Навчально-науково-виробничий комплекс "Академія інтелектуальної власності" Інститут інтелектуальної власності і права

В.С. Дмитришин

РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Конспект лекцій для студентів спеціальності "Інтелектуальна власність" (7.000002; 8.000002)

Київ – 2007

ISBN 966-8786-08-4

УДК 347.65/.68+347.77+347.78+343.533(477)

ББК 67.9(4УКР)304.3

Д53

Дмитришин В.С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в Україні / Конспект лекцій для студентів спеціальності "Інтелектуальна власність" 7(8).000002. – К.: "Інст. інтел. власн. і права", 2005. – 208с.

Цей конспект укладено автором на підставі власних лекцій, прочитаних в Інституті інтелектуальної власності і права та матеріалів курсу лекцій "Передача прав інтелектуальної власності", наданих ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права".

У посібнику висвітлено комплекс питань, пов'язаний з правовими підставами набуттям майнових авторських прав, розглянуті договірні та недоговірні способи розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності, розглянуто питання щодо оформлення правочинів про передання зазначених прав та надання ліцензій на використання таких прав, а також розглянуті питання державної реєстрації договорів, що стосуються об'єктів інтелектуальної власності.

Видання може бути використано для набуття та підвищення кваліфікації фахівців у сфері охорони інтелектуальної власності. Розраховано на студентів, що навчаються за спеціальністю 7(8).000002 (Інтелектуальна власність), викладачів та студентів правових, інженерних, економічних та інших спеціальностей, а також в якості довідникового посібника для державних службовців, юристів-практиків, підприємців і працівників усіх видів економічної діяльності, які мають потребу набути чи поповнити свої знання в сфері інтелектуальної власності.

Рецензенти:

Безклубий І.А., к.ю.н., доцент кафедри цивільного права Національного університету України імені Тараса Шевченка.

Березанська В.І., к.х.н., помічник заступника директора Державного підприємства "Український інститут промислової власності"

Розглянуто і затверджено Вченою радою Інституту інтелектуальної власності і права 6 жовтня 2005 р., протокол № 5.

© ДМИТРИШИН В.С., 2007

© ЗАТ "Інститут інтелектуальної власності і права", 2007

ЗМІСТ

Вступ 7

1. Правові підстави розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності 12

1.1. Система джерел права щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності 12

1.2. Виникнення майнових прав інтелектуальної власності 16

1.3. Правочини щодо розпоряджання немайновими та майновими правами інтелектуальної власності 21

1.4. Недоговірні способи розпоряджання правами інтелектуальної власності 24

1.5. Договірні способи розпоряджання правами інтелектуальної власності 26

1.5.1. Договори щодо відчуження майнових прав інтелектуальної власності 26

1.5.1.1. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності 26

1.5.1.2. Договір щодо передання майнових прав на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору 30

1.5.1.3. Договір щодо передання майнових прав на об'єкт, створений за замовленням 32

1.5.1.4. Установчі договори щодо внесення майнових прав інтелектуальної власності в якості внесків до статутного фонду господарських товариств 33

1.5.1.5. Договір застави 35

1.5.2. Договори, щодо надання дозволу на використання об'єкту інтелектуальної власності 36

1.5.2.1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності 36

1.5.2.2. Особливості ліцензування об'єктів авторського права 72

2. Особливості розпоряджання майновими правами на окремі об'єкти інтелектуальної власності 84

2.1. Об'єкти авторського права 84

2.2. Винахід, корисна модель, промисловий зразок 93

2.3. Компонування інтегральної мікросхеми 97

2.4. Комерційне найменування 98

2.5. Торговельна марка 105

2.6. Географічне зазначення 107

2.7. Комерційна таємниця 108

2.8. Договір комерційної концесії (франчайзинг) 114

3. Ліцензійні договори 119

3.1. Загальні положення ліцензійного договору 119

3.2. Відповідальність, гарантії та обмеження в ліцензійному договорі 142

3.3. Захист конкуренції у сфері правового регулювання ліцензійної діяльності за законодавством ЄС 146

4. Державна реєстрація передання прав та ліцензійних договорів на об'єкти інтелектуальної власності 155

4.1. Реєстрація передання прав та ліцензійних договорів на об'єкти промислової власності 155

4.2. Реєстрація передання прав та ліцензійних договорів на об'єкти авторського права 166

ДОДАТКИ 172

Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуально власності 172

Розміри зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності (витяг з Додатку до Положення) 177

Розміри та порядок сплати зборів за підготовку до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір 179

Форма заяви про опублікування та внесення до Державного реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) 183

Форма заяви про опублікування та внесення змін у відомості про видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) 185

Форма заяви про опублікування та внесення до Державного реєстру відомостей про передання права власності на торговельну марку 187

Форма заяви про опублікування та внесення до Державного реєстру відомостей про видачу ліцензії на використання торговельної марки 188

Форма заяви про опублікування та внесення змін у відомості реєстру про видачу ліцензії на використання знака 189

Форма заяви про опублікування та внесення відомостей до Державного реєстру про дострокове припинення дій ліцензійного договору. 190

