Фармакологія захворювань системи крові. Препарати, що впливають на процеси кровотворення. Плазмозамінники. Детоксикуючі
Мета лекції: Висвітлити основні сторони фармакодинаміки та фармакокінетики препаратів, які використовуються для лікування захворювань, з порушеннями процесів кровотворення, їх форми випуску, показання та протипоказання до призначення.
Актуальність теми: Порушення процесів кровотворення займають вагоме місце серед нозологічних одиниць захворювань і вимагають медикаментозної корекції. Стимулятори кровотворення володіють досить широким спектром дії: прискорюють регенерацію форменних елементів крові, стимулюють еритро-та лейкопоез, підвищують резистентність організму до інфекцій та вірусів, прискорюють процеси регенерації та виздоровлення, що зумовлює їх широке використання у практичній медицині. Нерідко з лікувальною метою використовують плазмозамінники, детоксикуючі речовини, рідини для парентерального харчування. Глибокі знання фармакологічних властивостей препаратів перерахованих груп необхідні лікарю будь-якого профіля.
План лекції
1.Класифікація анемій і препаратів для їх лікування.
2.Фармакокінетика і фармакодинаміка препаратів для лікування анемій.
3.Фармакологічна характеристика стимуляторів лейкопоезу.
4.Фармакологічна характеристика плазмозамінних та детоксикаційних засобів.
Елементи крові за життєздатністю недовготривалі: лейкоцити, тромбоцити - декілька днів, еритроцити - 100 днів. Оновлення складу крові відбувається в кістковому мозку. Основну роль в цьому відіграють нуклеїнові кислоти.
Стимулятори еритропоезу
Для розгляду принципів лікування слід визначити основні форми анемії:
Найбільш поширеною формою серед аемій є залізодефіцитна анемія (ЗДА).
Нормобластичні залізодефіцитні анемії - при якому наявні нормальні зрілі еритроцити, але їх мало, в них мало гемоглобіну – гіпохромна – низький кольоровий показник
Причини: недостатня кількість заліза (їжа, порушення всмоктування, запальні процеси, вагітність, підсилиння виведення).
За даними АН США: в житті кожної людини можна виділити 4 періоди, коли потреба організму у залізі особливо велика і його дефіцит стає найпоширенішою причиною анемії.
Дітям віком від 6 міс. до 4-х років потрібно багато заліза; оскільки їх основна їжа - молоко - має низький вміст Fe, а у зв’язку з швидким ростом та розвитком запаси його в організмі швидко виснажуються.
Підліткам потрібна велика кількість заліза для задоволення потреб організму, що росте.
Організм жінок дітородного віку має підвищену потребу у залізі, щоб поповнити втрати крові під час менструацій.
Під час вагітності у майбутньої матері зростає можливість розвитку залізо-дефіцитної анемії. Адже у зв’язку з розвитком плода їй потрібна більша кількість еритроцитів. Залізо потрібне і плодові для вироблення власних еритроцитів.
Колірний показник
Мегалобластичні гіперхромні анемії - порушення еритропоезу ,зменшення кількості еритроцитів, патологічні великі клітини із збільшеним вмістом Нв. Причина - дефіцит вітаміну В12 і фолієвої кислоти , рідше гострий лейкоз, хіміотерапія цитостатиками.
Гемолітичні анемії - при недостатній активності Г-6-ФДГ-хінін, пеніциліни. Лікування - сиптоматичне, глюкокортикоїди.
Гіпо- і апластичні анемії - у відповідь на іонізуюче випромінювання, бензол, левоміцетин і інші препарати, при колагенозі , туберкульозі. Для їх лікування показані анаболічні стероїди, глюкокортикоїди, пересадка кісткового мозку. Стимулятори еритопоезу практично призначають при перших двох видках анемій.
Середники для лікування залізодефіцитних анемій.
Головна роль належить препаратам заліза.
Фармакодинаміка заліза.
В організмі людини є 2-5 г заліза. Залізо- компонент гемінових ферментів - Нв, міоглобін, а також негемінових ферментів - цитохроми, пероксидази, каталази. Їх роль - транспорт кисню, видалення перекисних сполук, які утворюються в процесі вільно-радикальних реакцій.
