1.5.3. Методи обстеження конструкцій

Обстеження будівельних конструкцій складається з трьох основних етапів:

• початкове ознайомлення з проектною документацією, робочими та виконавчими кресленнями, актами на приховані роботи;

• візуальний огляд об’єкта, складання плану обстеження будівлі або споруди, проведення комплексу досліджень неруйнуючими методами;

• аналіз стану споруди i розроблення рекомендацій до усунення виявлених дефектів.

Основне технічне обстеження проводиться з використанням як найпростіших приладів (бінокля, виска, стрічки, рулетки, рівня i т.п.), що не потребують спеціальної підготовки спецiалiстiв, так i спеціальних приладів та обладнання (геодезичних, ультразвукових, рентгенівських, лазерних, механічних приладів тощо), для обслуговування яких потрібні висококвалiфiкованi спеціалісти.

Метою натурного огляду будов i споруд є :

• уточнення вiдповiдностi будівлі та її конструкцій проекту;

• визначення розмірів, схем обпирання конструкцій, фактичних навантажень, якості та міцності матеріалів;

• виявлення, вимірювання й фіксування (замальовуванням або фотографуванням) тріщин, дефектів, інших пошкоджень конструкцій;

• вимірювання деформацій: прогинів, нахилів, перекосів, зсувів, осідань фундаментів тощо.

При візуальному обстеженні залізобетонних конструкцій фіксується загальний характер та ступінь пошкодження. Особлива увага звертається на стан анкерування поздовжньої арматури (ознакою порушення анкерування можуть бути похилі тріщини, що перетинають нижню грань поблизу опор елементів, що згинаються, й сколи бетону в бiляопорних частинах конструкцій), наявність чи відсутність розривів арматури, характер прогинів (особливо при комплексному розгляді цього фактора з розміщенням і шириною розкриття тріщин). Ознакою порушення структури бетону або навіть його руйнування в стиснутій зоні є наявність тріщин, сколiв, відшарувань (так званих лещадок).

У ході вiзуально-iнструментальних досліджень залізобетонних конструкцій визначаються діаметр і розміщення арматури, міцність бетону (при необхідності відбираються зразки матеріалів для механічних та хімічних випробувань), вимірюються деформації й ширини розкриття тріщин, а також з’ясовується стан арматури в бетоні (наявність i ступінь її корозії).

Під час візуального обстеження сталевих конструкцій оцінюється загальний стан конструкцій, їх вiдповiднiсть проекту, а також визначається можливість їх підсилення. Особливу увагу приділяють частинам конструкцій, де мають місце розриви елементів по всьому перетину; викривлення по всій довжині; місцеві вм’ятини, викривлення, тріщини, пробоїни i т.п. При цьому особливо детальному обстеженню піддаються болтові, зварні та заклепкові з’єднання. Питання обстеження металевих конструкцій регламентується ДБН 362-92.

Під час вiзуально-iнструментального обстеження за допомогою теодоліта, нівеліра й виска визначається вiдповiднiсть проектному положенню окремих конструкцій та їх елементів (як у просторі, так i відносно один одного), прогини елементів, місця випинання стінок суцільних балок.

Натурні обстеження кам’яних конструкцій мають на меті визначити загальний їх стан, вiдповiднiсть проекту, наявність дефектів. За допомогою обмірювань установлюється розходження осей конструкцій, відхилення від вертикалі, а також їх неплощиннiсть.

Особливу увагу звертають на дефекти та пошкодження. До дефектів виконання робіт належать: відсутність перев’язу, незаповнення швів розчином, відсутність у необхідних місцях армування. При перевантаженні стиснених кам’яних конструкцій у них з’являються тріщини, що розвиваються вздовж напряму дії сили. Наявність таких тріщин у простінках, стовпах свідчить про початок їх руйнування й необхідність підсилення.

Ретельний огляд дерев’яних конструкцій повинен виконуватись при здаванні їх до експлуатації i потім повторюватися періодично не рідше від двох разів на рік — навесні та восени. При оглядах фіксуються основні фактори, що впливають на працездатність конструкцій: відхилення розмірів від проектних значень; наявність недопустимих вад i пошкоджень деревини; наявність неправильно виконаних та таких, що розійшлися, з’єднань; перевантаження конструкцій; відсутність потрібної жорсткості конструкцій як у своїй площині, так i в перпендикулярному напрямку; наявність надмірних деформацій; порушення нормального температурно-вологісного режиму; недостатня волого-, тепло- й пароізоляція; наявність зон зволоження, перегріву та ділянок ураження деревини грибками і комахами.

При натурному огляді особливу увагу звертають на якість основних розтягнутих елементів конструкцій, несуча здатність яких особливо чутлива до пошкоджень та недопустимих вад деревини.

Натурні огляди дають можливість установити реальну розрахункову схему конструкцій i потім зіставити її з проектною.

Збільшення зовнішнього навантаження може бути викликане не тільки відхиленням від проекту, але й неправильною експлуатацією будинку, наприклад, намоканням утеплювача.

Температурно-вологісний режим має вирішальне значення для довговічності дерев’яних конструкцій, оскільки його порушення веде до зволоження i загнивання або до перегріву та послаблення деревини. Цей режим значною мірою залежить від стану огороджуючих конструкцій. Необхідно усувати не тільки протікання, але i конденсатне зволоження деревини елементів конструкцій, що опираються на зовнішні стіни. В зонах вологості повинні бути перевірені місця загнивання. Для виявлення внутрішніх місць загнивання елементи дерев’яних конструкцій мають просвердлюватися.

Характерним тільки для деревини є її біологічне ураження. Під час натурного огляду відшукуються місця, уражені домовим чи шахтним грибком, а також комахами, наприклад, жуком-точильником, i оцінюється ступінь пошкодження деревини.