Для чого застосовують глибоке розпушування ґрунту на осушуваних землях?
Які види розпушування на осушуваних землях розрізняють? Коли їх здійснюють?
Коли не рекомендують виконувати глибоке розпушування шаруватих осушуваних ґрунтів?
Які розрізняють основні параметри глибокого розпушування ґрунту?
Коли застосовують суцільне, а коли смугове розпушування ґрунту?
Що розуміють під терміном «повнота розпушування ґрунту»?
Які застосовують знаряддя для розпушування ґрунту?
Що собою представляє кротування ґрунту?
Яким чином здійснюють кротування? Які при цьому застосовують машини?
На яких ґрунтах потрібне і можливе кротування?
Що означає будівельне і експлуатаційне кротування?
Для чого застосовують меліоранти при покращенні водно-фізичних властивостей підорного горизонту?
Які основні вимоги пред’являються до хімічних меліорантів?
Які хімічні меліоранти застосовують для покращення водно-фізичних властивостей?
Для чого здійснюють піскування (глинування) осушуваних торф’яних ґрунтів?
Які найчастіше застосовують методи піскування осушуваних торф’яників?
Які рекомендовані дози внесення мінерального ґрунту до осушуваних торф’яників? Від чого вони залежать?
Що називають антропогенним ґрунтом і як його створюють на осушених торф’яниках?
Яких корисних властивостей набуває осушуваний торф’яник при піскуванні (глину ванні)?
22. Культуртехнічні меліорації. Рекультивація земель
Культуртехнічні меліорації – система заходів по освоєнню нових земель, корінному покращенню природних кормових угідь і підвищенню їх ефективної родючості. Культуртехнічні меліорації в основному здійснюють на осушених землях, де разом з непридатним водним режимом спостерігається несприятливі умови вирощування сільськогосподарських культур, так як вони поросли деревами, дрібноліссям, чагарниками, купинами, засмічені камінням та мають інші незручності, що затрудняють ведення сільського господарства.
Подібний комплекс робіт виконують і при рекультивації земель, направлений на відновлення продуктивності і народногосподарської цінності порушених земель, а також на покращення умов навколишнього середовища у відповідності з потребами суспільства.
22.1. Культуртехнічні заходи, первинне окультурювання при осушенні земель
Осушенням боліт і надлишково зволожених земель регулюється водний режим кореневмісного шару ґрунту, але землі залишаються неродючими і не окультуреними, тобто непідготовленими для вирощування сільськогосподарських культур. Тому осушення потрібно розглядати як початок робіт по меліорації заболочених земель. Після осушення для перетворення неприготовленої землі в культурний стан здійснюють комплекс культуртехнічних заходів.
Культуртехнічні заходи включають:
підготовку або поліпшення поверхні землі;
створення орного шару на поліпшуваних сільськогосподарських угіддях і на новоосвоєних землях;
окультурення орного шару.
До групи заходів по підготовці поверхні належать очистка території від деревної та чагарникової рослинності, від каміння і пеньків, планування поверхні, тобто заходи спрямовані на створення умов для проведення сільськогосподарських робіт і нормального господарського використання меліорованої території.
До заходів по створенню орного шару належать первинна обробка цілини, вирівнювання поверхні, вапнування кислих ґрунтів, первинне внесення добрив і вирощування попередніх культур.
Заходи по окультуренню орного шару, глинування і піскування торф’яних ґрунтів.
22.1.1. Підготовка поверхні
Великі дерева на осушуваному болті видаляють звичайними лісозаготівельними прийомами. Після цього кущорізами видаляють дрібнолісся і чагарники. Роботи ці краще виконувати взимку при шарі снігового покриву до 0,3 м. Зрізані чагарники і дрібнолісся тракторними граблями або розширеними корчувачами-збирачами згрібають у купи або вали. Після просушування цінну частину зібраної деревини відбирають і застосовують у господарстві, іншу – спалюють.