До негемінових ферментів належать також сукцинатдегідрогеназа, ацетил-Ко-дегідрогеназа, НАДН- дегідрогеназа. Ці ферменти приймають участь в тканинному диханні, утворенні креатинфосфату, АТФ.
Звідси роль заліза і його недостатності при анеміях.
Є препарати заліза для прийняття всередину і для парентерального призначення.
Всередину- Fe2+,тому, що Fe3+ погано всмоктується , подразнює.
Препарати заліза бувають монокомпонентні і комбіновані; органічні :заліза лактат, гемостимулін, сироп алое+залізо, феррокаль, конферон, ферум-лек та інші; неорганічні : заліза закисного сульфат, заліза хлорид, заліза карбонат.
Фармакокінетика.
Всмоктування - складний процес.
1етап - підготовка до всмоктування. На цьому етапі утворюються у лужному середовищі кишечника водорозчинні низькомолекулярні комплекси заліза з амінокислотами, пептидами, гемом, фруктозою, аскорбіновою, щавелевою, лимонною кислотами, рибофлавіном та іншими. Покращують всмоктування - Cu , Co , Mn , Zn , Mg.
HCl активує пепсин і сприяє звільненню дрібних пептидів , амінокислот необхідних для всмоктування заліза.
Утворюють комплекси із залізом і затримують всмоктування Са і Р (у молоці), оксалати, фосфати, антациди, фітинова кислота ( в злаках ), лівоміцетин , тетрацикліни , панкреатин. Тому не можна давати разом з препаратами заліза молоко, кашу з пшона, горох. Призначати за 50-60 хв. до прийняття їжі або через 2 год. після їди.
Всмоктування - активний процес в 12-палій кишці, а при анеміях і в інших відділах тонкого кишечника.
захоплення водорозчинних комплексів слизовою кишечника ( тільки здоровою слизовою, яку підтримує фолієва кислота );
через клітину до серозної оболонки ;
в крові сидерофілін ( трансферин ) переносить Fe до тканин ( депо ).
Можливий транспорт через клітину також шляхом дифузії.
Перенощик-апоферетин , який утворюється в слизовій , використовується тільки 1 раз. На перенос нових порцій потрібні нові молекули, які синтезуються 4 - 6 год. тому більш частий прийом не підсилює всмоктування, тільки збільшується вміст заліза, що не всмокталось. Потім: Fe2++ апоферитин ферритин в кров + трансферин чи -глобулін феротрансферин – N – 66 – 146 мкг/л
Чим сильніше виражена анемія, тим більше сидерофиліну і можливість всмоктування заліза. Феротрансферин забезпечує поступлення Fe2+ в депо - кістковий мозок, печінка, селезінка і інші тканини з вмістом РЕ структур. У кістковому мозку Fe включається у побудову гемоглобіну. Не можна одночасно давати залізо всередину і парентерально, тому що вільне залізо - сильна клітинна отрута.
Показання:
залізодефіцитні анемії,
гіпотрофії,
гострі і хронічні інфекційні захворювання;
профілактика – вагітність, новонароджений, menses, донори, гастроектероколіти.
Режим дозування: В організм повинно поступати не менше 20-30 мг Fe2+ на добу. 30 % перебуває в депо – феритин, гемосидерин. Це може забезпечити доза Fe2+ - 100 мг. Якщо препарат добре переноситься добову дозу збільшують. Максимальна доза 300-400 мг (більше не всмоктується). Добову дозу ділять на 3-4 прийоми, а при поганому перенесенні - на 6-8 прийомів (менші дози легше переносяться). Лікування: ефект спочатку клінічний, потім лабораторний, до їжі per os, а не в/в, ефект ч/з 4 – 5 тижнів.
Лікування тривале, іноді 2-3 міс., а нерідко і 4-6 міс.
Після досягнення вмісту гемоглобіну 120 г/л ще продовжують приймати препарат 1,5-2 мг. З тваринних препаратів всмоктується 22 % заліза, а з рослин – 1%.
