24.4. Закріплення і залісення ярів
Види насаджень за елементами ярів та балок. Боротьба з ярами за допомогою лісових насаджень основана на їх здатності поглинати поверхневий стік води, окрім того, корені дерев і чагарників частково скріплюють ґрунт. Для зупинення росту ярів за допомогою лісу необхідно так розміщати лісові смуги, щоб вони поглинали поверхневий стік води ще на підступах до ярів. Це досягається створенням прияружних лісових смуг, які закладаються в загальній схемі водорегулюючих і прибалочних лісових смуг. Прияружні смуги закладають вздовж бровки яру, відступаючи від неї на 3-5 м, з урахуванням можливості відколювання відкосу яру. Вони можуть бути створені за типом прибалочної або полезахисної лісової смуги, в залежності від умов надходження стоку в ярок, що в свою чергу залежить від типу яру і стадії його розвитку.
Прияружні лісові смуги при розвитку первинних ярів (берегові, схилові). На перших стадіях розвитку первинного яру основна маса води надходить в нього через вершину по штучній улоговині і лише незначна частина стоку – через стокоударну брівку. В цьому випадку прияружні лісові смуги необхідно закладати лише вздовж стокоударної брівки яру за типом полезахисної, шириною 12,5-15 м. Основне призначення такої смуги – розподіл снігу. Продовження росту такого яру може бути припинено відводом води від вершини яру найпростішими гідротехнічними спорудами (вали-розпилювачі і канави).
В наступних стадіях розвитку первинного яру необхідно вздовж бровки закладати прияружну смугу шириною 20 м. По стокоударній галявині через 30-50 м будують валики-розпилювачі для відводу води в лісові смуги.
Прияружні лісові смуги при розвитку вторинних ярів. В кожний елемент гідрографічної мережі основна масп води надходить з прилеглих до неї схилів і частково через вершину. В цих випадках прияружні лісові смуги закладають по типу прибалочних вздовж старих балок, лощин і улоговин з обох боків, тому що у них обидві бровки стокоударні.
При розвитку яру по дну улоговини (вершинний яр) прияружні лісові смуги закладають вздовж бровки яру відступаючи від неї на 4-5 м. В цьому випадку лісові смуги продовжують далі вершини яру до 50 м, тобто майже до краю улоговини, щоб перехопити боковий стік, що надходить в улоговину.
Якщо береги балок розсічені розмивами або короткими береговими ярами, прияружні лісові смуги закладають паралельно бровці балки, але вище вершини промивин на ширину смуги.
Яри всіх типів, що досягають останньої стадії розвитку, підлягають суцільного облісення. В першу чергу посадки лісу здійснюють на тіневому відкосі і по дну яру, при цьому русло водотоку не засаджують. В подальшому, по мірі покращення мікроклімату під впливом лісового насадження здійснюють посадку на сонячному відкосі. Насадження лісу на відкосах ярів і змитих берегах балок здійснюють, розміщуючи ряди по горизонталях. Для цього при похилах відкосів до 12 нарізають плужні борозни, роблячи смугу шириною 1-1,5 м, на схилах до 18 споруджують тераси двократним проходом п’ятикорпусного плуга, а на більш крутих – бульдозерами. На великих ярах насадження лісу здійснюють вручну майданчиками і рядами без терас.
Лісові протиерозійні насадження на території землекористувань, їх проектування. Створення постійних рубежів між еколого-технологічними групами орних земель може забезпечуватись як насадженням водорегулюючих лісосмуг, так і будівництвом валів-терас або смуг залуження.
На території господарств створюють мережу полезахисних, водорегулюючих, вітроломних (навколо садів), прибалкових прияружних лісосмуг, насаджень навколо ставків, водойм, а також на незручних угіддях. Усі ділянки території, що непридатні для сільськогосподарських угідь, підлягають залісненню і повинні використовуватись для рекреаційних потреб.
Рис. 24.3. Схема протиерозійної ролі лісових насаджень (за Захаровим, 1978)
Лісомеліоративні насадження проектують для надійного захисту ґрунтів від ерозії в комплексі з іншими протиерозійними заходами. Місцезнаходження і площа протиерозійних заходів визначається конкретними умовами, а також призначенням кожного виду лісонасаджень. Їх розташування на території землекористувачів диктується умовами і наявністю осередків ерозії, що підлягають суцільному залісенню. При протиерозійній організації території їх місцезнаходження повинно бути взаємопов’язане з лінійними елементами благоустрою території, вони повинні займати мінімальну площу і створювати систему, яка б забезпечувала надійний захист ґрунтів від водної і вітрової ерозії.
Під системою захисних насаджень розуміють комплекс різного виду насаджень, взаємодіючих між собою, які б створювали меліоративний ефект на певній території і забезпечували захист сільськогосподарських культур від шкідливого впливу природних явищ та сприяли отриманню високих стійких врожаїв.
Від системи смуг необхідно відрізняти мережу смуг, яка може складатись із захисних насаджень, правильно розташованих, але молодого віку, що не досягла розрахункової висоти і тому ще не створили повного меліоративного ефекту на всій території, для якої ці насадження створені. Така мережа смуг стає системою лише тоді, коли лісові смуги досягнуть певної висоти, характерної для даних грунтово-меліоративних умов, і розпочнуть впливати на всю захищену площу, тобто розпочнуть взаємодіяти. В цьому випадку на захищеній території виникає новий якісний стан, оскільки на ній створюється особлива атмосфера з мікрокліматом, ґрунтами, фауною, відмінними від таких самих показників у відкритому стані.
Насадження, що входять в систему, повинні виконувати одне головне завдання – боротьбу з посухами, суховіями, водною і вітровою ерозією. Але протиерозійна роль лісових насаджень значно ширше.
Проектування системи лісових насаджень ведеться в два етапи:
на рівні схеми – в проекті організаційної території;
на стадії робочого проекту – після його виносу в натуру, тобто в період його здійснення.
Згідно з робочим проектом здійснюється створення, тобто закладка запроектованих лісозахисних насаджень.
На території землекористувачів від конкретних умов можуть проектуватись такі види захисних лісових насаджень: полезахисні, водорегулюючі, прибалочні і прияружні лісові смуги, лісові насадження в заплавах річок, а також лісові насадження на рекультивованих землях. Кожен із перелічених видів лісових смуг має своє призначення і, будучи розташованим на території землекористувачів, повинен забезпечувати надійний захист ґрунтів від ерозії.
Основою при проектуванні лісових смуг є встановлення оптимальної відстані між ними як в рівнинних умовах так і на схилах.