Методичні рекомендації:

У другій половині ХІХ ст. відбувається зміна принципів філософствування, що пов’язано було як з теоретично-філософськими проблемами, так і науково-емпіричними, а також з соціально-історичними причинами. Якщо класична філософія довіряла більше розуму, а, отже, продовжувала традиції раціоналізму, то ірраціональні напрямки переглядають ці позиції на користь інших здібностей людини, які нею не керуються – інтуїції, волі, інстинктів, тощо. Саме в них прихована сутність людини, яку потрібно дослідити і намагатись зрозуміти. Уперше ці ідеї висловлює А. Шопенгауер у своїй роботі «Світ як воля і уявлення». Його ідеї розвиває Ф. Ніцше, переосмислюючи фундаментальні основи європейського мислення, а також О. Шпенглер, який досліджує феномени культури і критикує лінійність і прогресизм у їх трактуванні.

Щоб проникнутись ідеями цих філософів, варто позбутись певних упереджень та стереотипів у сприйнятті таких понять, як інтуїція, воля до влади, надлюдина, несвідоме та ін., бо їх зміст може адекватно розкритись лише в контексті системного розгляду філософських поглядів цих мислителів.

Особливістю вчення З. Фрейда є увага до несвідомого як до вирішального чинника людського життя. Психічні процеси – базові по відношенню до соціально-культурних явищ, які він пояснює через сублімацію, лібідо, витіснення тощо.

Екзистенціалізм вважає первинним явище людського буття – існування. Саме розуміння екзистенції (існування) є ключем до розуміння всього сущого. Для С. К’єркегора екзистенціалізм виступає протилежністю панлогізму Г.В.Ф. Гегеля, екзистенція є те, що завжди вислизає від понять. У своєму сходженні до дійсного існування – до екзистенції людина проходить три етапи: естетичний, етичний та релігійний.

Екзистенція є необ’єктивованою реальністю, яка не може бути предметом розгляду для науки. Цю думку поділяють усі представники екзистенціалізму. Положення «людина є те, що вона робить» є визначаючим для філософії Ж.-П. Сартра. Головне питання філософії для А. Камю вирішити «варте чи не варте життя того, щоб жити», оскільки реальність є чужою для свідомості, випадковою і абсурдною.

Для К. Ясперса у суспільному житті існують два устрої – це «істинність і глибока повага до людського буття, або наука та гуманність».

Література:

1. Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода / Н. Аббаньяно // Вопросы философии. – 1992. – №8. – С. 145-157.

2. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер; пер. с нем. Ю.С. Терентьева, Н. Файнгольда, послесл. П.С. Гуревича. – М.: Высш. шк, 1993. – 175 с.

3. Герасимчук А. Історичний прогрес і проблема єдності людства у філософії К.Ясперса / А. Герасимчук // Філософські обрії. – 2000. – №3. – С.17-24.

4. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Введение в феноменологическую философию / Э. Гуссерль // Вопросы философии. – 1992. – №7. – С. 136-176.

5. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философии / Э. Гуссерль // Вопросы философии. – 1986. – №3. – С. 101-116.

6. Грюнбаум А. Теория Фрейда и философия науки / А. Грюнбаум // Вопросы философии. – 1991. – №4. – С.90-106.

7. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / В. Дильтей // Вопросы философии. – 1988. – №4. – С. 135-152.

8. Долгов К. М. От Кьеркегора до Камю: Очерки европейской философско-эстетической мысли XX века / К.М. Долгов. – М. : Искусство, 1990. – 399 с.

9. Долгов К. М. Эстетика Жана-Поля Сартра / К.М. Долгов. – М. : Знание, 1990. – 64 c.

10. Идеалистическая диалектика в XX столетии : критика мировоззренческих основ немарксистской диалектики. – М. : Политиздат, 1987. – 333 с.

11. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идеологии развитого индустриального общества / Г. Маркузе; пер. с англ., послесл., примеч. А.А. Юдина; Сост., предисл. В.Ю. Кузнецова. – М: ООО «Издательство ACT», 2002. – 526 с.

12. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей : Ист.-филос. очерки и портр. / Н.В. Мотрошилова. – М. Политиздат 1991. – 463 с.

13. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде / А. Камю // Камю А. Бунтующий человек. – М.: Политиздат, 1990. – С. 23-92.

14. Кьеркегор С. Страх и трепет. – М.: Республика, 1993 / С. Кьеркегор. – 101 с.

15. Лунгина Д.А. Кьеркегор и проблема науки / Д.А. Лунгина // Вопросы философии. – 2000. – №1. – С.161-167.

16. Лях В. В. Рационализм и иррационализм в современной буржуазной социальной философии : монографія / В.В. Лях; АН УССР, Ин-т философии. – К. : Наук. думка, 1986. – 188 с.

17. Ницше Ф. Воля к власти: опыт переоценки всех ценностей / Ф. Ницше; пер. с нем. Е. Герцык и др. – М. : Культурная Революция, 2005. – 880 с.

18. Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас. Вибрані твори / Х. Ортега-і-Гасет. – К.: Основи, 1994. – 424 с.

19. Проблема человека в западной философии / Сост. и послесл. П.С. Гуревич. – М.: Прогресс, 1988. – 552 с.

20. Рикер П. Человек как предмет философии / П. Рикер // Вопросы философии. – 1989. – №2. – С. 41-50.

21. Самосознание европейской культуры XX в. Мыслители и и писатели Запада о месте культуры. – М.: Политиздат, 1991. – 366 с.

22. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології (фрагменти) / Ж.-П. Сартр // Філософська і соціологічна думка. – 1995. –№9-10. – С. 112-135.

23. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж.-П. Сартр // Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1990. – С. 319-344.

24. Синеокая Ю.В. Проблема сверхчеловека у Соловьева и Ницше / Ю.В. Синеокая // Вопросы философии. – 2002. – №2. – С.97-101.

25. Самосознание европейской культуры XX в. Мыслители и писатели Запада о месте культуры. – М.: Политиздат, 1991. – 366 с.

26. Современная западная философия. Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. – М.: Политиздат, 1991. – 414 с.

27. Сумерки богов / Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева. – М.: Политиздат, 1989. – 398 с.

28. Сухина В.Ф. Практикум по философии: учеб. пособие для студентов вузов / В.Ф. Сухина, К.В. Кислюк; М-во образования и науки Украины, Нар. укр. акад. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Фолио, 2001. – 430 с.