Побічна дія:
закрепи внаслідок утворення FeS, інколи проноси,
забарвлення калу в чорний колір,
потемніння зубів, тому попередити контакт Fe з слизовою порожнини рота (драже, капсули).
негативна роль переливання крові – імунізація, ХБ, СНІД.
ДЕФЕРОКСАМІН - (специфічний антидот) -при отруєнні залізом – в ампулах 0,5 г сухого препарату.
Всер.5-10 г (10-20 ампул), для з’язування Fe, що не всокталося; в/м – 10 %, розчинити вміст ампули в 45 мл Н2О pro injec.
в/м 60-80 мг/кг маси тіла,
парантерально: феррум вільний - порушення мікроциркуляції, частіше у дітей.
Взаємодія: залізо + віт.Е для профілактики надмірних вільнорадикальних реакцій, які ведуть до гемолізу.
Залізо + фолієва кислота (підсилює всмоктування).
Залізо + HCl (при ахілії).
Залізо + аскорбінова кислота.
Гіпо-, апластичні анемії + анаболічні гормональні препарати.
Широко використовуються препарати для прийняття всередину. У них є певні переваги, а саме:
Різноманітність лікарських форм препаратів (таблетки, драже, капсули, краплі, елексири), що зручно для всіх вікових категорій хворих.
Раціонально підібраний склад лікарської форми дозволяє збільшити біологічну доступність заліза.
Наявні у складі препаратів вітаміни, органічні кислоти, ферменти сприяють зменшенню побічних ефектів заліза і покращенню його всмоктування.
Пероральний шлях введення - це природний шлях поступлення заліза в організм.
Для кращого всмоктування заліза необхідно, а достатня кількість вільної соляної кислоти для розчинення та дисоціації заліза у застосовуваних препаратах (тобто переведення заліза молекулярного у іонізовану форму), а також для переведення Fe3+ у Fe2+, яке значно краще засвоюється.
Тому при недостатній секреторні функції шлунка препарати заліза слід призначати разом з шлунковим соком або розведеною HCl. Білки слизової оболонки шлунка і кишечника утворюють з залізом комплекси, що сприяють його всмоктуванню.
FERRI LAKTAS - легше всмоктується, не викликає подразнення слизових 0,3 – 1г - 3-5 раз на день.
FERRI GLYCEROPHOSPHAS -18% заліза окис.
Застосування: анемія, загальний занепад харчування, астенія.
По 1г 3 рази на день.
Одночасно: жовчний сік, розведена HCl, аскорбінова кислота.
ГЕМОСТИМУЛІН „Haemostimulinum” - кров (сухий альбумін – 0,123 г) + заліза лактат + міді сульфат (0,005) – стимулює гемопоез.
1 табл. -3 рази під час їди. Запивати розведеною HCl: 10-15 крапель на 1/2 склянки води, 3-5 тижнів.
FERROSI SULFAS - заліза закисного сульфат - капсули. 0,3-0,5 3-4 рази після прийняття їжі. Найчастіше вживається у складі комплексних препаратів:
ФЕРРОПЛЕКС - FeSO4+ (10 мг) + аскорбінова кислота.
-краще захищає Fe2+ від окислиння.
ТаРДІФЕРОН - FeSO4 (80 мг) + аскорбінова кислота + мукопротеаза
-зменшує побічні впливи;
-покращує всмоктування.
АКТІФЕРРИН - FeSO4 + амінокислота D,L-серин - що входить до складу білків.
- в присутності білків та амінокислот Fe2+ краще всмоктується - менша доза -менша побічна дія.
Різні форми випуску - фл. по 30 мл -краплі,
- капсули (Fe2+-9,48 мг)
- сироп, фл-сироп.
Важливо, що препарат можна призначати дітям, новонародженим, ранній термін вагітності.
На даний час є більше 17 препаратів - комбінації FeSO4 з іншими речовинами.
КОНФЕРОН - капсули 250 мг сульфата окису заліза + 35 мг діоктидсульфосукцинату натрію, який являється поверхнево активним в.м., сприяє всмоктуванню заліза і збільшенню його терапевтичного ефекту. 1-2 капс. - 3 р. Прийняття після їжі.
