Раздел 15. Диалектика как теория и как метод.

21. Філософія: навч. Посіб. / л.В. Губерський, і.Ф. Надольний, в.П. Андрущенко та ін.; за ред. І.Ф. Надольного. − 7-ме вид., стер. − к.: Вікар, 2005. – 516 с.

Контрольні питання і завдання:

1. Чим відрізняються між собою поняття рух і розвиток і що між ними спільного?

2. У чому полягає специфіка кожного із законів діалектики?

3. Яким словом можна замінити вираз «єдність і боротьба протилежностей»?

4. Як співвідносяться протилежності і протиріччя?

5. Чи змінюється якість при зміні властивостей?

6. Чи змінюється якість при зміні кількості?

7. Чи є тотожними поняття заперечення і заперечення заперечення?

8. Наведіть приклади розв’язання суперечностей у природі, суспільному житті, мисленні.

9. Якщо світ розвивається за законами діалектики, то чи не означає це, що вони передують об’єктивній дійсності, і, отже, позиція ідеалізму, зокрема Г.В.Ф. Гегеля, є однозначно правильною?

10. Чим відрізняються філософські категорії від категорій конкретних наук?

11. Що таке категорія? У чому її відмінність від поняття?

12. Дайте визначення основних принципів і категорій діалектики.

13. Як Ви розумієте вислів К. Маркса: «Якби сутність і явище співпали, то наука була б непотрібна»?

14. Прокоментуйте вираз «необхідність випадкова, випадковість необхідна»

15. У чому проявляється двоїстість форми?

Самостійна робота №4. Тема: Філософська думка в Україні (6 год.)

План:

1. Характерні риси і особливості філософської культури Київської Русі.

1. Філософська думка в Україні ХVІ-ХVІІІ ст.

2. Філософія України в ХІХ-ХХ ст.

3. Російська релігійна філософія (В. Соловйов, Л. Шестов, М. Бердяєв, М Федоров).

Основні поняття: кордоцентризм, антеїзм, «сродна праця», «філософія серця», філософія мови.

Методичні рекомендації:

Аналіз вітчизняної філософської думки ускладнюється тим, що українська філософія отримала можливість самостійно розвиватись лише з набуттям нашою державою незалежності. Дослідники даної проблеми стверджують про наявність таких особливостей, власне принципів, національного філософствування як антеїзм, кордоцентризм та екзистенціальність. Студентам бажано звернути увагу, що єдиної точки зору з цього приводу немає. Появу філософії та території Київської Русі пов'язують з утвердженням християнства, запозиченого з Візантії, як державної релігії. Подальший розвиток відбувався в поєднанні двох тенденцій: прагненні до самобутності та величезному впливові Візантії. Першими джерелами були: «Повість минулих літ», «Ізборник Святослава 1073 р.), «Слово про закон та благодать», «Повчання Володимира Мономаха».

Подальший розвиток відбувається у духовних зв’язках з європейською культурою, в процесі українського Відродження, в діяльності діячів Острозького культурно-освітнього осередку та Києво-Могилянської академії, в тому числі й у філософсько-етичній системі найвідомішого її вихованця Г.С. Сковороди, який став родоначальником «філософії серця». Студенти повинні належним чином осмислити названі здобутки, особливу увагу потрібно приділити вивченню філософського спадку великого земляка Г.С. Сковороди та філософів, що розвинули його вчення. Заслуговує на увагу університетська філософія в Україні ХІХ ст., а також філософські ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах.

Студентам необхідно шляхом самостійного опрацювання засвоїти розділ російської філософії, оскільки історично так склалося, що тривалий час українська філософія розвивалася у взаємозв’язку з російською в лоні єдиної держави – Російської імперії. На особливу увагу заслуговує релігійна філософія (філософія російського релігійного ренесансу, представлена М. Бердяєвим, П. Флоренським та ін.), ідеї якої мали і мають неабиякий вплив і поширення. Поставивши людину в центр своїх розмірковувань, ця філософія виводила людські якості із особливого місця людини у творенні світу Богом, робилися численні дослідження у напрямках персоналізму, антропології, теорії пізнання, естетики тощо. Студентам варто звернути увагу на теософію О. Блаватської, учення «живої етики» О. Реріха та інших. Характерною особливістю релігійної російської філософії була «софійність» світу, божественна премудрість, втілена в творінні та діяннях Христа, яка піднімалась на рівень особливої божественної іпостасі.

У ХХ ст. українська філософська думка, переживши короткий період злету, надалі розвивалась трьома потоками: в Україні (Радянській та Західній) і в діаспорі – за межами України. Студентам слід звернути увагу на діяльність В. Зеньковського, Г. Флоровського, Л. Шестова, В. Вернадського, М. Хвильового, В. Липинського та інших відомих філософів. Нині українська філософія тільки виходить на шлях власних надбань, має історичну перспективу. Сучасне студентство має змогу долучитися до даного процесу і поповнити вітчизняну духовну культуру здобутками, гідними історії світової філософії.

Література:

1. Горський В. С. Історія української філософії / В.С. Горський. – К: Наукова думка, 2001. – 376 c.

2. Історія філософії України. Хрестоматія: навч. посібник / упор. М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1993. – 421 с.

3. Сухина В.Ф. Практикум по философии: учеб. пособие для студентов вузов / В.Ф. Сухина, К.В. Кислюк; М-во образования и науки Украины, Нар. укр. акад. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Фолио, 2001. – 430 с.