97

Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Г.В. Самойленко

Основи римського цивільного права

Навчально-методичний посібник

для студентів юридичного факультету

(денної та заочної форм навчання)

Запоріжжя

2011

Державний вищий навчальний заклад

„Запорізький національний університет”

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Г.В. Самойленко

Основи римського цивільного права

Навчально-методичний посібник

для студентів юридичного факультету

(денної та заочної форм навчання)

ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою ЗНУ

Протокол № від

Запоріжжя

2011

УДК 347 937-03/-02

ББК Х2 (0) 323 я 73

С 173

Основи римського цивільного права. Навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету (денної та заочної форм навчання) / Укладач: Г.В.Самойленко. – Запоріжжя: ЗНУ, 2011. - 98 с.

Включає плани семінарських занять, термінологічні, схематичні, теоретико-аналітичні, практичні завдання, основні вимоги для підготовки до семінарських занять, питання та тести для самоконтролю знань, контрольні завдання для студентів заочної форми навчання, теми для самостійного опрацювання, перелік питань для підготовки для заліку, список рекомендованої літератури (основної та додаткової).

Рецензент: доктор юридичних наук, професор Т.О. Коломоєць

Відповідальний за випуск: к.ю.н., доцент О.Г. Бондар

ВСТУП

Римське право належить до тих вершин людської думки, які і через багато сторіч після їх створення вражають своєю грандіозністю.

Стали надбанням минулого війни, битви і політичні зіткнення, перемоги і поразки, приєднання Римом нових земель, розквіт і загибель Імперії, а приватне право, створене римлянами, зробило крок в нову епоху, ставши основою багатьох правових систем, що існують нині. Втім, нічого дивовижного в цьому не немає: висока культура правотворчості, юридичної техніки, досконалість формулювань, поєднання консерватизму і стабільності норм з прогресивністю і мобільністю, правотворчість на основі живої практики, створення ефективного механізму правореалізації і правозахисту - ці характерні риси римського приватного права і сьогодні можуть служити законодавцям прикладом для наслідування.

Римське право належить до тих унікальних витворів людського генія, котрі на кшталт семи чудес світу є найвищими досягненнями цивілізації - віхами на шляху прогресу.

Довершеність цієї системи права, що rpунтувалась на ідеях природного права, засадах справедливості, порядності, доброчесності, обумовила періодично повторювані спроби відродити дух римського права, вик·ористати його найбільш вдалі знахідки та рішення. Ці спроби, що отримали у сукупності найменування «рецепція римського права», є одним з найяскравіших доказів того, що воно й через багато років після падіння Римської імперії зберегло свій потенціал, внаслідок чого і стало «материнським» щодо практично всіх європейських правових систем.

Але римське приватне право виходить за рамки чистого юридичного феномена. Його разом з солідаризмом, протестантською етикою праці, «злиттям» Афін і Єрусалиму називають одним з чотирьох наріжних каменів «європейського будинку», що підкреслює його значення як елементу цивілізації. Це обумовлює необхідність нових підходів до вивчення римського права в державах, що входили раніше до складу СРСР. Слід зазначити, що формування таких підходів відбувається вельми активно, але пов'язано з чималими труднощами, зумовленими відносною слабкістю і нетривалістю формування української романістської традиції.

„Основи римського цивільного права” як навчальна дисципліна зі спеціальності „правознавство” відіграє важливу роль у професійній підготовці майбутніх юристів. Вивчення цієї навчальної дисципліни має не тільки пізнавальне, теоретичне значення, але й дуже велике практичне значення, що пов’язано з бурхливим розвитком торговельної, економічної, науково-технічної та інших видів міжнародної співпраці, що вимагає знань в сфері цивільного і торгівельного права зарубіжних країн.

Цілком достовірний факт, що більшістю європейських країн римське цивільне право було рецепійовано прямо, безпосередньо чи опосередковано, приховано чи латентно. Нині діючий Цивільний кодекс України було теж розроблено на підставі світових взірців цивілістики, в основі яких лежить римське цивільне право, таких як Німецьке цивільне уложення та Кодекс Наполеона.