Ін’єкційні преперати заліза призначаються після обширних резекцій тонкої кишки, при порушеннях всмоктування у кишечнику. Є 6 препаратів для парентерального введення. Залізо в ін’єкційних формах завжди трьохвалентне. Воно значно гірше засвоюється, крім того можливі важкі алергічні реакції (анафілактичний шок) і інфільтрати при дом’язевому введенні.
ФЕРКОВЕН - заліза сахарат + Co-глюконат.
Застосовують: погане всмоктування заліза, гостра кровотеча. Со - підсилює еритропоез, вводять в/в 1 раз на день, 10-15 днів. 2 рази по 2 мл, потім по 5 мл.
Розрахунок дефіциту заліза (Д:) проводять за формулою:
Д=(маса/кг2,5)(16,5-/1,3вміст Hb г/л/)
Після ферковену введенного внутрішньовенно можливі ускладнення:
гіперемія обличчя, шиї;
відчуття стискання у грудній клітці;
болі в попереку.
Зняття: атропін - 0,1%, омнопон - 1%-1 мл
Приклад: (розрахунок для ферковену) маса тіла 60 кг ,Hb-35%-5,78 г., тоді Д=1350 мг.
1мл ферковену - 20 мг заліза. Тоді на курс 1350 мг:20 мг=67,5 мл.
ФЕРРУМ-ЛЕК - для в/в і в/м введення
в/м: 1 амп, - 2 мл - 0,1 Fe3+ - комплекс з мальтозою.
в/в: 1 амп, - 5мл - 0,1 + заліза сахарат
в/м: через день по 4 мл
в/в: 1 день - 2,5 мл
2 день - 5 мл (повільно 1мл/хв, розводять натрію хлоридом до 10 мл).
3 день -10 мл
потім 2 рази на тиждень по 10 мл.
ОКСИФЕРИСКОРБОН НАТРІЮ: містить Fe2=, Fe3+ в комплексі з солями натрію 2,3діоксо-1-гулонової і алоксонової кислот.
Вживають не при анеміях, а для лікування виразок шлунку і дуоденум.
Має: протизапальну, аналгетичну, регенеративну дію.
КОАМІД - Со+нікотинамід.
підсилює засвоєння заліза,
стимулює його перетворення в Hb, білкові комплекси.
нормалізує еритропоетичну активність,
добре всмоктується ,
добре переноситься.
Форма випуску: 1% - 1мл в ампулах; порошках 0,1 3 рази на день (25-30 днів).
За останні роки арсенал протианемічних препаратів поповнився людським рекомбінованим еритропоетином, який є фактором росту, що регулює еритропоез - назва препарату - ЕПОЕТИН АЛЬФА (епоген, рекормон).
За хімічною структурою - це глікопротеїн. В організмі він утворюється в основному в перитубулярних інтерстиціальних клітинах нирок (90%) і в печінці (10%). Стимулює проліферацію диференціювання червоних кров’яних клітин.
Вживають при анеміях, пов’язаних з хронічною недостатністю нирок, з ревматоїдним артритом, злоякісними пухлинами, СНІД-ом, при анемії у недоношених дітей.
Ефект розвивається через 1-2 тижні, нормалізація кровотворення через 8-12 тижнів. При дефіциті заліза, слід поєднувати ці препарати.
Вводять п/ш, в/в (в шлунку руйнується). Переноситься добре.
Побічна дія: можливі біль голови, артралгія, гіперкаліємія – аплазія спинного мозку.
Форма випуску: розчин у шприцах по 1000-2000-3000-4000-10000 ОД,
розчин у флаконах по 1 мл (2000-4000-10000 ОД),
Доза: 30-100 ОД 1/ кг, 3 рази на тиждень.
Цінним є комбінований препарат ранферон, котрий в одній капсулі містить у свойому складі заліза фумарат (305 мг), фолієву кислоту (0,75 мг), віт.В12 (5 мг), аскорбінову кислоту (75 мг) і цинку сульфат (5 мг).
