Л Е К Ц І Я № 3

Об’ємно-планувальні рішення з забезпечення пожежної безпеки будівель та споруд

1. Об'ємно-планувальні рішення

Об'ємно-планувальним рішенням називають розташування приміщень в будівлі чи споруді, підпорядковане функціональним, технічним, естетичним, економічним, проти­пожежним та деяким іншим вимогам.

Первинним і основним об’ємно-планувальним елементом будівлі є приміщення.

1.1. Принципи створення внутрішнього планування будівель

В практиці проектування будівель різного призначення склалися певні принципи створення внутрішнього планування.

Принципи створення внутрішнього планування виробничих будівель.

Виробничим будівлям притаманні два види планувань:

• роздільне

• суцільне.

При роздільному плануванні окремі виробничі процеси розміщують роздільно в самостійних будівлях. Це приводить до збільшення площі забудови, довжини виробничих комунікацій, вартості будівництва та експлуатаційних витрат. Тому, в силу зазначеного, при проектуванні сучасних підприємств роздільне планування, як правило, не застосовується.

При суцільному плануванні однотипні, а іноді й різнотипні технологічні процеси блокуються під одним дахом. Будівлі з такою планувальною схемою здебільшого мають велику площу і обмежені в можливостях застосування природного освітлення.

За поверховістю виробничі будівлі проектують одноповерхові та багатоповерхові.

Поверхи виробничих будівель компонуються у вигляді великих приміщень (залів), в яких розміщуються технологічні процеси та апарати з виробництва сировини, напівфабрикатів і готової продукції. До цих залів прибудовуються або вбудовуються приміщення, де розміщуються склади, підсобно-виробничі процеси, енергетичні установки, допоміжні адміністративно-побутові та інші служби.

В окремих випадках зустрічаються виробничі будівлі з коридорами, по обидва боки яких розміщуються виробничі процеси. Допоміжні будівлі виробничих підприємств найчастіше проектують з коридорами, з одного або по обидва боки яких розміщені допоміжні служби. Побутові приміщення (гардероби, душові) проектують у вигляді самостійних залів.

Для кращого використання площі будівлі, в ряді випадків, передбачають забудову у вигляді павільйонів. З цією метою в будівлю вбудовуються поверхівки для розміщення технологічного обладнання. При необхідності поверхівки демонтуються, а планування будівлі переглядається у відповідності до нового або модернізованого технологічного процесу. В окремих випадках передбачається відкрите розміщення технологічного обладнання, коли зовнішні стіни відсутні, а обладнання розміщується на зовнішніх поверхівках. Для розміщення виробничих комунікацій та інженерного обладнання в одноповерхових і багатоповерхових будівлях передбачають так звані міжфермові (технічні) поверхи, які розташовують у межах висоти ферм (балок) покриття або перекриття.

Принципи створення внутрішнього планування цивільних будівель.

Цивільні будівлі об’єднують дві великі групи житлових і громадських будівель з самими різноманітними планувальними схемами. Однак, з безлічі композиційних рішень цих будівель виділяють:

• коридорну,

• анфіладну,

• зальну,

• секційну.

В коридорній схемі приміщення розташовують по обидва або по один бік коридору, сполученого із сходовими клітками. Така схема планування притаманна для шкіл, лікарень, поліклінік, учбових корпусів, санаторіїв і т.п.

Анфіладна схема планування характеризується відсутністю коридорів. В цій схемі приміщення слідує одне за одним і з’єднуються між собою дверними отворами. Прикладом анфіладного планування є музеї, картинні галереї і окремі універсальні магазини.

Зальна схема характеризується тим, що навколо великого основного приміщення, здебільшого зали для глядачів, розташовують дрібні, обслуговуючі приміщення. Вся композиційна схема будівлі підпорядковується основному приміщенню. За цією схемою проектують театри, кінотеатри, цирки, криті ковзанки і деякі види магазинів.

Секційна схема використовується в будівлях, які складаються з ізольованих одна від одної, однакових за плануванням секцій, наприклад, в житлових будинках.

Композиційні схеми, в яких поєднуються декілька планувальних схем, називаються змішаними.