Тема 9. Основи цивільного права.

9.4. Право власності. Захист права власності.

План

1. Поняття, зміст, суб’єкти права власності.

2. Форми та види власності в Україні.

3.Підстави виникнення та припинення права власності.

4. Цивільно-правовий захист права власності.

1. Правове регулювання розподілу майнових благ – одне з головних завдань цивільного права. У рамках цивільних правовідносин задовольняються майнові інтереси фізичних і юридичних осіб.

Майнові права розподіляють на дві групи: речові права(характерний приклад – право власності) і права, що випливають із зобов’язань.

У системі речового права право власності є одним із основних інститутів. Право власності належить до природних прав людини, є абсолютним правом і ніхто не може його порушувати. Поняття права власності відображено у ст.316 ЦК України: « Правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».

Характерною ознакою права власності є те, що воно існує само по собі незалежно від відносин між особами. Окрім ЦК України додаткове регулювання відносин власності здійснюється Законом України «Про власність».

Право власності – це приватне право, але воно має забезпечувати і публічний інтерес, і тому має свої межи. Згідно ст. 41 Конституції, ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію на природні якості землі.

Розрізняють право власності в об’єктивному і суб’єктивному розумінні.

Право власності в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Право власності в суб’єктивному значенні – це закріплення в нормах права можливості конкретного власника володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

Зміст права власності згідно зі ст. 317 ЦК України складаються з трьох правомочностей власника:

1) право володіння - це юридично закріплена можливість фактичного господарського панування власника над річчю (майно). Володіння може бути законним та незаконним, але «право володіння» завжди є тільки законним;

2) право користування – це юридично забезпечена можливість вилучення з речі (майна) корисних властивостей, шляхом її використання. Користування може здійснюватися шляхом вчинення фізичних дій, а також шляхом вчинення юридичних дій;

3) право розпорядження – це юридично забезпечена можливість визначити фактичну і юридичну долю речі (майна). Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичної сутності, аж до повного знищення. Юридична доля речі бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.

Усі зазначені повноваження в своїй сукупності становлять «тріаду» повноважень власника. При цьому, законодавець гарантує непорушність та неможливість безпідставного позбавлення чи обмеження права власності.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник має не тільки право власності, а й несе певні обов’язки. Зокрема, він зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Він також несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

ЦК України називає суб’єктів права власності в Україні, до яких відносяться:

1. український народ, який здійснює свої права власника через референдум, Верховну Раду України, місцеві ради;

2. фізичні особи – громадяни України, а також іноземні громадяни і особи без громадянства, які користуються однаковими з громадянами України майновими й особистими немайновими правами за винятками, встановленими у законі;

3. юридичні особи – вітчизняні, іноземні, спільні, вітчизняні з іноземними інвестиціями;

4. держава Україна, яка здійснює свої права власника через органи державної влади;

5. Автономна Республіка Крим;

6. Іноземні держави та інші учасники цивільних правовідносин.

Усі суб’єкти права власності є рівні перед законом.

2. В Україні існують такі форми власності:

1) власність Українського народу, тобто земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної(морської) економічної зони;

2) приватна власність, тобто майнові та особисті немайнові блага конкретної фізичної чи юридичної особи(житлові будинки, транспортні засоби та інше майно споживчого й виробничого призначення). Різновидом приватної власності є спільна власність – власність кількох осіб на ту саму річ(майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Уразі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності , володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласника на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3) державна власність, тобто майно, в тому числі грошові кошти, необхідні для виконання державою своїх функцій(єдина енергетична система, системи зв’язку, транспорт загального користування, кошти державного бюджету);

4) комунальна власність, тобто майно, що належить територіальній громаді села, селища, міста і необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.

3. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Способи виникнення права власності діляться на первісні і похідні. Первісні способи виникнення права власності на майно(річ) мають місце тоді, коли право власності на річ виникає вперше(річ тільки-но виготовлена, продукція вироблена, вирощена), або незалежно від волі попереднього власника (конфіскація, реквізиція).

Конфіскація – примусове, безоплатне вилучення майна у власника в доход держави, як санкція за правопорушення.

Реквізиція – примусове вилучення майна у власника в доход держави у випадку аварій, катастроф , стихійного лиха, епідемій, епізоотій і т.п. за умови попередньою і повного відшкодування його вартості.

Похідні способи виникнення права власності на майно базуються на волі попереднього власника, тобто право власності виникає в результаті домовленості між сторонами (договору).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв’язку тощо для відправлення , пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки.