Форма заяви про опублікування та внесення до Державного реєстру відомостей про дострокове припинення дії ліцензійного договору 191

Форма заяви про реєстрацію договору про передання (відчуження) майнових прав на твір 192

Форма заяви про реєстрацію авторського договору про передачу виключного / невиключного права на використання твору 198

Перелік рекомендованої літератури 204

Вступ

Як показують дослідження, поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це, насамперед, стрімким (як для масштабів відповідних процесів у інших країнах) переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин. Проте не завжди є однозначним розуміння, що ж насправді значить це поняття. В економічній літературі наводяться різні визначення ринку. Його визначають як сферу обміну або місце зустрічі покупців i продавців товарів i послуг, або сукупність угод купівлі i продажу товарів тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обміну, купiвлi-продажу, що не відображає його дійсної суті.

Як економічна категорія поняття "ринок" відображає сутність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економічної системи (виробниками i покупцями) з приводу обміну результатами i умовами (факторами) виробництва.

Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси через усвідомлення людиною потреб чи інших спонукальних мотивів господарської діяльності. Тому ринок як поняття відображає процес взаємодії економічних інтересів суб'єктів господарської системи.

В останній час активно розвивається саме ринок об'єктів інтелектуальної власності, як урегульовані нормами права та договірними домовленостями сторін відношення між суб'єктами з приводу набуття, відчуження та передачі у тимчасове користування прав на об'єкти авторського права та об'єкти права промислової власності.

Згідно статистики в 90-х роках двадцятого сторіччя було зафіксовано значний прогрес у галузі науки і техніки, розширення світової торгівлі завдяки глобалізації світової економіки. Проте, останнім часом світову економіку усе частіше охоплюють кризові явища, що помітно впливають на глобальний економічний простір. У цих умовах економічні та соціальні успіхи держав будуть багато в чому залежати від їх здібності конкурувати в межах економічної інтеграції на основі більш високої продуктивності, винахідництва, інтелектуальних ресурсів та, насамперед, завдяки індустрії створення нових знань. За прогнозами, індустрія створення нових технологій та ринок їх розповсюдження разом з послугами в галузі інформаційних технологій стануть домінуючими в майбутньому.

Є усвідомлення важливості цього процесу і в нашій державі. Це підтверджується постійним зростанням як зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, так і кількості передач майнових прав на такі об'єкти. Так, в 2001 році було зареєстровано 483 ліцензії на об'єкти промислової власності, в 2002 році – 868, в 2003 році – 934, а в 2004 році – 990.

Треба зазначити, що, незважаючи на відмінності між об'єктами права інтелектуальної власності, вони мають і певні загальні риси, зокрема щодо правомірності їх використання. Легальне використання прав на результати інтелектуальної творчості можливе лише за умови правомірного (постійного або тимчасового) володіння правами на них. Останнім часом міжнародний ринок об'єктів інтелектуальної власності став значно динамічнішим. Це пов'язано з тим, що науково-технічні дослідження потребують великих витрат часу та іноді, коли технічна розробка об'єкта техніки підходить до свого логічного завершення, виявляється, що вона вже морально застаріла. Враховуючи це, виробник у кожному конкретному випадку стоїть перед дилемою: чи придбати готову технологію, чи створювати її самотужки, вкладаючи значні матеріальні і інтелектуальні ресурси і не маючи стовідсоткової впевненості в окупності цих витрат. Крім того, для прийняття обґрунтованого рішення необхідні серйозні маркетингові дослідження, оцінка технічних і економічних аспектів способу використання об'єкта, який планується застосувати, дослідження ринків збуту та умов конкуренції, консультації юристів і патентознавців, оцінка можливості залучення початкового капіталу та світові тенденції розвитку глобальної економіки.

Враховуючи зазначене, придбання прав на об'єкт інтелектуальної власності є раціональним засобом стратегії, спрямованої на оптимальне економічне використання такого об'єкта не тільки в інтересах сторін договору, але й в інтересах широкої громадськості.

Що стосується міжнародного ринку об'єктів інтелектуальної власності, то можна відмітити, що в основі його виникнення і прогресивного розвитку лежить суспільний поділ праці. Якщо на початкових стадіях розвитку продуктивних сил та виробничих відносин виник суспільний поділ праці в сфері промислового виробництва (що стимулювало внутрішню і зовнішню торгівлю матеріальними товарами), то сучасні тенденції до розвитку та пріоритетності розвитку індустрії продукування знань, призвів до внутрішньої, а потім до міжнародної торгівлі нематеріальними активами – результатами творчості людини, наукових досліджень і розробок, що містять твори, винаходи, промислові зразки і ноу-хау. Ці об'єкти почали бути товаром та відчужуватись і передаватись за ліцензійними договорами для їхньої матеріалізації у конкретні об'єкти техніки, технології з наступним застосуванням чи продажем готової продукції.

