

Стиль керівництва – спосіб, прийом, метод роботи, характерна манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих.

Стиль керівництва стабільно проявляється в особливостях взаємодії керівника з колективом, що формуються під впливом як об'єктивних і суб'єктивних умов управління, так і індивідуально-психологічних особливостей особистості керівника.

До характеристик стилю належать:

• активність-пасивність керівника в управлінській взаємодії з підлеглими;

• єдиноначальність-колегіальність при прийнятті керівником рішення;

• орієнтація тільки на виробничі або на виробничі та соціальні завдання;

• директивний (наказує) або спонукальний характер впливу на підлеглих при спонукання їх до дії;

• орієнтація на розвиток самостійності та ініціативності підлеглих або на регламентацію їх активності; дистанційні або контактні відносини з підлеглими;

• орієнтація на централізацію або децентралізацію інформаційних потоків у групі, наявність або відсутність зворотного зв'язку між керівником і групою.

Беручи за основу те або інше поєднання даних характеристик, дослідники виділяють наступні стилі керівництва.

1) За «основною» класифікацією, в основу якої покладено комплекс стильових характеристик виділяють:

- Авторитарний стиль (директивний, автократичний) - керівник сам приймає рішення, на підлеглих впливає переважно наказами, розпорядженнями, які не підлягають обговоренню, а над всіма діями підлеглих здійснюється жорсткий контроль, ініціатива присікається; в крайніх формах - це «тиранія», грубість, зневага гідністю людей, аморальність, жорстокість;

- Демократичний стиль (колегіальний) - керівник активізує групу на загальну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками; на підлеглих впливає переконанням, порадами, доказами; співробітники повною мірою можуть реалізувати свої творчі можливості, їхня ініціатива заохочується, їм надається відносна самостійність у виборі способів вирішення групових завдань; справедливе ставлення до підлеглих сприяє формуванню у них доброзичливості, готовності до співпереживання та підтримки;

- Ліберальний стиль (попустительский, нульовий, нейтральний, номінальний, анархічний) - у керівника низький рівень вимог до підлеглих, головні способи впливу на них - прохання, інформування; контроль ослаблений; керівник фактично ухиляється від управління групою;