4.6.8 Архітектура мережі стандарту tetra
До складу мережі стандарту TETRA входять наступні основні елементи.
- базова прийомо-передаюча станція (BTS) - забезпечує зв'язок у певній зоні (осередку). БС виконує основні функції, пов'язані з передачею радіосигналів: сполучення із МС, шифрування ліній зв'язку, просторово-рознесений прийом, управління вихідною потужністю мобільних радіостанцій управління радіоканалами;
- пристрій управління БС (BCF) - елемент мережі з можливостями комутації, що керує декількома БС і забезпечує доступ до зовнішніх мереж ISDN, PSTN, PDN;
- контролер БС (BSC) - елемент мережі з більшими в порівнянні з пристроєм BCF комутаційними можливостями, що дозволяє обмінюватися даними між декількома BCF. Так само, як й BCF, забезпечує доступ до зовнішніх мереж. BSC має гнучку модульну структуру, що дозволяє використовувати велику кількість інтерфейсів різного типу. У мережах TETRA контролери БС можуть виконувати функції сполучення з іншими мережами TETRA і управління централізованими БД;
- ДП - пристрій, що підключає до контролера БС по провідній лінії і забеспечує обмін інформацією між оператором (диспетчером мережі) і іншими користувачами мережі;
- мобільна станція (MS);
- стаціонарна радіостанція (FRS - Fixed Radio Station) - PC, яка використовується абонентом у певному місці.
- термінал ТОЭ - термінал, що підключає до УУ базовову станцію BCF і призначений для контролю за станом системи, проведення діагностики несправностей, обліку тарифікаційної інформації й т.п. За допомогою таких терміналів реалізується функція управління ЛС (LNM - Local Network Management).
Завдяки модульному принципу розробки обладнання, ТСЗ стандарту TETRA можуть бути реалізовані з різними ієрархічними рівнями й різною географічною довжиною (від локальних до національних). Функції управління БД і комутації розподіляються по всій мережі, що забезпечує швидку передачу викликів і збереження обмеженої працездатності мережі навіть при втраті зв'язку з її окремими елементами.
На національному або регіональному рівні структура мережі може бути реалізована на основі порівняно невеликих підмереж TETRA, з'єднаних один з одним за допомогою міжсистемного інтерфейсу ISI для створення загальної мережі. Під підмережею зазвичай розуміють автономну мережу і мережу, що самоузгоджується. При цьому можливо централізоване управління мережею. Варіант побудови такої мережі показано на рис. 4.60.
Рис. 4.60 - Структура мережі національного або регіонального рівня
Кожна підмережа TETRA виконує свої функції управління і комутації, а також надає можливість для централізованого управління мережею більш високого рівня. Структура підмережі залежить від трафіку, а також від вимог до ефективності встановлення зв'язку. Варіант складної конфігурації підмережі стандарту TETRA показаний на рис. 4.61.
.
Рис. 4.61 - Конфігурація підмережі стандарту TETRA
У ТСЗ стандарту TETRA передбачаються різні способи забезпечення відмовостійкості, що дозволяють у випадку відмови окремих елементів мережі зберігати повну або часткову працездатність, можливо, з погіршенням ряду параметрів, таких як час встановлення з'єднання й т.д. Для мереж національного рівня, як правило, використовується кілька альтернативних маршрутів з'єднання мереж регіонального рівня, шляхом з'єднання контролерів БС. Крім цього, для регіональних мереж передбачається взаємне копіювання БД у контролерах БС.
У випадку, якщо не потрібне резервування каналів, можливо й досить створення підмережі по конфігурації зірки (рис. 4.62).
Рис. 4.62 -Підмережа TETRA, побудована по конфігурації зірки
При використанні лінійних трактів підмережа TETRA може бути реалізована у вигляді довгої лінії (ланцюга). У цьому випадку кожен модуль УУ базової станції BCF (Base Station Control Function) поряд з необхідною дальністю зв'язку забезпечує локальний доступ до зовнішніх мереж (рис. 4.63).
Рис. 4.63 - Конфігурація підмережі стандарту TETRA у вигляді ланцюга
Найпростіша конфігурація підмережі TETRA (рис. 4.64 ) включає тільки один модуль BCF.
Рис. 4.64 - Конфігурація TETRA з одним модулем BCF
Крім того, для з'єднання мереж TETRA застосовується і стандартний міжсистемний інтерфейс (ISI). Структура підмережі залежить від трафіку та вимог до ефективності й доступності. Тому в одних випадках вона може бути простою, в інших, коли елементи мережі зв'язані один з одним численними каналами зв'язку, порівняно складною. Якщо не потрібне резервування каналів, оптимальна конфігурація зірки. При використанні лінійних трактів найкраще рішення - структура ланцюга. У цьому випадку кожен модуль пристрою управління базовою станцією забезпечує як необхідну дальність радіозв'язку, так і локальний доступ до зовнішніх мереж (телефонні мережі загального користування, АТС закладів). Найпростіша конфігурація мережі включає лише один такий модуль.