Основні положення економічних поглядів c. Сісмонді

Ключові позиції

Теорії

Суть їх теоретичного обґрунтування

Методологія дослідження

Заперечує класичне визначення предмета політекономії і його методу. Вважає предметом матеріальний добробут людей і досліджує економічні процеси як такі, що регулюються державою. Держава повинна керувати процесами виробництва і розподілу багатства в інтересах дрібного виробника.

Ідеальною економічною системою він вважав дрібне товарне виробництво; захищав патріархальність побуту і цехову регламентацію виробництва.

Сісмонді вважав політичну економію “моральною” наукою, за основу якої взято людський фактор (почуття, потреби тощо). .

Вартість, гроші, прибуток

Був прихильником трудової теорії вартості. “Праця є єдиним джерелом багатства”.

Гроші трактував як продукт розвитку товарних відносин, що мають внутрішню вартість, визначену працею.

Прибуток вважав результатом продуктивності капіталу.

Теорія відтворення

і криз

Глибоко досліджує процес реалізації сукупного продукту (у цьому його погляди ідуть в розріз з класиками). Вважає кризи надвиробництва постійним явищем в економіці, оскільки для повної реалізації продукту вартість має відповідати доходам суспільства, Причина криз – недоспоживання (особисте споживання )внаслідок процесу нагромадження.

Для реалізації продукту необхідно, щоб обсяг виробництва дорівнював обсягові первинних доходів суспільства, Якщо обсяг виробництва перевищує обсяг доходів, частину продукту не буде реалізовано. А оскільки з розвитком капіталізму доходи робітників скорочуються внаслідок зниження з/пл. і їх витіснення з виробництва машинами, обсяг споживання скорочується.

Однак капіталісти в гонитві за прибутками нарощують обсяги вир-ва, нагромаджують частину доходу, що йде на споживання. Тому за умов “чистого капіталізму” частина вартості залишається нереалізованою. Для повної реалізації товарів потрібні доходи “третього класу” – дрібних власників.

Сісмонді першим наголосив на протилежності інтересів багатих і бідних, пропонував відновити поєднання праці та власності шляхом державного втручання в економічне життя.

Ключові позиції економічного вчення

Класична політична економія А.Сміта

Критичний напрям політичної економії С.Сісмонді

Предмет дослідження

Трактував політичну економію як науку про об’єктивні закони виробництва і нагромадження багатства на основі пріоритетного розвитку особистого інтересу та невтручання в економічне життя

Стверджував, що “матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави, становить предмет політичної економії; ми називаємо політичною економією управління народним багатством”.

Природа економічної людини та економічної науки

Спонукальним мотивом економічної діяльності вважав особистий егоїстичний інтерес окремого індивіда, турботу про власну вигоду, природне прагнення до покращення власного становища.

Зазначав, що “політична економія є моральною наукою, яка має справу з людською природою, а не з економічними відносинами, веде до мети, коли прийняті до уваги почуття, потреби і пристрасті людей”.

Методи дослідження економічних процесів і явищ

Прагнув виявити глибинні закономірності економічних явищ та процесів, розкрити внутрішні зв’язки економічних категорій на основі абстрактного методу наукових досліджень

Був переконаний, що “важливо в деталях вивчати становище людей...Слід приглядатися до часу, країни і професії людини”, оскільки “грубі помилки допускалися тому, що прагнули завжди узагальнювати все те, що належить до соціальних наук”.

Ставлення до ідеї рівноваги економічної системи

Відстоював ідею ринкової рівноваги та гармонійного розвитку ринкової економіки на основі природного самочинного механізму, який постійно пристосовує виробництво товарів до дійсного попиту на них

Закликав утримуватися “від цієї небезпечної теорії рівноваги, яка відновлюється сама по собі”. Визнавав, що з “часом така рівновага відновлюється, але шляхом неймовірних страждань”.