Тема 2. Загальна характеристика методів науково-педагогічного дослідження

1. Поняття методу та методики науково-педагогічного дослідження

2. Метод педагогічного спостереження

3. Метод бесіди та інтерв’ю

4. Психолого-педагогічний експеримент

5. Метод вивчення продуктів діяльності

6. Соціологічні методи (анкетування, узагальненя незалежних характеристик, рейтинг).

7. Тестування

8. Математичні методи

1. Поняття методу та методики науково-педагогічного дослідження.

Поняття “метод” грецького походження, що означає “шлях дослідження, спосіб пізнання”. Отже, метод – це спосіб діяльності, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Для того, щоб отримати різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу потрібно підібрати комплекс методів, тобто методику дослідження.

Методика дослідження – це процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямованих на вирішення дослідницьких завдань.

Сучасна педагогіка використовує такі методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, психолого – педагогічний експеримент, вивчення продуктів діяльності, соціологічні методи, соціометричні методи, тестування, математичні методи.

3.1. Метод педагогічного спостереження, його характеристика.

Метод педагогічного спостереження – організоване дослідження педагогічного процесу в природних умовах. Головними його вимогами є: чіткість, систематичність, різнобічність, достатня кількість зафіксованих фактів, своєчасність, об’єктивність, економність, техніки запису, ретельне, вдумливе й детальне опрацювання зібраного матеріалу, врахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ, відокремлення істотних, стійких, повторюваних фактів від другорядних та випадкових елементів, неупередженість у тлумаченні матеріалу, в оцінюванні фактів і висновків щодо них.

Наприклад, учений присутній на уроці і помічає, що коли вчитель подає матеріал цікаво, діти сидять тихо й уважно слухають. Одні учні на уроці ведуть себе активно, відповідають на запитання вчителя, а інші пасивні, неуважні. Спостерігаючи за цими явищами, дослідник робить попередні висновки про те, що увага учнів у більшості залежить від змісту уроку, що більш глибокі знання мають ті учні, які є уважними й активними. Тож спостереження дає можливість для глибокого вивчення певної ситуації та перевірки за допомогою інших методів.

Розрізняють такі види спостереження:

– пряме – вид спостереження, під час якого дослідник безпосередньо бере участь у досліджуваному процесі, діє разом з учасниками дослідження;

– опосередковане – вид спостереження, що не передбачає безпосередньої участі дослідника в процесі, який вивчається;

– самоспостереження – процес споглядання внутрішніх психічних процесів з одночасним спостереженням за їх зовнішніми виявами.

2 Методи безпосереднього спілкування

Бесіда – метод безпосереднього спілкування, який дає змогу одержати від співрозмовників інформацію, що цікавить учителя, за допомогою заздалегідь підготовлених запитань. За допомогою цього методу вчений з’ясовує думку і відношення як вихователів, так і вихованців до тих чи інших педагогічних фактів і явищ і намагається скласти більш глибоке уявлення про сутність і причини цих явищ. Наприклад, вище зазначена ситуація на уроці. То тут буде правильно скористатися бесідою з учителем і спробувати наштовхнути його на те, щоб він пояснив причини зазначених явищ, дізнатися його думку.

Метод інтерв’ю – метод отримання інформації за допомогою усного опитування. Інтерв’ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів, дає змогу вести спостереження за їхніми психологічними реакціями.

Інтерв’ю бувають:

а) вільні – не регламентовані темою формою бесіди; тривала бесіда за загальною програмою без чіткою деталізації питань;

б) стандартизовані – близькі за формою до анкети із закритими запитаннями;

в) напівстандартизовані поєднують у собі особливості двох попередніх.