Лекція 5. Основи лідерства в системі управління.

1. Лідерство і керівництво: загальне і відмінності.

2. Лідер, основні теорії лідерства.

3. Керівник, типи.

Характеристика динамічних процесів, які проходять в групі вимагає відповіді на питання про те як група формується, хто бере на себе функції організатора її життєдіяльності, і які при цьому виникають особливості управлінської діяльності. Мова йде про проблему лідерства і керівництва в групі, про механізми соціально-психологічного впливу, метою якого є досягнення групової згуртованості і максимального ефекту групової діяльності.

Перш за все нам необхідно уточнити і розмежувати поняття «лідер» і «керівник», «лідерство» і «керівництво».

В англійській мові слово «leader» означає одночасно «керівника, голову, лідера, вождя». Однак для психології малих груп принципово важливо розрізнення «лідера» і «керівника» (англ. manager - управляючий, завідувач, директор), незважаючи на те, що між ними є певна схожість.

Керівництво – це управлінський феномен, коли індивід чи колективний субʼєкт управління з певним наміром впливає на інших людей з метою структурувати дії та взаємини в групі чи організації.

Лідерство – соціально-психологічний процес в колективі чи групі, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку їх членів, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни з оптимальним ефектом та відповідає встановленим в суспільстві соціальним відносинам.

Загальне в лідерстві та керівництві:

- Лідерство і керівництво - це процеси, що забезпечують управління групою, організацію діяльності членів групи з метою досягнення максимального ефекту спільної діяльності;

- Лідерство і керівництво - це персоніфіковані форми соціального контролю;

- Лідерство і керівництво подібні за цільовими функціями: стимулюють групову діяльність; націлюють малу групу на вирішення певних завдань; забезпечують засоби досягнення (вирішення) цих завдань.

Відмінності між лідерством і керівництвом:

Керівництво	Лідерство
Може бути тільки у формальних групах	Може бути у формальних і неформальних групах
Це регламентований суспільством правовий процес, є офіційні права і обов’язки	Це психологічна характеристика поведінки певних членів групи, лідер може офіційно не мати прав і обов’язків
Задається ззовні і виникає цілеспрямовано під контролем соціальної структури	Виникає стихійно в результаті внутрішніх процесів в малій групі
Керівництво є стабільним	Виникає стихійно в результаті внутрішніх процесів в групі і пов’язане з міжособистісними взаємовідносинами
Є елементом макросередовища (мала група в більш широкій соціальній системі	Є елементом мікросередовища, тобто сфера діяльності лідера – це лише дана мала група
Процес прийняття рішення більш складний, враховуючи і зовнішні обставини	Менш складний, оскільки рішення приймаються щодо групи і стосуються лише групової діяльності
Володіє певною і регламентованою системою санкцій відносно групи	Може використовувати лише засоби особистого впливу

Враховуючи зазначені відмінності, феномен лідерства викликає особливий інтерес дослідників психології групи - чому деякі люди «раптом» стають лідерами, виявляються дуже впливовими в групах - не менш, а іноді і більше, ніж керівники цих груп?

2. Лідер, теорії лідерства.

Лідер - це найавторитетніша в групі особистість, за якою всі інші члени групи визнають право приймати відповідальні рішення в значимих для групи ситуаціях. Існує кілька підходів до пояснення походження лідерства:

* Теорія рис, концентрує свою увагу на вроджених якостях лідера. «гасло» цієї теорії можна сформулювати наступним чином - «лідерами не стають, ними народжуються». У рамках даного підходу було розроблено декілька теорій, однак всі вони пропонують абсолютно різний набір «рис» (які сприяють тому, щоб людина стала лідером) і сходяться у відношенні тільки 4-х характеристик:

1. Інтелект вище середнього, але не «геніальний»;

2. Ініціатива, самостійність і винахідливість;

3. Впевненість в собі, високий рівень домагань, висока і при цьому «диференційована» самооцінка (знання різних сторін своєї особистості, а не просто «любов до себе в цілому»);

4. Фактор «вертольота» (helicopter) - здатність «підніматися» над частковостями ситуації і «бачити» її цілісно (у більш широкому контексті «тут і зараз», а також з елементами передбачення, прорахунку ймовірностей розвитку подій у майбутньому і т. п. ).

* Ситуаційні теорії лідерства, згідно з якими лідерство - це продукт ситуації, що склалася. Відповідно, в різних ситуаціях різні члени групи можуть стати лідерами; ймовірність того, чи стане конкретний член групи лідером, залежить від того, чи потрапить колись дана група в ситуацію, при якій важливими і необхідними виявляться якості (особисті чи ділові) цієї людини . При цьому існує лише два «типажу»:

1. Лідер, орієнтований на завдання - такі лідери більш успішні в дуже сприятливих чи, навпаки, в дуже несприятливих для групи умовах; хвилюється щоб робота була зроблена добре

2. Лідер, орієнтований на людей - такі лідери більш успішні в помірно сприятливих для групи умовах і цікавляться в більшій мірі, які почуття і взаємовідносини виникають в середовищі працівників.

* Синтетична (системна) теорія, в якій визнається внесок у лідерство і особистих рис, і ситуацій, але звертають увагу на те, що лідерство - це ще й «функція» групи, результат міжособистісних відносин. Тому при аналізі конкретних груп необхідно враховувати і характер діяльності, яку виконує група, і умови цієї діяльності, і особливості складу групи (включаючи особистісні риси її учасників), і характеристики групи як цілого - рівень її згуртованості, стадію розвитку та ін

З одного боку, такий підхід дозволив виділити різні типи лідерства, наприклад:

1. Лідер-натхненник (пропонує програму дій);

2. Лідер-виконавець (організовує роботу групи по вже існуючій «програмі»);

3. - Лідер-ерудит (є носієм важливої для групи інформації);

4. - Лідер-генератор емоційного настрою, та ін..

З іншого боку, те, який (які) тип (типи) лідерства «знадобляться» групі, залежить від діяльності групи, а хто саме з членів групи стане лідером - від усіх інших перерахованих вище характеристик.