Самостійна робота №1

1.Технічна документація машини.

Для оформлення протоколу дозволу застосування.

1.Пояснювальна записка, яка включає в себе:

• інформацію про базовій комплектації автомобіля (шасі),

• вироблених доробках і підключених до його системам;розрахунки: развесовки вироби спорядженої і повної (з урахуванням вантажу та екіпажу) мас з розподілом на передню вісь (міст) і на задній міст (візок); висоти центру ваги; відбору потужності (крутного моменту) із зазначенням у кінематичній схемі частот обертання валів і моделі коробки відбору потужності (КОМ);

• інформацію про мінімальної і максимальної швидкості руху вироби;

• інформацію про потужності споживачів електроенергії та режимі їх роботи;

• габаритну схему вироби (вид зліва, формат А4).

• реквізити розробника і виробника виробу, в т.ч. копію свідоцтва про присвоєння міжнародного ідентифікаційного коду виробника транспортного засобу (WMI), адреси (юридичний, поштова, місцезнаходження);

• прізвище, ім'я, по батькові керівника та головного конструктора;

• телефони, факси, E-mail.

2.Документація:

• технічні умови (ТУ) і керівництво з експлуатації (РЕ), в частині що стосується автомобіля (шасі), в т.ч. призначення, вагові параметри (споряджена і повна маси з развесовкой, маса і об'єм перевезеного вантажу, кількість осіб в перевезений екіпажі, повна маса причепа і автопоїзда, для сідельного тягача - маса припадає на сідельно-зчіпний пристрій і візок напівпричепа, повна маса напівпричепа, вказати в ТУ - місце розташування таблички виробника, приклад позначення коду VIN і місце його розташування, в РЕ - порядок включення КОМ);

• складальне креслення виробу (вид збоку, зліва в транспортному положенні) із зазначенням колісної бази, розмірів від осі передніх коліс до початку надбудови і її довжини, заднього свеса рами шасі, способу кріплення надбудови до рами шасі (платформі автомобіля) або окремий креслення установки надбудови ( в передній частині кріплення надбудови рекомендується введення пружних елементів, в задній частині фіксуючого косинця або пластини) зі специфікацією включає, в т.ч. позиції автомобіля (шасі), інсталяції надбудови, електрообладнання, встановлення КОМ, доробок;

• креслення (схема) установки світлотехніки (габаритних, контурних вогнів і задніх ліхтарів, проблискових маяків, додаткових фар і т.д.);

• креслення (схема) установки КОМ;

• креслення доробок автомобіля (шасі);

• схеми відбору стисненого повітря і електроенергії (з урахуванням габаритних і контурних вогнів, управління КОМ і т.д.) із зазначенням місця приєднання до шасі і переліком елементів споживачів електроенергії. Всі документи повинні бути затверджені.

3.Після виготовлення спецавтотранспортного засоби уявити:

• уточнені (при необхідності) документи по п. 1.

• протокол зважування вироби спорядженої і повної (з урахуванням екіпажу і вантажу) мас.фотографію вироби, цвітну - вид збоку.

2. Загальні правила експлуатації механічного устаткування.

Механізм – це сукупність рухливо з’єднаних тіл (деталей), які під дією зовнішніх сил здійснюють певні рухи. За структуро-конструктивними ознаками механізми розрізняють на шарнірні, зубчаті, гвинтові, фрикційні та інші, з гідравлічними та електричними пристроями. Сукупність рухового, передаточного, виконуючого механізму утворюють машину, в промисловості – технологічне

обладнання (апарат, автоклав, центрифуга, фільтр і т.п.). Виготовлена машина або механізм (обладнання) повинні бути досить міцними, щоб у деталях не виникали залишкові деформації, що є першою ознакою руйнування чи зміни розмірів. Відомо, що будь який механізм чи машина складається з великої кількості деталей, наприклад, автомобіль з 16 тис. деталей, карусельний верстат – 20 тис. деталей, прокатні стани до 1,5 млн. деталей.