Тому вивчення основ Римського цивільного права є більш ніж актуальне та необхідне.

За останні роки, особливо з часу прийняття Акта про незалежність України, збільшилась потреба в юристах, що знають іноземне цивільне і торгове право.

Переважаюча більшість основних юридичних термінів, що застосовуються сучасними українськими юристами, має латинське походження. Латина, як відомо, була офіційною мовою стародавньої Римської держави. Це, зокрема, такі терміни як: юриспруденція, реституція, сервітут, облігація, конституція, юстиція, фабула, делікт та багато інших.

Сучасний юрист повинен не тільки добре володіти знанням нормативно-правових актів, а й розуміти їх суть та логіку побудування. Таке розуміння може забезпечити ретельне вивчення історії виникнення та розвитку юриспруденції, взагалі та певних юридичних інститутів, зокрема. Вивчаючи римське право студент вчиться аналізувати норми права не тільки в статиці, а й в динаміці історичного розвитку, що надає можливість всебічного оволодіння правовими знаннями та розвитку його професійної правосвідомості.

Дисципліна "Римське право" вивчає питання, що стосуються поняття, предмету та ролі римського права, з’ясовує його джерела. Крім того, дисципліна визначає основні юридичні поняття, що застосовувалися у стародавній римській державі. В цьому аспекті вивчаються сімейні правовідносини, правовий статус осіб, поняття про позови, речові права, зобов’язання та спадкове право.

Основними формами вивчення курсу "Римське право" є лекційні та семінарські заняття, а також самостійна робота студентів.

Метою вивчення курсу є розгляд теоретичних питань римського права, як окремої галузі права та практичне застосування цих знань у діяльності юристів. Програма підготовлена з урахуванням норм стародавнього римського права в обсязі, необхідному для повного та глибокого опанування студентами основних положень щодо системи зазначеної галузі, основних нормативно-правових актів римської держави, практики їх застосування, звичаїв та традицій, що існували в римському суспільстві. Завданням курсу є забезпечення розуміння студентом правової атмосфери тих часів з тим, щоб полегшити вивчення дисципліни та навчити здійснювати порівняльний аналіз сучасного та стародавнього права.

Основи римського цивільного права як самостійний завершений курс навчання має свій зміст і структуру. Програма передбачає логічно стрункий і послідовний виклад навчального матеріалу, також містить перелік навчально-методичної літератури.

Дана навчальна програма розроблена для бакалаврів 3-го курсу зі спеціальності «правознавство».

Вивчення курсу завершується заліком, форма і зміст якого визначається кафедрою.

Курс складається з двох навчальних модулів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ ТЕМ КУРСУ

Семінарські заняття покликані допомогти студентам закріпити одержані знання та виявити свої творчі здібності.

Мета семінарського заняття полягає у тому щоб:

1. перевірити якість засвоєння студентами відповідної теми курсу на основі їхньої самостійної роботи з матеріалами лекції, основною та додатковою літературою, документами, нормативно-правовими актами та матеріалами юридичної практики.

2. сприяти формуванню творчого мислення студентів, допомогти їм оволодіти методикою самостійного засвоєння програмного матеріалу.

3. Виробити у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки.

Найбільш раціональною системою підготовки до семінару є система, яка включає в себе такі елементи:

- своєчасне ознайомлення з темою семінару і питаннями плану;

- встановлення зв'язку даної теми з відповідними розділами програми курсу;

- перегляд власного конспекту лекцій;

- вивчення відповідної теми за підручником;

- опрацювання основної літератури, що рекомендується до теми семінарського заняття;

- аналіз документів, нормативно-правових актів, судової практики;

- опрацювання додаткової літератури;

- безпосередня підготовка до виступу на семінарі (складання плану, тез, конспекту виступу);

- запис незрозумілих питань, які слід з'ясувати на консультації чи семінарі;

- самоконтроль готовності до семінарського заняття, що включає в себе перевірку засвоєння основних понять і категорій, які вказані до кожного семінарського заняття.