До передавання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню , виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

2. Особливість цивільно-правового захисту права власності – його судовий порядок. Право власності захищається наступними цивільно-правовими способами:

1. витребування майна з чужого незаконного володіння. Власник має право витребувати своє майно у особи, яка незаконно , без відповідної правової підстави заволоділа ним. Судовий позов, який містить таку вимогу, має назву віндикаційний;

2. усунення перешкод у здійсненні повноважень власника. Наприклад, власник не може повною мірою використовувати належну йому земельну ділянку, тому що проїзд до неї загороджений сусідньою будівлею. У цьому разі власник ділянки має право подати негаторний позов;

3. визнання права власності. Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності;

4. визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Власник вправі пред’явити позов проти органа державної влади, органа влади Автономної республіки Крим або органа місцевого самоврядування, якщо ним виданий правовий акт, що порушує його право власності. Власник має право вимагати відновлення стану, який існував до видання цього акту;

5. Відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності. Власник має право на компенсацію в разі погіршення екологічної обстановки (наприклад, поряд з його будинком прокладена лінія швидкісного трамваю).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб’єктів права власності.

Власник , який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Основні поняття та терміни: право власності, право володіння, право користування, право розпорядження, право спільної власності, право спільної часткової власності, право спільної сумісної власності, конфіскація, реквізиція, віндикаційний позов, негаторний позов.

Питання для самостійної перевірки знань

1. Що таке право власності? Укажіть підстави виникнення права власності.

2. Що означає « право володіння», «право користування», «право розпорядження»?

3. Хто може бути суб’єктом права власності в Україні? Яким правами вони володіють?

4. Які форми власності існують в Україні? В чому особливість приватної форми власності?

5. Як виникає і функціонує спільна власність на майно?

6 Які найважливіші цивільно-правові способи захисту права власності передбачені Цивільним Кодексом України?

Тести для самоконтролю знань

1. Власність в Україні існує в таких формах:

а) власність українського народу, державна власність, комунальна власність, приватна власність;

б) власність українського народу, державна власність, комунальна власність, індивідуальна власність;

в) державна власність, комунальна власність, колективна власність, індивідуальна власність.

2. Строк позовної давності про витребування майна із чужого незаконного володіння:

а) 1 рік;

б) 3 роки;

в) 5 років.

3. Виберіть суб’єкти приватної форми власності:

а) фізичні особи;

б) юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи.

4. Виберіть суб’єкти комунальної власності:

а) держава Україна;

б) територіальна громада;

в) місцева державна адміністрація.

5. Конфіскація майна, що є в приватній власності може бути застосована:

а) митними органами;

б) уповноваженими на то службовими особами органів виконавчої влади;

в) виключно судами.

6. Реквізиція – це:

а) примусове безоплатне вилучення майна у власника в доход територіальної громади;

б) примусове безоплатне вилучення майна у власника в доход держави, як санкція за правопорушення;

в) вилучення майна у власника державою за умови відшкодування його вартості у випадках аварій, стихійного лиха і т.п.

7. Що таке віндикаційний позов?

а) позов про витребування майна із чужого незаконного володіння;

б) позов , який спрямований на усунення перешкод законному власнику у користуванні або розпорядженні майном;

в) позов про визнання права власності.

8. Що таке негаторний позов?

а) позов про витребування майна із чужого незаконного володіння;

б) позов, який спрямований на усунення перешкод законному власнику у користуванні або розпорядженні майном;

в) позов про визнання права власності.

9. Право власності на нерухоме майно виникає:

а) при розрахунку за покупку;

б) в момент фактичної передачі майна;

в) в момент нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації договору.

10. Право власності у набувача майна за договором купівлі-продажу без зобов’язання доставки, якщо інше не передбачене договором, виникає:

а) в момент передачі транспортній організації для відправки набувачеві;

б) в момент фактичної передачі майна;

в) при розрахунку за товар.

Проаналізуйте ситуації та прокоментуйте їх з точки зору відповідності нормам цивільного законодавства

1. Литвиненко звернулася до суду з позовом до Кравченко і Вітренко про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку і про переведення на неї прав і обов’язків покупця. В позові Литвиненко указала, що їй і Кравченко будинок належав на праві спільної часткової власності. Кравченко продала свою частку Вітренко, про що вона дізналася тільки після укладення договору між сторонами.

2. Михайлова прожила в незареєстрованому шлюбі з Івановим 20 років. За цей час вони спільно побудували будинок, який зареєстровано на ім’я Іванова, придбали інше майно. Після смерті Іванова на все це майно претендують двоє його дітей від першого шлюбу.

3. Квартира , відповідно до свідоцтва про право власності, належить чоловікові, жінці та їх неповнолітній дитині. Чоловік хоче виділити свою долю та продати її.

Теми рефератів

1. Цивільно- правові способи захисту права власності.

2. Особливості виникнення та здійснення права спільної власності.

3. Підстави набуття права власності.

4. Речові права на чуже майно.

5. Здійснення та захист права інтелектуальної власності в Україні.