24.6. Ведення лісового господарства

Лісовидно-таксаційні ознаки лісу. Лісові насадження відрізняються один від одного по ряду ознак. За цими ознаками при таксації (від грецького виявляю, вимірюю) складається кількісна і якісна характеристика ділянок лісу. Ця робота проводиться під час інвентаризації (обліку) лісового фонду в процесі лісовпорядкування. Таксаційне описування всіх ланок лісового масиву є основою для складання плану організації і ведення лісового господарства в лісництві. Таксація проводиться і в насаджених лісових смугах для їх лісовидної характеристики. Визначення таксаційних ознак ведеться на пробних майданчиках, які закладають в характерних мясціх лісового насадження. На майданчику обмірюють діаметри всіх дерев на висоті 1,3 м, а також висоту декількох дерев різної товщини. Розмір майданчика залежить від віку дерев і може бути в межах від 0,1 до 2 га, але щоб на ньому було не менше 200 дерев першого ярусу. До складу основних лісовидно-таксаційних ознак лісу входять:

Склад. По складу розрізняють чисті і змішані насадження. Чисті насадження утворюють одним видом деревної породи, змішані – декількома. Склад визначається для кожного ярусу окремо. Частка участі кожної деревної породи в складі ярусу оцінюється не по кількості дерев, а по масі їх стовбурів, тобто по запасу деревини. Запаси здійснюються у вигляді формули складу з вказуванням частки породи. Позначення ведуться початковими літерами.

Наприклад, 1 яр. 10С, це означає, що в першому ярусі 10 сосен, тобто чисте соснове насадження, або 1 яр. 8Д 2Яс; 2 яр 6Кл 2Л 2В, читається так: в першому ярусі 8 дубів, 2 ясени, в другому ярусі 6 кленів гостролистих, 2 липи, 2 в’язи, це змішане насадження.

Другий приклад: 10С+Б; 10 Я, один. Б, Ос. В першому випадку це означає 10 сосен плюс береза, наявність берези менше 5 %; в другому – 10 ялинок, одинока береза і сосна – не більше 2 %.

Якщо домішок знаходиться в межах 5-10 %, її округлюють до 10 %. Підлісок описується простіше: вказується перелік видів і якого з них більше.

Форма. Розрізняють прості і складні насадження в залежності від ярусності. Прості – одноярусні насадження. Складні – багатоярусні.

Повнота. Ця ознака означає ступінь використання лісом зайнятого простору і виражається в частці для кожного ярусу окремо. За основу береться повнота природного лісу, мало зачепленого господарською діяльністю людини, її позначають одиницею (1,0). В такому насадженні крони дерев утворюють замкнутий полог і сума площ перерізу стовбурів досягає найбільшої величини. Для таких насаджень складена стандартна таблиця сум площ перерізу стовбурів на 1 га, що змінюються в залежності від висоти деревостою. При точній таксації повноту визначають по відношенню суми стовбурів таксаційного насадження до табличної величини.

Повним насадженням вважається таке насадження, коли просвіти між кронами дерев будуть менше їх середніх розмірів. Розрізняють високоповні насадження з повнотою 0,9-1,0; середньоповні – 0,6-0,8; низькоповні – 0,4-0,6 і рідкі з повнотою 0,1-0,3.

Густота. Під густотою розуміють кількість дерев на 1 га лісового насадження. Вона з віком зменшується в результаті природного відмирання окремих дерев. Важливо відмітити, що зменшення густоти з віком не знижує повноти насадження, так як збільшуються розміри дерев, що залишилися.

Походження. Розрізняють насіннєве і вегетативне походження. Серед вегетативних насаджень найбільше розповсюдження мають паростові (дуб), коренепаростові (осина). Всі хвойні насадження походять від насіння. Листові дерева можуть бути насіннєвими, вегетативними і змішаного походження.

Вік. Розрізняють вік дерева і вік насадження. У зрубаного дерева він визначається підрахунком річних кілець на пеньку. Вік молодих сосен відповідає кількості гілок лутовок. Вік лісового насадження виражається середнім віком дерев, що входять до цього насадження або класом віку. Під класом віку розуміють проміжок часу, в період якого ліс господарсько однорідний, тобто вимагає однакових господарських заходів. Він визначається в трьох масштабах:

• 20 років для довгозростаючих насаджень хвойних порід і насіннєвих твердолистяних (дуб, ясен, бук);

• 10 років – для порослевих твердолистяних і насіннєвих швидкозростаючих м’яколистих порід (тополя, осина, береза);

• 5 років – для чагарників і порослевих м’яколистих.

Класи віку позначаються римськими цифрами. В І клас об’єднуються насадження, які мають вік від 1 до 20 років або від 1 до 10 років, або від 1 до 5. Залежно від прийнятого масштабу. В ІІ клас відповідно: 21-40 років; 11-20 років, 6-10 років і т.д.

І-ІІ клас віку – молодняк; ІІІ – середньовікові; ІV – вистигаючі; V – стиглі; VІ – перестиглі.

Бонітет в господарському відношенні – показник продуктивності лісу, в екологічному – показник ступеню відповідності умов росту і вимогливості деревної породи до умов життя. Бонітет визначають за двома показниками: віком і висотою насаджень. Для визначення бонітету застосовують таблиці складені М.М. Орловим в 1911 році.