Основна частина відповіді на питання семінару повинна бути викладена самостійно. Зачитувати дозволяється лише цитати з наукової та іншої літератури, документів, нормативно-правових актів, судової практики.

План виступу на семінарі являє собою розкриття структури прочитаного підручника, монографії, їх розділів, глав та параграфів. Він не повинен механічно повторювати змісту самої роботи. Слід навчитись самостійно виділяти проблеми, питання, називати і розташовувати в логічній послідовності. Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття.

Тези - це коротко сформульовані положення роботи без детального викладу доказів, принципів, міркувань автора твору.

Конспект — стислий самостійний виклад основних думок автора в їх логічній послідовності з наведенням найважливіших положень. Зміст конспектування полягає в поділі книги чи окремих глав, параграфів на частини і їх короткий виклад у стислому вигляді своїми словами. Зміст сторінки, наприклад, може бути викладено в одному абзаці. А зміст глави -на двох сторінках при збереженні логічної послідовності. Писати треба зрозуміло, чітко, послідовно. Основні ідеї, висновки виділяти, підкреслюючи їх чи беручи у рамку.

На семінарських заняттях викладач оцінює не тільки знання студентами основного змісту питання, яке вивчається, а і їх уміння вести конспект. Під час підготовки до семінарських занять студентам слід раціонально використовувати навчальні посібники, монографії, словники, "Юридичну енциклопедію", наукові статті та ін.

Особлива вимога висувається щодо усвідомленого, сталого і ґрунтовного засвоєння теоретичних питань, основних понять теми, основних ознак, рис, властивостей, принципів, різновидів державно-правових явищ.

Передумовою вищезазначеного є систематичне виконання схематичних завдань, які подаються до кожного семінарського заняття.

У процесі вивчення курсу кожен студент мусить виконати індивідуальну роботу і захистити її, взявши участь в обговоренні.

Розпочинаючи вивчення курсу, студент обирає тему реферату, погоджує її з викладачем, одержує детальні рекомендації щодо добору та вивчення літератури, правил оформлення реферату.

Маючи на меті формування творчого мислення студентів, семінарське заняття передбачає обов'язкове письмове виконання практичних і теоретико-аналітичних завдань. З метою вироблення у студентів уміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки, ідеї про право, державу, не «прив'язуючись» до конспекту семінар передбачає обов'язкові виступи, дискусії, обговорення при розв'язанні проблемних питань.

Рівень досягнення цілей семінарських занять перевіряється викладачами шляхом:

1) заслуховування й оцінки змісту, форми виступів студентів з питань плану заняття;

2) заслуховування й обговорення запитань, що ставляться студентами

впродовж семінару;

3) розв'язання практичних і теоретико-аналітичних завдань на основі обговорення запропонованих студентами відповідних творчих рішень;

4) систематичної перевірки конспектів семінарських занять студентів з письмово виконаними обов'язковими завданнями;

5) проведення загальних письмових контрольних робіт (модульного контролю).

Критерії оцінювання знань та вмінь студентів

В організації навчального процесу при викладанні дисципліни «Житлове право» застосовується поточний та підсумковий контроль. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських занять і міє на меті перевірку рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи. Підсумковий контроль включає модульний контроль та залік.

Контроль та оцінювання знань студентів в цілому передбачає встановлення фактичної відповідності рівня засвоєння конкретного матеріалу згідно з робочою програмою.

Форми і методи контролю

В процесі вивчення дисципліни контроль здійснюється в наступних формах:

Форми контролю	Кількість	Терміни контролю
1. Поточний контроль
- опитування		на семінарських заняттях
2. Рубіжний контроль
- модульний контроль		на семінарському занятті № 4,8
3. Підсумковий контроль
- залік		в період сесії

Критерії оцінювання:

Критерії оцінювання знань студентів на семінарських та практичних заняттях:

За оцінкою результатів відповідей, розв’язування задач визначається повнота знань відповідно до вимог навчальних планів і програм.