В більшості видів технологічного обладнання на подолання сил тертя витрачається значна кількість енергії. Зменшення виникаючих

сил тертя практично досягається за допомогою змащування пар тертя. В машинах та технологічному обладнанні кінематичні пари представлені в вигляді підшипників кочення та ковзання, зубчатих передач, шарнірних з'єднань, які не можуть виконувати свої функції без використання мастильних матеріалів.

Все обладнання можливо розподілити на: корпус, робочий орган та привод (гідравлічний, електричний). Від приводу до робочого органу обертаючий момент передається за допомогою муфт.

У процесі роботи обладнання саме ці вузли і деталі найчастіше виходять з ладу, тому обслуговуючий персонал зобов'язаний знати методи і прийоми їхнього ремонту, а також способи запобігання їх від передчасного зносу.

Знос деталей обладнання відбувається внаслідок: тертя дотичних поверхонь, корозійного впливу речовин, що переробляються (хімічний знос), впливу високих температур (тепловий знос), вібрації і ударів, статичних і знакозмінних навантажень (механічний знос).

Розглядаючи різні фактори, що впливають на знос та обсяги робіт на ремонт і технічне обслуговування, варто зупинитися також на фізичному зносі, якому обладнання піддавалося в процесі експлуатації. Обсяг ремонтних робіт також тісно зв'язаний з фізичним зносом обладнання.

З ростом обсягів робіт з ремонту і технічного обслуговування обладнання, з підвищенням рівня централізації і спеціалізації ремонтів,

з'являється необхідність удосконалювання організації ремонтного виробництва. Так в останні роки освоюється 45-50 зразків нових видів хімічного обладнання, у той же час знімається з виробництва 10-17 застарілих зразків. По діючим нормам амортизації повне відновлення хімічного обладнання може відбуватися в середньому за 17-20 років. Але недостатній обсяг виробництва хімічного обладнання є причиною використання фізично і морально застарілого обладнання, термін служби якого перевищує встановлені норми. У структурі промислово-

виробничих фондів хімічної промисловості обладнання займає 51,9%, а

витрати на його ремонт і обслуговування - 75,4% від витрат галузі.

Отже, у першу чергу необхідно приділяти увагу підвищенню ремонту і міжремонтному обслуговуванню.

Основою діяльності будь-якого підприємства є виконання виробничого процесу, під яким розуміється сукупність усіх дій людей і обладнання, необхідних для випуску продукту виробництва.

Первинним елементом виробничого процесу є технологічна операція, тому що вона може привести до зміни властивостей і

параметрів об'єкта виробництва.

Технологічна операція – це кінцева продукція, елементами якої є:

обсяг виробництва, продукт виробництва, знаряддя виробництва, робітник-оператор.

Знаряддя виробництва містять у собі технологічне обладнання (обладнання), технологічні пристосування, робочий, контрольно-вимірювальний і ремонтний інструмент.

Отже, технологічна операція може бути представлена як кінцева

продукція, що складається з 64 одиниць, які охоплюють усі можливі види технологічних операцій. Для виконання технологічної операції необхідну інформацію доводять до робітника-оператора (машиніста, апаратника) у виді документів: технологічного регламенту, технологічної карти, наказів або усних розпоряджень. У залежності від складності технологічної операції та при її виконанні можуть бути використані знаряддя виробництва: засоби збору, збереження, переробки і передачі інформації. В загальному випадку технологічна операція може бути представлена як сума матеріальної і інформаційної частини виробництва. Ці обидві частини повинні мати прямий і зворотний зв'язок, що здійснює обслуговуючий персонал.

Основним техніко-економічним показником будь-якого технологічного обладнання є надійність – це властивість зберігати в часі в установлених межах значення всіх параметрів, у заданих режимах при різних умовах використання, технічного обслуговування, ремонту, збереження і транспортування. Під надійністю розуміється

властивість виконування обладнанням заданих функцій та зберігати свої основні властивості в призначених межах. Надійність може характеризуватися безвідмовністю, довговічністю, ремонтопридатністю, як окремо так і у визначеному сполученні зазначених властивостей. Показниками надійності є ймовірність безвідмовної роботи, термін експлуатації, напрацювання на відмову та піддержування режиму експлуатації в період всього строку амортизації.