2.5.5. Сталевий настил

С талеві настили підсилюються шляхом нарощування. Найчастіше нарощування виконується таким же сталевим листом (рис. 2.119) або сталевими смугами, що приварюються зверху чи знизу листа (рис. 2.120).

При використанні в якості конструкції підсилення сталевого листа може бути два випадки їх роботи: коли лист існуючий та підсилений працюють сумісно (рис. 2.119, б) і коли вони не включаються у сумісну роботу (рис. 2.119, а).

Можливе також перетворення сталевого настилу в залізобетонний шляхом улаштування поверх існуючої конструкції залізобетонної сорочки (рис. 2.121).

З міна розрахункової схеми настилу і його розвантаження здійснюється встановленням додаткових поздовжніх (рис. 2.122) та поперечних (рис. 2.123) сталевих балок. У першому випадку зменшується проліт, а у другому утворюється балкова клітка й існуючий сталевий настил починає працювати як пластинка, обперта по контуру.

2.6. Реконструкція дерев’яних конструкцій

2.6.1. Стояки та стіни

Найчастіше дерев’яні стояки руйнуються у місцях обпирання. Тому в такому випадку немає необхідності підсилювати конструкцію по всій висоті, а виконують реконструкцію стояків лише у місцях значного пошкодження (недостатньої несучої здатності). Найбільш простим способом підсилення є заміна пошкодженої частини стояка дерев’яним елементом. Варіанти кріплення такого протеза можуть бути різними (рис. 2.124): на болтах; хомутах або на накладках упритул. При такому методі підсилення пошкоджена частина стояка видаляється. Стяжні болти встановлюються в заздалегідь просвердлені отвори, а гідроізоляція виконується 3...4 шарами руберойду або толю.

Пошкоджена частина стояка може бути замінена протезом, виконаним із іншого матеріалу. Частіше з цією метою використовують металеві обойми з прокатних профілів (рис. 2.125, а), рідше — залізобетонні пасинки (рис. 2.125, б). Пошкоджена частина деревини при цьому може відновлюватись або зовсім видалятись.

Аналогічним методом можуть підсилюватися і наскрізні дерев’яні стояки. Такі стояки реконструюються шляхом заміни пошкодженої приопорної частини на металевий елемент (рис. 2.126).

Підсилення вищеназваними методами повинне виконуватись при повністю розвантажених та вивішених стояках.

Якщо є необхідність підсилення дерев’яних стояків по всій висоті (у разі пошкодження чи збільшення навантаження після реконструкції), використовують метод нарощування поперечного перерізу або розвантажування конструкції шляхом установлення додаткових елементів.

Нарощування може здійснюватись як за допомогою дерев’яних накладок (рис. 2.127, а), так і металевих прокатних профілів (рис. 2.127, б). Конструкції, що підсилюються при цьому, повинні бути максимально розвантажені, а отвори для стяжних болтів завчасно просвердлені. Стяжні болти та цвяхи при такому методі підсилення працюють як нагелі й забезпечують сумісну роботу матеріалу конструкції і підсилення, тому особливу увагу слід звертати на якість виконання цих з’єднань.

Р озвантажуючі конструкції у вигляді дерев’яних (рис. 2.128, а) чи металевих (рис. 2.128, б) стояків установлюються поряд існуючих конструкцій та включаються в роботу шляхом розклинювання, влаштування розпірних плит тощо.

Простим методом підсилення суцільних стояків є влаштування дерев’яних підкосів (рис. 2.129). Гнучкість існуючої конструкції при цьому методі зміни розрахункової схеми зменшується, її жорсткість у площині підсилення збільшується і несуча здатність зростає.

Н аскрізні дерев’яні стояки підсилюються аналогічними методами. Такі конструкції за рахунок обшивки їх фанерою (рис. 2.130, а) чи дошками (рис. 2.130, б) можуть бути перетворені у суцільні (з внутрішніми отворами). При цьому поліпшується робота окремих гілок наскрізної системи, а також збільшується поперечний переріз стояків.

Д ерев’яні стіни із брусів чи колод реконструюють шляхом заміни нижніх пошкоджених вінців. Для цього стіни в місцях заміни елементів виважують, тобто навантаження від стін передають на тимчасові опори, пошкоджені бруси або колоди видаляються та замінюються на нові. Після цього тимчасові опори знімаються. Опори можуть бути встановлені у віконні отвори або виконуються похилими та кріпляться до додаткових брусів на стінах (рис. 2.131).

С тіни виважуються за допомогою домкратів (механічних чи гідравлічних), важелів, клинців тощо. Після виконання заміни проміжок між існуючими та новими вінцями повинен бути мінімальним, інакше після зняття навантаження з тимчасових опор та передачі їх на стіни будуть мати місце значні деформації. Це може призвести до перекосу стін, виникнення надмірних деформацій і зусиль в інших елементах будівлі.

Найбільш навантажені елементи стін — простінки — можуть втрачати свою стійкість із площини стіни. Такі пошкодження усуваються улаштуванням вертикальних стяжних брусів (рис. 2.132). В якості брусів можуть використовуватися також металеві прокатні профілі. Стяжні болти діаметром не менше ніж 16 мм установлюються через 1 м по висоті бруса. Отвори в стяжних брусах чи металевих профілях (під болти) виконують овальної форми (витягнуті у вертикальній площині) для вільної осадки стін при подальшій експлуатації.