Призначається по 1 капсулі 2-3 рази на добу, лікарська форма у вигляді елексиру - 3-4 чайні ложечки на добу.
Препарат може бути успішно використаний при різного характеру залізодефіцитних та фолієводефіцитних анеміях.
Гіперхромні анемії.
ФОЛІЄВА КИСЛОТА (віт.Вс).
мікрофлора кишечника -(товстого)-майже не засвоюється організмом.
рослинна їжа (печінка, гриби). В їжі вона міститься у кон’югованій формі (поліглютамат). В багатьох тканинах є фермент, котрий звільняє фолієву кислоту з цього кон’югата.
Добова потреба людини - 50 мкг (ф.к.) або 400 мкг, поліглютамату. Запаси ФК в організмі достатні для нормальної життєдіяльності протягом декількох місяців. При вагітності добова потреба зростає до 100 мкг (800 мкг поліглютамата) - тому обов’зкове її призначення разом з препаратами заліза.
Підвищена потреба у фолієвій кислоті при хронічних гемолітичних анеміях.
Дефіцит можливий при лікуванні деякими протималярійними, протиконвульсивними ЛЗ і пероральними контрацептивами.
Фолієва кислота неактивна - активний коензим тетрагідрофолієва кислота (в печінці) - фолінієва кислота.
Фолінієва кислота - приймає участь в синтезі пуринових і піромідинових основ - головних компонентів РНК і ДНК, а в результаті в
активації поділу клітин,
підвищення синтезу амінокислот і білку.
сприяє з’єднанню білкової і простатичної групи гемопротеїнів в т.ч. Hb.
Як наслідок стимулює еритро-лейко-тромбоцитопоез.
При дефіциті фолієвої кислоти утворюються макроцити: еритробласт гіперхромний макронормобласт макроцит.
Фармакокінетика:
синтетична фолієва кислота швидко всмоктується,
природна (з продуктів) повільно у хворих спру і алкоголіків,
90-95% в тканинах.
5-10% в печінці.
Показання:
макроцитарна анемія вагітних, годуючих матерів, аліментарна, медикаментозна: 10-15 днів по 5 мг - 3 рази.
мегалобластична,
гіпохромні анемії для нормалізації слизової кишечника і покращення всмоктування заліза,
гіпопластичні анемії,
лейкопенії, агранульоцитоз
тромбоцитопенії.
При злоякісній анемії Вс застосована окремо, може поглибити патологічні зміни збоку НС, тому комбінується з віт. В12.
Порошок табл. - 0,001. Добова доза: 5-15 мг, при цьому побічні реакції рідко. Дітям менші дози, залежно від віку. Курс – 20 – 30 днів. З профілактичною метою при незадовільному харчуванні – всередину 20 – 30 мкг щоденно, при вагітності – 400 мкг в день, при годуванні грудьми – 300 мкг.
Профілактика аномалії розвитку плода (spina bifida, енцефалія), тобто розвиток дефектів нервової трубки (ДНТ), за 1 міс. до запланованої вагітності і першій триместр вагітності.
ЦІАНОКОБАЛАМІН - складна молекула, що включає атом кобальту. Мінімальна добова потреба 1 мкг.
Міститься у печінці, яйцях, молоці. В шлунку віт. В12 зв’язується з внутрішнім фактором Касла - гастромукопротеїном - і пізніше всмоктується в тонкій кишці. Потім з’єднується з білком носієм - транскобаламіном, котрий доставляє його до різних тканин. В розвитку перніціозної анемії в даний час придається значення аутоімунним механізмам з пошкодженням відповідних клітин слизової оболонки шлунка.
В організмі перетворюються в кофактор кобаламін, який входить до складу багатьох ферментів:
редуктази, яка перетворює фолієву кислоту в тетрагідрофолієву, що приймає участь в синтезі ДНК. Активує синтез білка, метіоніну – донаторо метильник груп, необхідних для гемопоезу.
необхідна для дозрівання еритроцитів. Дефіциті віт.В12 викликає:
мегалобластичну анемію,
дегенеративні зміни в НС (головний і спинний мозок, периферичні нерви),
зміни епітеліальної тканини, особливо в ШКТ.
