2.1.2. Загальні відомості про проектування реконструкції

Конструкції будівель та споруд, що реконструюються, повинні відповідати вимогам обох груп граничних станів, оскільки розрахунок їх ведеться за методом граничної рівноваги.

Статичний чи динамічний розрахунок підсилених конструкцій повинен вестись за схемами, які найбільш точно відображають їх реальну роботу. Статичний (динамічний) розрахунок включає складання розрахункової схеми, визначення внутрішніх зусиль (згинальних М і крутильних Т моментів, поперечних Q та поздовжніх N сил) у небезпечних перерізах від дії фактичних навантажень. Ці розрахунки виконують за загальними правилами будівельної механіки. Якщо розраховуються конструкції з пружнопластичного матеріалу, у яких можливий перерозподіл внутрішніх зусиль у результаті прояву локалізованих пластичних деформацій, то це необхідно враховувати під час виконання статичного розрахунку.

Конструкції сприймають дію навантажень. Навантаження розділяються на постійні, тимчасові (короткочасні та тривалі), а також особливі. До постійних належать: власна вага конструкцій, тиск ґрунту тощо. Тимчасові навантаження в процесі експлуатації можуть змінюватись як за величиною, так і за місцем прикладання. До них відносяться: вітрові, снігові впливи, вага устаткування, навантаження від мостових кранів, сипучих, рідин та газів (в ємностях для їх зберігання) й ін. Розподіл на короткочасні і тривалі навантаження проводиться згідно зі СНиП 2.01.07-85 „Нагрузки и воздействия“. Особливими вважають навантаження від сейсмічних впливів, вибухів технологічного характеру тощо.

Крім навантажень під час розрахунку підсилення конструкцій, слід ураховувати дії, які можуть призвести до збільшення внутрішніх зусиль у перерізах конструктивних елементів: температурні, усадкові деформації, нерівномірне осіданні ґрунтів основи тощо.

Найбільш точним, економічним та надійним буде розрахунок при врахуванні в розрахунках фактичних значень навантажень. Якщо це неможливо, нормативні значення навантажень приймаються відповідно до вказівок СНиП 2.01.07-85.

На основі проведеного техніко-економічного аналізу вибирається спосіб і схема підсилення конструкцій.

Конструктивний розрахунок уключає визначення необхідних параметрів конструкції, що підсилюється (кількість бетону та арматури, поперечний переріз металевих елементів підсилення, міцність матеріалів тощо) таким чином, щоб підсилена конструкція могла нормально експлуатуватись. При цьому відповідальність будівлі чи споруди, діяння оточуючого середовища враховується коефіцієнтами умов роботи відповідно до вимог чинних норм.

У кожному конкретному випадкові проводиться техніко-економічний аналіз доцільності використання того чи іншого матеріалу для ремонту та підсилення будівельних конструкцій. При цьому необхідно враховувати не лише одноразові, але і подальші експлуатаційні витрати.

Для підсилення будівельних конструкцій використовується листовий та фасонний прокат зі сталей Ст3пс3-1, Ст3пс5-1, с235, С255. Арматурні сталі приймають класів А-І, А-ІІ, А-ІІІ, Вр-І. Не допускається використання високоміцної арматури з легованих сталей, а також із термічно зміцненої та витягнутої арматури. Клас бетону приймається не нижче ніж В15, а також не нижче ніж клас бетону конструкції, що підсилюється. Марка розчину для зачеканювання проміжків, забиття отворів тощо приймається не нижче ніж М150. Марка розчину та марка каменю, що використовується для підсилення, приймається із техніко-економічних міркувань, але не нижче від відповідної марки матеріалу конструкції, яка підсилюється.

Для зварювання сталевих елементів слід використовувати електроди марки Е-42, Е-42А та Е-46.

Останнім часом усе ширше використовують матеріали на основі полімерів: фенольних, акрилових, поліефірних, фуранових, епоксидних.