Типові задачі
Основу стратегії формування інвестиційних фінансових ресурсів підприємства становить визначення в інвестиційному капіталі оптимального співвідношення власних і позикових коштів, яке залежить від обраного методу фінансування.
Так, для фінансування реальних інвестицій можуть бути обрані методи повного самофінансування (за рахунок внутрішніх власних фінансових ресурсів), акціонування, кредитного фінансування (через товарний або банківський кредит), фінансовий лізинг, інвестиційний селенг, змішане фінансування, яке передбачає комбінацію перелічених вище методів.
Фінансування вкладень у фінансові інструменти може здійснюватися через тимчасову іммобілізацію оборотних коштів, через повне самофінансування, кредитне фінансування або у змішаній формі.
На основі обраного методу фінансування окремих інвестицій визначаються пропорції в структурі джерел і оптимізується їх співвідношення з урахуванням вартості залучення джерел і ризику зниження фінансової стійкості підприємства.
Вартість джерел грошових коштів формує вартість інвестиційного капіталу і має визначитися в інвестиційних розрахунках як і всі інші витрати з позиції альтернативної вартості.
В оцінці інвестиційного проекту вартість капіталу відіграє роль мінімального коефіцієнта окупності, який має покриватися віддачею від прийнятих проектів.
В умовах досконалого ринку та визначеності роль вартості капіталу відіграє ставка процента, що становить ринкову ставку обміну між сьогоднішніми та майбутніми грошима.
В умовах невизначеності вартість грошових коштів на ринку відбиває не тільки вартість грошей, з урахуванням дохідності майбутнього періоду, але й ризик, пов’язаний з використанням їх на будь-якому конкретному підприємстві.
Визначення вартості капіталу, який використовується для інвестицій, передбачає ідентифікацію всіх його складових і вартості їх залучення. Результати розрахунків зводяться в єдиний показник - середню зважену вартість капіталу (Weighted Average Cost of Capital, WACC), що можна записати у формалізованому вигляді таким чином:
де ПВi - питома вага джерела інвестиційних фінансових ресурсів;
Вi - вартість джерела інвестиційних фінансових ресурсів.
Акціонерне фінансування має два основних джерела: нова емісія акцій (як зовнішнє джерело) або нерозподілений прибуток всередині підприємства. Нова емісія акцій здійснюється для фінансування інвестицій за недостатності нерозподіленого прибутку і коли реалізація інвестицій в основному не спричинить зниження вартості існуючих акцій підприємства.
Якщо інвестиційні можливості мають такий самий ступінь ризику, як і операційна діяльність підприємства, то вартість нової емісії (Вна) можна, використовуючи метод капіталізації дивідендів, визначити (за певних припущень і без урахування витрат на емісію) як
де ВЗ - сумарна вартість акцій на фондовому ринку;
Ді - очікувані постійні дивідендні виплати в і-му році.
З урахуванням витрат по емісії та у випадку постійного темпу збільшення дивідендів вартість нової емісії розраховується таким чином:
де Д1 - дивіденд у 1-му періоді;
ВЗ - сумарна вартість акцій на фондовому ринку;
ЕВ - рівень емісійних витрат;
ТРД - темпи зростання дивідендів.
Визначення вартості джерела "нерозподілений прибуток" (ВНП) виходить з того, що підприємство має альтернативно заробити на реінвестованій частині нерозподіленого прибутку стільки ж, скільки воно може заробити на інших зовнішніх інвестиціях з еквівалентним ризиком.
Для акціонерного товариства ВНА дорівнює ВНП, тому що при інших співвідношеннях, тобто при ВНП ВНА, воно має виплатити нерозподілений прибуток у вигляді дивідендів.
Вартість довгострокового позикового капіталу (ВДПК) визначається через ефективну ставку процента шляхом рівняння ринкової вартості боргу (РВБ) до дисконтованої вартості щорічного процента (ВП) та кінцевого платежу КП. Наприклад, для безстрокових облігацій:
де СПП - гранична ставка оподаткування прибутку.
Вартість короткострокового кредиту майже завжди визначається на рівні встановленого відсотку за його користування.