Завдання 3.

Якщо звернутись до найавторитетнішого в Сполучених Шта­тах Америки юридичного словника «Black's law dictionary», то дефініція адміністративного права в ньому визначається так: «Адміністративне право — це частина права, ство­рена адміністративними агенціями у формі правил, інструкцій, постанов та рішень цих агенцій».

Обгрунтуйте чому акцент зроблено на «адміністативній агенції». Здійсніть порівняльний аналіз дефініції адміністративного права США і України.

Які норми забезпечують механізми реалізації та захисту прав при­ватних осіб у їх взаєминах з органами публічної адміністрації і є превалюючими в адміністративно­му праві США. Відповідь оформіть у формі доповіді.

Завдання 4.

Засадничі (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відобража­ють закономірності його розвитку і визначають напрями і ме­ханізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин – це є _________.

Їх поділяють на дві групи: засадничі та процедурні. При цьому відзначаючи, що не­можливо провести чітку відмінність між ними.

До засадничих __________відносять:……..

До процедурних_________відносять:. Здійсніть їх характеристику.

Завдання 5.

Складіть логічну схему «Система джерел конституційного права».

Питання та завдання для самоперевірки:

1.Чи однакове смислове навантаження поняття «державне управління» і «публічна адміністрація»?

2.Як розглядають публічну адміністрацію під своїм кутом зору науковці з різних сфер?

3.Як вплинула теорія публічної адміністрації на розвиток науки адміністративного права?

4.Назвіть та охарактеризуйте три етапи становлення адміністративного права .

5.На кого покладений контроль за органами публічної адмініст­рації?

Тема 2. Адміністративні структури

Практичне заняття 2. Адміністративні структури

1. Система органів публічної адміністрації.

2. Повноваження глав держав у сфері публічної адміністрації.

3. Структура та організація урядів у зарубіжних країнах.

4. Центральні адміністративні структури.

5. Адміністративні структури в регіонах та на місцях.

Основні теоретичні відомості:

Перша група структур публічної адміністрації — органи ви­конавчої влади за ознаками характеру наданої компетенції та те­риторії, на яку поширюються їх повноваження, поділяють на: вищі (уряд або глава держави); центральні (міністерства та інші органи із загальнонаціо­нальною компетенцією); місцеві (адміністрації, префектури тощо).

У парламентських мо­нархіях (Об'єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Королівство Швеція) одну частину виконавчих повноважень представляє король — символічний глава держави, а другу — уряд. У парламентських республіках (Федеративна Республіка Німеччини, Італійська Республіка) роль короля відіграє президент республіки, і аналогічно основ­ні виконавчі структури формуються навколо уряду. У країнах із змішаною президентсько-парламентською формою правлін­ня (Французька Республіка) дуалізм влади проявляється ще яскравіше.

Повноваження глав держав в аналізованій сфері можна умов­но розподілити на групи:1)кадрові.; 2)організаційні. 3)правотворчі.

Уряди поряд з главами держав перебувають на вершині сис­теми органів публічної адміністрації. Найпоширеніши­ми назвами урядів є: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів, Кабінет, власне Уряд. Міністерства на загал мають вищий правовий статус від ін­ших центральних адміністративних структур, що зумовлено кількома причинами:1)їх керівники (міністри, секретарі тощо) входять до складу урядів, що об'єктивно зумовлює їх вищу політичну вагу; 2) міністри беруть участь у формуванні політики держави; 3)міністерствам тою чи іншою мірою підпорядкована біль­шість інших центральних адміністративних структур.

Реґіональні та місцеві адміністративні структури можна поділити на дві групи:

• місцеві органи державної виконавчої влади (державна або урядова адміністрація);

• органи місцевого самоврядування (самоврядна ад­міністрація).

Основні поняття: Уряд, міністерство, адміністративні струк­тури, органи самоврядної адміністрації

Джерела: [10]; [15]; [26]; [30]; [32].