Поез протікає за мегалобластичним типом: еритробласт гіперхромний мегалобласт мегалоцит. Бере участь в обміні вуглеводів, жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїдів.
захищає еритроцит від гемолізу, що характерно для мегалобластичної анемії.
Фармакокінетика:
всмоктується на протязі всього тонкого кишечника,
активний процес в здухвинній кишці + внутрішній фактор Касла,
комплекс приєднується до поверхні кишки, віддає вітамін, який сполучається з рецепторами, котрі транспортують його в клітину.
активність його залежить від структури і функції слизової, яка підтримується фолієвою кислотою.
в крові.
в тканини, печінку, лейкоцити.
З печінки в кишечник і знову всмоктується, тому дефіцит віт В12 проявляється пізніше, ніж порушення його засвоєння.
при анемії цей процес порушений.
Показання:
мегалобластична анемія.
резекція тонкого кишечника.
тривалі кишечні інфекції.
спру.
гіпохромні анемії + фолієва кислота для стимуляції.
гіпопластичні анемії.
крім того лікують поліневрити, захворювання шлунка та кишечника з порушенням всмоктування.
В12 - 0,003 -0,01 -0,02 -0,05%. Вводять в/м: при неускладненій анемії, пов’язаній з дефіцитом В12 – 100 – 200 мкг ч/з день – анемія + фунікулярний міелоз по 500 мкг щоденно або через день на протязі 10-14 днів, ч/з 5 – 7 днів по 200 – 400 мкг до повного відновлення кількості еритроцитів. В подальшому цю ж дозу вводять 2 рази місяць по 100 мкг 1 раз у два місяці – підтримуюча терапія.
При неврологічних захворюваннях – у4 зростаючих дозах від 200 до 500 мкг на ін’єкцію, при покращенні – по 100 мкг на день. Ранній дитячий вік, недоношені – по 30 мкг 15 днів. При дистрофічних станах після перенесених захворювань 15 – 30 мкг через день.
Зараз є препарат гідроксікобаламін, що краще зв’язується з білками плазми і менше виділяється з сечею. Його можна вживати у менших дозах і з більшими інтервалами.
При наявності неврологічних ускладнень доза повинна бути подвоєна.
Небажано введення віт.В12 як загальнозміцнюючого засобу, щоб не затримувати ранні гематологічні прояви перніціозної анемії, тяжких неврологічних розладів.
Сирепар - гідролізат печінки. 1 мл - 10 мг В12 +ам.+пурин.
Вітогепат – препарат свіжої печінки великої рогатої худоби містить віт. В12, фолієві кислоти, інші БАР. Ампули по 2 мл; 1 – 2 мл в день – 15 – 20 ін’єкцій.
СТИМУЛЯТОРИ ЛЕЙКОПОЕЗУ.
Відомо, що лейкоцити в організмі виконують захисну роль. Вони поглинають високомолекулярні речовини, що потрапили у внутрішне середовище - білки, токсини, відмерлі клітини, мінеральні частки.
До стимуляторів лейкопоезу належать похідні пуринових та піримідинових основ; метилурацил, пентоксил.
У препаратів виявлена активація колонієутворюючого фактора. Не тільки стимулюють лейкопоез у кістковому мозку, але й збільшують кількість мітозів в клітинах сполучної тканини, прискорюють регенерацію, стимулюють фагоцитоз, імунітет. Вони сприяють синтезу нуклеїнових кислот, білків, поділу клітин. Самі вони не включаються в синтез нуклеїнових кислот, але, проникаючи в клітину, змінюють активність її ферментів, що підсилюють синтез фосфатів уридину і піримідину - основних компонентів нуклеїнових кислот, зростає концентрація нуклеїнових кислот в ядрі, що являється необхідним фактором для синтезу її структурних і ферментних білків, зокрема системи комплемента, лізоцима, інтерферона.
