Типові задачі

Методичною основою формування інвестиційних рішень є система критеріїв, яка дає змогу здійснювати оцінку ефективності інвестиційних проектів та відбір найпривабливіших із них.

Основними критеріями оцінки інвестиційних проектів, що використовуються у бюджетуванні є:

• період окупності – П_ОК

• рентабельність (облікова дохідність) інвестицій - Р_І

• чистий приведений доход (чиста теперішня вартість) – ЧПД (NPV)

• внутрішня норма доходності – ВНД (IRR)

• індекс рентабельності - IР.

Період окупності П_ОК визначає очікувану кількість років, протягом яких будуть повністю відшкодовані витрати на інвестування. Модифікований критерій окупності (МП_ОК) розуміється як показник, що розраховується на основі дисконтованого (за ціною капіталу, що інвестується) грошового потоку (ЧГП), а саме:

де m - кількість періодів інвестування;

n - кількість періодів експлуатації інвестицій;

IB_і - інвестиційні витрати в і-му періоді;

q - ставка дисконтування;

ЧГП _j - чистий грошовий потік в j-му періоді.

Облікова дохідність або рентабельність інвестицій (Р_І) визначається через показник чистого прибутку від інвестування (ЧП):

де ІВ_С - середні інвестиційні витрати за проектом

Розрахунок показника чистого приведеного доходу (ЧПД) (чистої теперішньої вартості - NPV) заснований на методології дисконтованого грошового потоку від інвестицій і здійснюється за алгоритмом:

Внутрішня норма доходності (ВНД або IRR) характеризує очікувану дохідність інвестиційного проекту, за якої NPV проекту дорівнює нулеві.

Індекс рентабельності ІР є показником рівня доходів від інвестицій щодо кожної одиниці інвестиційних витрат за їх теперішньою вартістю і визначається як:

Критерії ЧПД, ВНД, РІ з позиції математики є взаємозв'язаними, тобто дають при незалежних інвестиціях однакову відповідь на запитання: чи прийняти, чи відхилити інвестиційний проект. При ЧПД  0, ВНД  СЗВК та ІР  1 проект визначається економічно доцільним для реалізації.

Вирішальним моментом у інвестиційному аналізі є вибір ставки дисконтування. У фінансовій теорії і практиці рекомендується під час виконання інвестиційних розрахунків використовувати як ставку дисконтування середню зважену вартість капіталу. Але це допустимо лише у тих випадках, коли грошові потоки від інвестиції корелюють із грошовими потоками від активів підприємства, які використовуються, що свідчить про рівність їх ризиків. Якщо середня зважена вартість капіталу не є постійною в інвестиційному періоді, тоді інвестиційні розрахунки мають здійснюватися з урахуванням всієї множини значень ціни капіталу, що може вплинути на загальну оцінку щодо прийнятності проекту.

Обґрунтування рішення про заміну активів, що використовуються підприємством, може бути здійснене через два підходи, а саме:

• порівнянням теперішньої вартості грошових потоків у зв'язку із заміною;

• порівнянням теперішньої вартості зекономленого капіталу з інвестиційними витратами на заміну.

Формування інвестиційних рішень щодо вибору обладнання для виробництва продукції, обсяг випуску якої є мінливим у часі з причин сезонних або кон'юнктурних коливань, здійснюється виходячи зі співвідношення змінних та постійних витрат під час експлуатації обладнання та коефіцієнта використання його потужності. За високого значення коефіцієнта використання потужності перевага надається обладнанню з високими постійними та низькими змінними витратами і навпаки. Такий підхід дає змогу мінімізувати витрати щодо експлуатації інвестиції. Вибір здійснюється через порівняння повних постійних витрат по співставних потужностях або через порівняння їх величини на одиницю потужності.

Інвестиційні рішення щодо проблеми купівлі активів або їх лізингу по суті є рішенням про вибір засобу фінансування. Складність інвестиційного аналізу в цьому випадку полягає в тому, що грошові потоки при лізингу, які фактично зв'язані із залученням позики, тісно переплітаються із потоками від самого інвестиційного проекту. Тобто поточні грошові витрати і надходження від використання устаткування не залежать від того, чи воно куплене, чи взяте в оренду. Відмінність проявляється лише в тій частині грошових потоків, яка залежить від методу фінансування інвестиції.