Зараз у світі діє більше 250 тис. угод і договорів про міжнародну передачу технологій. Навіть найбільш розвинені індустріальні країни є не тільки експортерами, а й імпортерами технологій. Головною країною в цьому відношенні є США, на котру припадає біля 50% обсягу світової торгівлі технологіями, у тому числі приблизно 40% світового експорту ліцензій. Взагалі продаж ліцензій разом з повною передачею прав - це типова форма передачі технологій. У сучасних умовах передача і використання виключних прав на винаходи, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти інтелектуальної власності часто супроводжуються передачею "ноу-хау", технічної документації, наданням технічної допомоги тощо. Найбільш поширеними стали невиключні ліцензії на виготовлення і реалізацію продукції.

Головну роль у здійсненні технічного розвитку країн і співробітництва між ними з метою стимулювання процесу розвитку в країнах відіграє Організація Об'єднаних Націй (ООН) і система міжнародних організацій. Найбільш значимою з них є ГАТТ (Генеральна угода про тарифи і торгівлю) – глобальний міжнародний багатосторонній договір (система міжнародно-правових актів), що містить принципи і правила міжнародної торгівлі, якими повинні керуватися країни, що беруть участь у ньому. Невід'ємною складовою частиною системи ГАТТ/СОТ є Угода з торгових аспектів права інтелектуальної власності – ТРІПС; ПРООН (Програма розвитку ООН); ЮНКТАД (Конференція ООН із питань торгівлі і розвитку); ЮНІДО (спеціалізована організація ООН із питань промислового розвитку).

Аналіз світової практики обміну науково-технічними досягненнями, винаходами, "ноу-хау", промисловими зразками і торговельними марками між окремими фірмами і монополістичними об'єднаннями, як в країні, так і між країнами свідчить про те, що в основі виникнення і розвитку сучасної міжнародної торгівлі правами інтелектуальної власності лежать об'єктивні економічні фактори. Цей ринок виник багато пізніше власне товарного ринку, у період, коли капіталістична система господарювання досягла високого рівня економічного розвитку. Цей розвиток супроводжувався розподілом суспільної праці не тільки в сфері промислового виробництва, але й в сфері науково-дослідних, проектних і конструкторських робіт і їхнього промислового освоєння. Поряд зі спеціалізацією і концентрацією наукових досліджень і розробок швидко прогресує нерівномірність розвитку науки і техніки в країнах світу, а розрив у рівні досліджень і розробок має тенденцію до збільшення. Це породжує конкуренцію в дослідженнях та розробках і визначає нерівномірний випереджальний розвиток промислового виробництва в тій чи іншій країні, області науки і техніки.

За цих умов ринок об'єктів інтелектуальної власності стає об'єктивною необхідністю для усіх країн світу незалежно від рівня їх соціально-економічного розвитку і починає діяти на комерційній основі, як у самій країні, так і між країнами шляхом укладання ліцензійних угод. Більше половини всієї, в основному, новітньої "машинно-технічної" продукції виготовляється за міжнародними ліцензійними угодами, і обмін науково-технічними досягненнями між промислово розвинутими капіталістичним країнами на основі цих угод прийняв глобальний характер. Міжнародна торгівля інтелектуальною власністю стала головним чинником впливу не тільки на рівень і якість нової техніки і технології, що розробляється і застосовується в країнах світу, але і на темпи науково-технічного прогресу в них, а також на всі зовнішньоторговельні операції, так чи інакше пов'язані з новітньою технологією.

В умовах надзвичайно жорсткої конкуренції ніхто не чекає нашу державу з "розкритими обіймами" в клубі країн – світових лідерів розвитку наукомістких інтелектуальних технологій. Навіть навпаки. Наприклад, під час Американсько-українського інвестиційного симпозіуму, що відбувся в жовтні 2005 року в Бостоні (США), до обговорення були запропоновані лише теми, що стосувалися інвестицій в сільське господарство, хімічну промисловість, машинобудування, енергетику та металургію. Тому вирішення питань стосовно розвитку індустрії високих технологій має бути одним з пріоритетів діяльності нашої держави. Одним з шляхів досягнення цієї мети є власне активна участь країни на ринку об'єктів інтелектуальної власності і не лише в якості покупця (ліцензіата), а і у якості продавця (ліцензіара). Вирішення питань щодо суттєвої реконструкції промислових підприємств на базі новітніх досягнень науки і техніки, поряд з іншими факторами, може і повинно бути забезпечене за рахунок науково обґрунтованого й економічно ефективного розширення експорту й імпорту нової техніки (технології) і нових матеріалів, у тому числі, науково-технічних досягнень по ліцензіях, що забезпечує можливість не тільки ліквідувати сформоване відставання, що намітилося на окремих напрямках науково-технічного прогресу, але й у перспективі вирватися вперед, перевершити останні досягнення світової науки і техніки, забезпечивши зростання темпів науково-технічного прогресу.

Проте, без ґрунтовних та глибоких знань світової практики, загальних правил та законодавчих норм в галузі торгівлі об'єктами інтелектуальної власності та надання ліцензій на них, така діяльність може бути не завжди корисною для підприємства, а інколи навіть шкідливою. Не загубитись в хитросплетіннях та казусах процесів, пов'язаних з розпоряджанням майновими правами на об'єкти інтелектуальної власності, прийняти виважене та вірне управлінське рішення і правильно викласти його умови в договорі і повинен допомогти майбутнім фахівцям-патентознавцям цей курс.