в В-лімфоцитах збільшується активність ферментів циклу Кребса, полегшується їх перетворювання в плазматичні клітини, які продукують імуноглобуліни різного типу (М, Е, А, G)
в нейтрофілах синтез ферментів сприяє поглинальній здатності, збільшенню захоплення патогенних мікробів. Цим піримідини сприяють очищенню організму від інфекції.
стимулюють збільшення фагоцитарної активності лейкоцитів і макрофагів,
пригнічених антибіотиками.
збільшують продукцію антитіл,
підсилюють регенерацію в покоджених інфекцією тканинах.
під час інфекційних захворювань: тільки разом з протимікробними, інакше піримідини будуть утилізуватися мікробами, і буде активізуватись інфекційний процес.
Препарати піримидину мають:
- анаболічну і антикатаболічну дію,
стимулюють процеси клітинної регенерації,
прискорюють загоєння ран,
стимулюють клітинні та гуморальні фактори захісту,
протизапальну дію,
стимуляція лейко- і еритропоезу.
Застосування
терапія цитостатиками
трансплантування кіскового мозку
апластична анемія
променева хвороба
МЕТИЛУРАЦИЛ (Methyluracillum) :
Вживають при:
лейкопеніях,
агранулоцитарній ангіні,
аліментарно-токсичній алейкемії,
хронічному отруєнні бензолом,
хіміотерапії злоякісних новоутворів,
рентгено- та радіотерапія (тільки в легких випадках, в важких - протипоказаний.)
повільно заживаючі рани, опіки, переломи.
виразка шлунку.
гепатити, панкреатити.
Ефект пов’язаний з нормалізацією нуклеїнового обміну.
Таб. 0,5 - 4 - 6 -раз під час або після їди 30-40 днів,
місцево (опіки, виразки) - 5-10% мазь.
Проктити, виразки, коліти - ректальні мильця - 0,5
Мікроклізми - 0,2 -0,4 + слиз 20-25 мл.
Добре переноситься.
Протипоказаний: при гострих і хронічних лейкозах, лімфогранульоматозі.
ПЕНТОКСИЛ (Pentoxylum) - похідне піримідину, в організмі перетворюються в метилурацил, токс.формальдегід. Подібний за фармакологічними властивостями і показаннями до попереднього.
Вживають: нейтропенія і зниження фагоцитозу при інфекційно-запальних захворюваннях органів дихання.
Т. 0,2 -0,3 -3 -4 після іди
Табл. 0,025 - 0,2 (в оболонці); місцево не вживають, подразнююча дія.
НАТРІЮ НУКЛЕЇНАТ - має широкий спектр біологічної дії.
прискорює регенерацію,
стимулює кістковий мозок,
викликає лейкоцитарну реакцію,
стимулює лейкопоез,
стимулює фактори імунітету, міграцію і кооперацію Т-і В-лімфоцитів, збільшує фагоцитарну активність макрофагів, факторів неспецифічної резистентності.
Вживають: лейкопенія, агранулоцитоз, вірусний гепатит.
Всередену: 0,25 - 0,5 - 1 г - 3-4 рази після їди.
В/м: 5-10 мл 2% або 5%, попередньо 2 мл новокаїну - подразнює (тільки магістральна форма розчину).
SODIUM NUCLEOSPERMATUM (Polidan) - р-н для ін’єкцій 5-10 мл у флаконах; 1мл -15 мг.
Na-нуклеоспермат - це суміш натрієвих солей поліхлоргідратів ДНК і РНК. Виготовляється з молочка осетрових риб за оригінальною технологією з використанням методів тонкої очистки.
Фармакодинаміка: прискорює гранулоцитопоез на стадії промієлоцитів і мієлоцитів, збільшує індекс дозрівання нейтрофілів.
Механізм дії: пов’заний зі здатністю препарату стимулювати утворення колоній у кістковому мозку при мієлодепресії, викликаної цитостатиками, а також викликати Холінг-ефект.
Показання: лікування лейкопеній на фоні цитостатикотерапії, а також для хворих різними злоякісними пухлинами, котрі отримували хіміо- та променеву терапію в інтенсивному режимі.