Оцінка виставляється за чотирибальною системою ( “5”, “4”, “3”, “2” ) відповідно до основних критеріїв та показників рівня знань, умінь та навичок, виявлених студентами.

Основні показники оцінок знань студентів за результатами відповідей, розв’язування задач

Оцінка “5” виставляється за:

знання і розуміння всього програмного матеріалу в повному обсязі;

послідовний, логічний, обґрунтований, безпомилковий виклад матеріалу;

самостійне, впевнене і правильне застосування знань в конкретних умовах;

вміле й вивірене формулювання висновків та узагальнень;

відсутність помилок, виправлень тощо;

вміле користування довідковою літературою.

Оцінка “4” виставляється за:

знання і розуміння всього програмного матеріалу в цілому;

послідовний, логічний, безпомилковий виклад матеріалу;

правильне, охайне оформлення письмових робіт з використанням схем, таблиць, витягів з документів тощо;

правильне і без особливих труднощів застосування знань в конкретних умовах;

формулювання висновків та узагальнень;

допущення окремих несуттєвих помилок, виправлень;

вміле користування довідковою літературою.

Оцінка “3” виставляється за:

знання і розуміння тільки основного програмного матеріалу в обсязі, який дозволяє застосувати наступний програмний матеріал;

спрощений виклад матеріалу;

застосування окремих знань в конкретних умовах за допомогою викладача;

допущення окремих суттєвих помилок;

невміння користуватись довідковою літературою.

Оцінка “2” виставляється за:

поверхове знання і розуміння основного програмного матеріалу в обсязі, який не дозволяє засвоювати наступний програмний матеріал;

непослідовний виклад матеріалу з допущенням істотних помилок;

невміння робити висновки та узагальнення;

невміння застосовувати знання у практичній діяльності.

Критерії оцінювання знань студентів на заліку:

„Не зараховано” –характеристика недостатнього рівня знань, що дає підставу вважати, що студент не засвоїв матеріал дисципліни. Ставиться у разі, коли студент не володіє матеріалом, тобто не має уяви про концепції, основні інститути, які вивчаються в межах курсу, відсутні знання, які дають змогу характеризувати джерела правового регулювання житлових правовідносин.

„Зараховано” - характеристика рівня знань, яка дає підставу вважати, що студент засвоїв матеріал дисципліни в повній мірі. Студент оволодів знаннями, знає основні концепції та інститути житлового права, джерела їх правового регулювання; може аналізувати їх, тлумачити та практично застосовувати.

Підсумковий контроль успішності «Зараховано» виставляється, якщо студент за результатами поточного контролю знань отримав 60 і більше балів за 100 – бальною шкалою.

Рівень знань студентів може бути оцінено на підставі правильності відповідей на тести.

Тестування студентів проводиться після вивчення ними певних тем навчальної програми курсу “Основи римського цивільного права”. Для його проведення відводиться до 20 хвилин.

У групах, де буде впроваджена тестова форма перевірки знань, тестування повинно бути обов’язковим для кожного студента і є необхідною умовою допуску до підсумкового заліку.

Щодо визначення впливу результатів тестування на підсумкову оцінку з курсу, доцільно виходити з того, що в складі інших форм контролю тестування може займати не більше 40%.

Для проведення тестування, студентам надаються листи тестового контролю, що містять питання з відповідної теми.

Тест містить 4 варіанти відповідей, один або кілька з яких правильні.

У листі тестового контролю вказані номери тестів (питань) та літери (наприклад, А, Б, В, Г, Д), які позначають варіанти відповідей на них. У процесі тестуван­ня, після уважного ознайомлення із запитанням і вибору відповіді, студент перекреслює літеру (літери), які відповідають правильній відповіді на поставлене запитання .

Критерії оцінки знань:

• оцінка «відмінно» виставляється при наявності не менше 90% правильних відповідей;

• оцінка «добре» виставляється при наявності не менше 80% правильних відповідей;

• оцінка «задовільно» виставляється при наявності не менше 70% правильних відповідей;

• оцінка «незадовільно» виставляється при правильній відповіді менше ніж на 70% запитань.