3. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів.

3.1. При кваліфікації дій суб’єкта у варіанті д) виникає конкуренція кваліфікованого ЮСЗ, передбаченого загальною нормою ( ч. 2 ст. 115 КК ), та ЮСЗ , передбаченого спеціальною нормою (ст. 348 КК). При кваліфікації нами застосовано „правозастосовчий” підхід, зазначений у пункті 2.5. рішення, який полягає у кваліфікації дій суб’єкта за сукупністю злочинів, передбачених і загальною, і спеціальною нормами.

3.2. При кваліфікації насильства при незаконному заволодінні транспортним засобом виникає конкуренція частини ( відповідного ЮСЗ, що передбачає насильство) і цілого (ч. 3 ст. 289 КК) . Оскільки у варіантах а) та в) „частина” (ТТУ, СТТУ) є менш тяжким злочином ніж ціле (орієнтир – показники санкцій відповідних статей) і за своїм змістом охоплюється ознакою „насильство, небезпечне для життя”, то самостійної кваліфікації такий прояв насильства не отримує.

3.3. Необережна шкода, спричинена насильницькою дією, завжди потребує окремої „фіксації” при кваліфікації злочинів. Оскільки у ЮСЗ, передбачених ст. 289 КК, немає ознак, які б могли охопити шкоду у вигляді смерті потерпілого, до якої винний ставився необережно, у варіантах б) та в) дії суб’єкта кваліфікуються за сукупністю злочинів.

3.4. У варіантах в) – д) насильство спричинило наслідок у вигляді смерті потерпілого, який не охоплюється ЮСЗ, передбаченим ч. 3 ст. 289 КК (ознакою „насильство небезпечне для життя та здоров’я ”), а тому дії суб’єкта підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів.

5