Дозування: препарат вводять підшкірно 75 мг (5мл), один раз на день протягом 3-10 днів залежно від важкості лейкопенії. При необхідності добову дозу можна збільшувати до 150 мг (10мл). Максимальна курсова доза - 2,25г (150 мл).
Перед введенням флакон з препаратом підігрівають у руці до температури тіла.
Побічна дія: можлива підвищенна реакція з короткочасним підвищенням температури до 38С, гіперемія та болючисть на місці ін’єкції.
Ембріотоксичною, мутагенною, тератогенною дією не володіє.
ЛЕЙКОГЕН (Leucogenum)- лейкопенії у зв’язку з рентгено- та радіотерапією, дією токсичних агентів.
Табл. 0,02г - 3-4 рази на день.
КАЛІЮ ОРОТАТ і РІБОКСИН (інозин) - анаболічний вплив.
Оротова кислота - попередник піримідинових нуклеотидів. Табл. По 0,1-0,5 г, 2-3 рази на день, 20-40 днів.
Тималін і інші препарати виличкової залози -
стимулюють імунну реактивність,
регулюють функцію Т і В-лімфоцитів,
підсилюють фагоцитоз.
Найновіші стимулятори лейкопоезу отримані шляхом генної інженерії:
ЛЕЙКОМАКС (МОЛГРАМОСТИМ (Molgramostimum)) - рекомбінований людський гранулоцито-макрофагальний колонієстимулюючий фактор.(GM-CSF). Представляє собою глікопротеїн. Утворюються у Т-лімфоцитах, ендотеліальних клітинах, фібробластах, макрофагах. Стимулює проліферацію, диференціювання і функцію гранулоцитів і моноцитів /макрофагів. Саме гранулоцити і моноцити / макрофаги створюють одну з важливіших систем захисту організму. Вони здійснюють фагоцитоз, секретують біологічно активні сполуки, стимулюють імунні процеси, регулюють продукцію цитокінів. Завдяки названим механізмам ця система захищає організм проти бактерій, грибів, паразитів, пухлинних поражень.
Молграмостим частково стимулює проліферацію еозинофілів і є кофактором еритропоетину в регуляції еритропоезу.
активує кровотворення і функціональну активність лейкоцитів.
стимулює проліферацію і диференціювання попередників кровотворних тканин.
стимулює ріст гранулоцитів, моноцитів і Т-лімфоцитів.
Показання до призначення:
при лейкопенії в зв’язку з хіміотерапією пухлин,
при недостатності кісткового мозку
при ВІЧ-інфікуванні та лейкопенії викликаній іншими інфекціями,
при мієлодисплатичному синдромі,
при пересадці кісткового мозку,
при апластичній анемії.
Вводять довенно.
Можливі побічні ефекти: нудота, блювання, анорексія, пронос, гіпертермія, висипання на шкірі алергічного характеру, м’язево-скелетні болі та інше.
Форма випуску: ліофізований порошок у флаконах.
10 мкг/1кг; 50 - 150 - 300 - 400 - 500 і 700 мкг - вводять довенно крапельо.
ФІЛГРАСТИМ (нейпоген) Filgrastimum - є поліпептидом - це рекомбінований людський гранулоцитарний фактор (G-CSF).
Продукується моноцитами, фібробластами і клітинами ендотелію. Стимулює проліферацію і диференціювання попередників гранулоцитів і активність (хемотоксичну і фагоцитарну) зрілих гранулоцитів (нейтрофілів).
Показання до призначення аналогічні як для молграмостиму. Вводять довенно і підшкірно.
Побічні ефекти спостерігаються рідко. Можливі болі у кістаках, інколи - алергічні реакції, порушення функції печінки, дизурія.
Форма випуску: порошок у флаконах по 0,3 і 0,48 мг.
Використовують для ін’єкцій з розрахунку 5 мкг на 1 кг маси тіла.
Ленограстим (граноцит)
Препарати, що пригнічують лейкопоез (лейкоз, лімфогрануломатоз). Бусульфан (мієлоїдну тканину і гранулоцити), меркаптопурин, хлоретиламіноурацил (порушення синтезу ДНК).
Будуть детально розглянуті в темі „Протибластомні лікарські засоби”.