Великі пеньки діаметром до 40 см корчують тракторними корчувачами-збирачами (рис. 22.1). Цими ж машинами викорчувані пеньки збирають і звозять у купи або вивозять їх за межі осушеного масиву. Значно дешевше заорювання на місці кущів і дрібнолісся. Кущі висотою до 1 м рекомендується заорювати на глибину не менше 18-20 см, висотою 1,5-2,0 м – на глибину 20-25 см, висотою понад 2,5 м – на глибину не менше 30 см.
Рис. 22.1. Корчувач-збирач
Для створення кращих умов розкладання кущі заорюють в межах гумусового шару ґрунту. Через 2-3 роки заорана маса кущів майже повністю розкладеться, внаслідок чого ґрунт отримує додатково від 45 до 80 т органічної маси на 1 га. Це поліпшує водно-фізичні властивості ґрунту, його аерацію і підвищує родючість.
На торф’яних ґрунтах, що заросли чагарниками і дрібноліссям та забруднені деревиною, при наявності пеньків застосовують фрезерування осушених площ. При цьому способі обробітку подрібнюють кущі і деревину та перемішують її з ґрунтом на глибину до 40 см. Для фрезерування осушених торфових боліт використовують причіпні фрезерні машини МПГ-1,7 (рис. 22.2); МПГ-2,24 і МПТ-42.
Рис. 22.2. Причіпна фрезерна машина МПГ-1,7
Знищувати дерево-чагарникову рослинність можна і хімічним засобом. Для цього застосовують арборициди типу 2,4-Д, під дією яких деревно-чагарникова рослинність засихає. Зарослі ділянки обприскують емульсією і водними розчинами різних солей та ефірів. З арборицидів найбільш поширені бутиловий ефір 2,4-Д, амінні солі 2,4-Д і натрієва сіль 2,4-Д, також кротоміновий препарат. Дози арборицидів залежать від виду, віку та потужності розвитку чагарників і деревної порослі, зазвичай коливаються від 3 до 6 кг/га.
Деревно-чагарникову рослинність обприскують з літаків або за допомогою тракторних обприскувачів у період від повного розпускання листків до середини серпня. Щоб повністю знищити чагарники і деревні поросль, частково потрібно 2-3 обприскування. Повторюють його на наступний рік. Чагарник, що засох, будь-якої густоти висотою до 2,5 м заорюють чагарниково-болотним плугом без попередньої обробки, вищий чагарник після засихання ламають корчувальними ланцюгами.
Зламаний деревостій згрібають тракторними граблями у купи і спалюють. Після цього виконують первинну обробку ґрунту дисковими або чагарниково-болотними плугами, розробляють шар і ділянку засівають сільськогосподарськими рослинами.
У межах осушуваних територій значні площі земель забруднені камінням. Воно створює великі труднощі для роботи сільськогосподарських машин, утруднює оранку, сівбу, догляд за культурами і збиранню врожаю. Каміння, що заважає обробляти поля і підлягає прибиранню, поділяють на дві категорії: велике – діаметром понад 0,6 м, залягає у підорному шарі і верхівкою виступає на поверхню, і дрібне – діаметром меншим 0,6 м, що вільно лежать в орному шарі, переміщується при кожній його обробці.
Велике каміння масою до 10 т виймають з ґрунту корчувачами-збирачами, навантажують на стальні листи і вивозять за межі ділянки. Середнє і дрібне каміння попередньо збирають у купи каменезбиральними машинами УКП-0,6 і УСК-0,7 або бульдозерами, а потім також навантажують на стальні листи і вивозять.
На мінеральних землях землисті купини розробляють важкими дисковими боронами, а рослинні – висотою до 25 см заорюють чагарниково-болотними плугами. Вищі купини попередньо розробляють начіпними рейковими боронами або фрезерними барабанами; на торфових болотах осокові купини висотою до 30-40 см прикочують важкими тракторними котками, після чого заорюють чагарниково-болотними плугами.
Після видалення деревно-чагарникової рослинності і купин, а також після збирання каміння поверхню планують (будівельне планування).