4. Спр причини

У цих реченях також виражається пряма зумовленість. Але якщо в умовних вона не може чи не викликає невних наслідків у головній частині

(зумовленість потенційна або гіпотетична), то у причинових вона приводить до реальних наслідків:

ГЧ наслідок дії ПЧ

 

Причина діїГЧ

 

 

  

Модальність тут іншого типу: не залежить від підрядниих частини (реальна).

Сполучники: 1) недиференційовані: бо, тому що, оскільки, адже

2) диференційовані: через те що, завдяки тому що, на

підставі того що,

внаслідок того, що у зв'язку з тим що

тим більше що.

Виділяють такі семантичні різновиди причинових речень:

- з власне причиновим значенням використовується обидва

- з невласне причиновим значенням види сполучників

Речення з власне-причиновим значенням

Інваріантна модель: із сполучником бо.

Пр.: Босфор аж затрясся, бо зроду не чув козацького плачу (Шевченко).

Похідні форми з іншими сполучниками

Пр.: 1.Це спостереження Костомарова дуже цікаве, адже ми в цих образах

бачимо сліди сумної історії нашої київської Либеді (В.Шевченко).

2.Вона пішла за вас тільки тому, що я був я був бідний і вона втомилася

чекати (С. Фітцджеральд).

Оскільки у цих реченнях використовуються здебільшого недиференційовані. Сполучники, вони можуть набувати значення обhрунтування (див. реч. 1).

Диференційовані сполучники використовуютсья у книжних стилях.

Пр.: Посівна була своєчасно закінчена завдяки тому, що перейшли на

двозмінну роботу.

Речення з невласне-причиновим значенням

Інваріантна модель: сполучник бо

Пр.: Твердо стоїть на землі Лук'ян, бо вміє працювати. (тому що, оскільки,

адже)

У таких реченнях можлива перестановка частин (це диф. ознака).

Пр.: Лук'ян уміє працювати, бо твердо стоїть на землі.

Основне значення таких речень — обґрунтування пояснення, підстава.

5. Спр допустові

ГЧ дія

 

ПЧ Підстава, всуперечякій відбувається дія головної частини

   

 

На відміну від умовних та причинових, у допустових виражаєтсья зворотна зумовленість: у підрядній частині повідомляється про підставу чи умову, всупереч якій відбувається дія головної частини.

Пр.: До селища Дарина поверталася поволі, хоч думки її летіли на крилах.

(Ю. Яновський).

Зворотна зумовленість споріднена із протиставленням, порівнянням.

Пр.: Думки її летіли на крилах, але до селища вона поверталася поволі.

Тому у випадку препозитивності підрядної частини, у головній нерідко з'являєтсья протиставний сполучник.

Пр.: Хоч думки Дарини летіли на крилах, але до села вона поверталася поволі. Виділяють два різнвоиди допустових речень:

— власне-допустові;

— невласне-допустові.

1. Власне-допустові: у головній частині йдеться про явище, здійснене всупереч повідомленню підрядної частини.

Пр.: Хоча була північ, спати не хотілось.

Такі речення оформлюються з допомогою недиференційованих сполучників: хоч (хоча), хай — утворює типову модель;

диференційовані: незважаючи на те що, дарма що, незалежно від того що, всупереч тому що — мають власне допоміжне значення;

нехай (хай) (знач, припущення):

Пр.: Нехай іще зима, але я чую в снігах квіток солодкий аромат (Олесь).

Всупереч тому, що обіцяли синоптики, дощ ішов до самого ранку (газ.).

Дарма що рудим називають, зате ж серце в нього золоте, любляче,

справедливе...(О. Гончар).

Місце частин вільне: постпозиція, інтерпрепозиція (з'являється протиставлення,

2. Невласне-допустові: крім допустового, є й інше значення: зіставне, узагальнене, розділове, умовне.

Сполучники ті ж недиференційовані: хоч, хай, хоч би.

Пр.: Хоч ви, мовляв, люди почесні, та нема думки дочки видавать (К. Горд.)

Хоч ви й багато пишете про красу, любов і таке інше, а самі їх не знаєте

(Винниченко) – зіставне.

Можлива перестановка частин: Хоч не знаєте, а пишете...

Пр.: Але вашою я не буду, хоч би й згодилась на лавро-вишневі каплі

(Винниченко)-умовне.

Для вираження різних відтінків невласне-допустового значення, можуть використовуватись спеціальні диференційовані засоби:

а) відносні займенники і займенники присвійні: хто, що, який, як, куди звідки, скільки.

б) частка не;

в) деколи б.

Пр.: Яка б ти не була, я вернусь до тебе. (Довженко)

Скільки його не кликали, він не прийшов.

Де б ти не був, пам'ятай свій рідний край. - узагальнене значення.

Допустові речення легко фразеологізуються: і власне допустові і невласне-дспустові.

Пр.: Що не кажіть, Гоголь душею наш (Панас Мирний) – невласне-

допустове.

Темно, хоч в око стрель. – порівняльне значення;

хоч вовком вий.

Щодо місця частин: у невласне-допустових із специфічними формами це постійне: препозиція (негнучкі), усі інші мають вільне місце, при інтерпозиції значення вставленості.

Пр.: Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (Довженко).