Термінологічний словник

actio bonae fidei - позов доброї совісті

actio ficticia - позови з фікцією

actio in personam - особистий позов

actio in rem - речовий позов

actio stricti iuris - позов суворого права

actio utilis - позов за аналогією

actiones rei persecutoriae (реіперсикуторні позови) - позови про поновлення порушеного майнового права, штрафні позови, що мали на меті піддати порушника покаранню у вигляді штрафу та позови спрямовані на відшкодування збитків і покарання відповідача

actor – позивач

aeris confessio - визнання боргу

evocatio - повістка до суду

extra ordinem - поза встановленим порядком

fictio - фікція

in ius vocatio - виклик до суду

interdictum (інтердикт) - розпорядження претора щодо заборони певних дій

iudex - суддя

iudicia privata - суд у приватних справах

iudicia publica - суд у публічних справах

iudicium - розгляд справи в суді (друга стадія процесу)

ius - розгляд справи у претора (перша стадія процесу)

litis contestatio - засвідчення спору

restitutio (реституція) - поновлення в первісний стан

reus – відповідач

sportulae - судове мито.

stipulatio (стипуляція) - усна обіцянка здійснити певні дії, або сплатити певну суму грошів

udicatum - судове рішення

введення у володіння - заходи по забезпеченню збереження певного майна або для виконання інших дій.

Завдання та контрольні запитання

1. Причини, які зумовили виникнення державного суду.

2. Досудові способи захисту порушених прав.

3. Поняття та особливості римського цивільного процесу.

4. Види цивільного процесу в Римі:

а) легісакційний процес;

б) формулярний процес.

5. Преторська формула, її складові частини. Значення ексцепції та проскрипції у преторській формулі.

6. Особливі засоби преторського захисту порушених прав.

7. Поняття та умови проведення реституції.

8. Характеристика екстраордирного процесу.

9. Поняття та види позовів у Римі.

10. Поняття позовної давності. Перерва та зупинення позовної давності.

Вирішення задач (Тема 1) Семінарське заняття №6 Право власності. Право на чужі речі

1. Поняття, виникнення, зміст права власності. Обмеження права власності.

2. Види права власності.

3. Способи набуття та припинення права власності.

4. Захист права власності.

5. Поняття, види, встановлення, припинення та захист сервітутів.

6. Емфітевзис та суперфіций. Заставне право.

Ключові поняття: право володіння, право користування, право розпорядження, квіритська власність, бонітарна власність, публіціанський позов, власність перегринів, провінційна власність, переробка речі, придбання плодів, приріст, поступка права, традиція, віндикацийний позов, негаторний позов, сервітут, емфітевзис, суперфіций, узуфруктарій.

Методичні рекомендації до заняття 6

У відповіді на перше питання треба розкрити зміст права власності, становлення права власності, підстави обмеження права власності, таких, як закон, правочини.

Відповідь на друге питання має розкривати суть квіритської власності, бонітарної власності, власності перегринів, провінційної власності, спільної власності.

Відповідаючи на третє питання, треба звернути увагу на характеристику способів набуття права власності, як первинних так і похідних та і способів припинення права власності: знищення речі, дерелікції, відчуження, вилучення речі з обороту.

Вивчаючи четверте питання, треба охарактеризувати суть негаторного, віндикаційного позовів.

Розгляд п’ятого питання вміщує в себе висвітлення поняття сервітуту, його види ( позитивні, предіальні, речові, сільські, міські, узуфруктус), порядок встановлення, припинення та захист сервітуту (позов прогібіторний, позов конфесорний).

У відповіді на шосте питання має міститися поняття емфітевзису, його характеристика та поняття, характеристика суперфіцію.