30. Соціальний діалог в Україні: поняття та значення.

Соціальний діалог - це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціально-економічної політики та регулювання соціально-трудових відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах: законності; репрезентативності й повноважності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

Соціальний діалог здійснюється на національному, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація, транснаціональна корпорація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

На національному рівні
Профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання профспілок, а в межах певного виду економічної  діяльності – всеукраїнські професійні спілки, створені за галузевою ознакою	Сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців та їх об'єднання, що діють у кількох видах економічної діяльності, а в межах певного виду економічної діяльності – об'єднання роботодавців, які створені за галузевою ознакою і мають статус всеукраїнських						Сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є Кабінет Міністрів України та/або центральні органи виконавчої влади
На територіальному рівні
Профспілкова сторона, суб'єктами якої є професійні спілки відповідного рівня та організації професійних спілок, їх об'єднань, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці			Сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці		Сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці
На території відповідної адміністративно-територіальної одиниці
Профспілкова сторона адміністративно-територіальної одиниці		Сторона роботодавців адміністративно-територіальної одиниці				Органи місцевого самоврядування в межах повноважень
На локальному рівні
Сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності – вільно обрані представники працівників				Сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця

Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах: обміну інформацією; консультацій; узгоджувальних процедур; колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.

Сучасна соціально-економічна і політична ситуація в Україні передбачає необхідність узгодження інтересів різних соціальних груп та органів влади цивілізованим, безконфліктним шляхом, що повинна забезпечити ефективна державна соціальна політика.

У соціально-політичному просторі за участю держави формується інститут соціального діалогу. Ідеї тристороннього співробітництва (трипартизму), що виникли у світовій практиці, стають актуальними в соціальній політиці України.

Розвиток ефективного соціального діалогу є необхідною умовою європейської інтеграції України, оскільки, крім іншого, саме завдяки соціальному діалогу країни Європейського Союзу досягли високого економічного розвитку та гідного рівня життя.

Основними принципами соціального діалогу у сфері праці є:

• рівноправність та паритетність сторін соціального діалогу;

• відкритість, добровільність та конструктивність соціального діалогу;

• дотримання суб’єктами соціального діалогу законів та інших нормативно-правових актів;

• повноважне представництво сторін;

• свобода вибору при обговоренні питань у сфері праці;

• пріоритетність примирних процедур та компромісних рішень при узгодженні різних інтересів і вирішенні трудових спорів (конфліктів);

• обов’язковість додержання досягнутих домовленостей і виконання прийнятих рішень;

• взаємна відповідальність сторін, їх представників за невиконання зобов’язань за колективними договорами і угодами;

• сприяння розвитку соціального діалогу з боку держави.