1.2. Виникнення майнових прав інтелектуальної власності

Одним з найважливіших питань права інтелектуальної власності, яке, власне, визначає ту точку в часі, після якої можливе настання правовідносин щодо об'єкта права, є питання про момент виникнення у певної особи авторського права. Цивільний кодекс встановлює, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншими законами чи договором. Досить справедливо, на наш погляд, зведення до рівня синонімів термінів "виникнення" та "набуття" прав. Дійсно, суб'єктивне право інтелектуальної власності не може бути "безособовим" – якщо таке право об'єктивно існує, то обов'язково існує і особа, якій таке право належить, а основною правовою підставою розпоряджання особою правами інтелектуальної власності є володіння цією особою такими правами. Особа не може розпоряджатись правами до того моменту, доки вона сама такими правами не володіє, тобто до виникнення у особи такого суб'єктивного права.

Чинне законодавство визначає момент виникнення права інтелектуальної власності: для об'єктів авторського права - з моменту створення такого об'єкта (тобто надання об'єкта авторського права певної матеріальної форми, в якій він може бути сприйнятий оточуючими), набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом тощо.

Право власності виникає за умови наявності певних юридичних фактів, які можна поділити на первісні, тобто такі, коли право на об'єкт виникає незалежно від волі третіх осіб (це, власне, створення об'єкта інтелектуальної власності, отримання відповідного державного правовстановлюючого охоронного документа) та похідні, за якими право власності виникає за волею попереднього власника, та, як правило, набувача прав (договори про передачу прав та інші цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом).

Законодавством України визначено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них, незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Таким чином, можна зробити висновок, що в даному випадку має місце юридичний вчинок, який тягне за собою виникнення авторських правовідносин, незалежно не тільки від наявності факту реєстрації, а навіть і від спрямованості і наявності волі суб'єкта.

На думку деяких спеціалістів, в даному випадку має місце аберація специфічних (таких, що характеризуються як авторські) відносин, які виникають між конкретною особою і конкретним твором в силу створення першим останнього, і специфічного авторського права вимагати визнання цього факту при будь-якому використанні твору. Конструкція набуття прав в даному випадку є дещо спрощеною – достатньо самого факту створення твору, що само по собі призводить до виникнення та набуття автором передбаченої законодавством сукупності авторських прав, і набуття жодного з цих прав не пов'язане з будь-якими додатковими вчинками автора.

Що стосується об'єктів промислової власності, то для них законодавством передбачений певний юридичний склад – "факт плюс визнання (підтвердження) такого факту", коли права інтелектуальної власності виникають лише після визнання державою факту створення автором об'єкта права. Власне права на об'єкт матеріального світу, створений творчою працею людини-автора, виникають з моменту його створення, але саме передбачені для цих об'єктів, як для об'єктів правовідносин в сфері інтелектуальної власності, суб'єктивні виключні права інтелектуальної власності виникають після їх реєстрації спеціально уповноваженим державним органом.

Для об'єктів інтелектуальної власності можна деталізувати підстави виникнення прав і обов'язків та зазначити, що цивільні права і обов'язки стосовно цих об'єктів можуть виникати:

1) з факту безпосереднього створення об'єкта його автором або факту створення об'єкта спільною працею декількох осіб-співавторів;

2) з факту отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

3) з факту першого використання комерційного найменування;

4) з факту отримання свідоцтва на торговельну марку та компонування інтегральної мікросхеми;

5) для комерційної таємниці – з поєднання фактів створення і фізичної фіксації на матеріальному носієві інформації, яка є секретною, має комерційну цінність та факту здійснення адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію;

6) з трудових правовідносин, коли майнові права інтелектуальної власності виникають у юридичної або фізичної особи, у якої працює працівник, який створив об'єкт;

7) з правовідносин, пов'язаних із створенням об'єкта на замовлення, де замовник отримує спільні права на створений автором за замовленням об'єкт інтелектуальної власності;

8) з договору про передачу права на об'єкт;

9) з інших договірних відносин, таких, наприклад, як договір застави, де об'єктом застави виступають майнові права на об'єкт інтелектуальної власності;

10) у юридичної особи – з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу такої юридичної особи;

11) внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом;

12) у порядку спадкування.

З них до первісних способів набуття прав, коли право на об'єкт виникає незалежно від волі третіх осіб, з деякими застереженнями можна віднести виникнення прав:

• з факту безпосереднього створення об'єкта його автором або факту створення об'єкта спільною працею декількох осіб-співавторів;

• з факту отримання патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• з факту отримання свідоцтва на торговельну марку та компонування інтегральної мікросхеми;

• з факту першого використання комерційного найменування;

• з поєднання фактів створення і фізичної фіксації на матеріальному носієві інформації, яка є секретною, має комерційну цінність та факту здійснення адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію для комерційної таємниці.

До похідних способів набуття прав, тобто таких, де право власності виникає за волею попереднього власника та, як правило, набувача прав, відносяться способи набуття прав:

• за договором про передачу права на об'єкт;

• з інших договірних відносин, таких, наприклад, як договір застави, де об'єктом застави виступають майнові права на об'єкт інтелектуальної власності;

• з факту внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості вкладу до статутного капіталу юридичної особи;

• в порядку спадкування.

Також є декілька способів набуття прав, які можуть відноситись, в залежності від конкретних правових підстав виникнення, як до першої, так і до другої групи. Це такі випадки, як:

• трудові правовідносини, коли майнові права інтелектуальної власності виникають у автора та/або юридичної або фізичної особи, у якої працює працівник, який створив об'єкт. В залежності від умов договору між працівником і роботодавцем у роботодавця можуть виникати права інтелектуальної власності за способом первісного набуття (коли немає договору, і права на об'єкт належать роботодавцеві і працівникові спільно), чи за похідним способом (коли, згідно договору, автор передає майнові права інтелектуальної власності роботодавцеві);

• правовідносини, пов'язані зі створенням об'єкта на замовлення, де замовник отримує спільні права на створений автором за замовленням об'єкт інтелектуальної власності – ситуація аналогічна вищезазначеній;

• внаслідок прийняття рішення спеціальним державним органом – судом. Така ситуація також може базуватись на різних правових підставах. В суді може оспорюватись як саме авторство, так і питання набуття майнових прав.

Враховуючи, що предметом нашого курсу є питання розпоряджання майновими правами, ми розглянемо саме питання похідного набуття майнових прав інтелектуальної власності. Загалом усі ці способи можна розділити на договірні та на недоговірні, причому основна маса таких способів є, звичайно, договірними.

За загальною правовою природою усі зазначені правочини можна поділити на правочини, згідно з якими відчужуються майнові права інтелектуальної власності (або частина таких прав), тобто повністю передаються такі права, та правочини, згідно з якими передаються майнові права інтелектуальної власності (або частина таких прав) у тимчасове користування (ліцензія та ліцензійний договір).

Відповідно, правочини щодо відчуження майнових прав інтелектуальної власності (їх частини) можуть мати як договірну, так і недоговірну основу, а правочини щодо передачі прав у тимчасове користування – лише договірну.