Лабораторна робота № 12,13

Тема : Знайомство з мережевими можливостями комп’ютерів, що працюють під управління операційної системи Linux.

Мета: Навчитись працювати і організовувати мережу, використовуючи засоби Linux.Вивчення консольних команд.

Теоретичні відомості Мережі на основі ос linux.

Мережа побудована з допомогою операційної системи LINUX, як і мережі на інших операційних системах, базується на семирівневій моделі OSI.

Рівні	Назва рівня	Приклад
7	Прикладний	Доступні по мережі файлові системи
6	Представлення	Представлення зовнішніх даних
5	Сеансовий	Виклик видалених процедур
4	Транспортний	Протокол контролю передачі даних
3	Мережний	Протокол Internetwork
2	Передачі даних	Ethernet
1	Фізичний	Ethernet

Основою мережного зв’язку є рівні фізичний та передачі даних, хоча вони й знаходяться за межами компетенції операційної системи. Під’єднаний до мережі комп’ютер повинен мати свою оригінальну адресу. Кожна машина має вбудовану при її виготовлені адресу, яка складається з 48 бітів: перші 24 фірма виробник, наступні 24 - порядковий номер виготовлення. Така адреса записується у вигляді шести одно- чи дво-цифрових чисел в системі з основою 16. Дані передаються пакетами, які є послідовністю бітів зі стандартними заголовками та закінченнями. Крім того пакет має мережну адресу, яка читається машинами мережі для визначення адресату та контрольну суму, що підтверджує правильність прийому даних.

Мережний рівень будується на основі рівня передачі даних, його задача зрівняти невідповідність між протоколами передачі даних та дозволити машинам обмінюватися інформацією незалежно від їх конфігурацій. Фактичним стандартом для UNIX є Internetwork Protocol (IP), який забезпечує передачу пакетів від однієї машини до іншої, не забезпечуючи при цьому порядок та достовірність інформації.

Для роботи IP необхідно мати унікальну в межах мережі IP-адресу. Адреса є 32-бітовим числом, розбитим на чотири розділених точками десяткових числа від 0 до 255. Більш високим рівнем є Транспортний. LINUX використовує на ньому два протоколи: Transmission Control Protocol (TCP) та User Datagram Protocol (UDP). На цьому рівні проходить розділення повідомлень на датаграми та контролюється їх порядок і правильність передачі. UDP більш швидкий ніж TCP, але менш надійний тому, що не перевіряє порядок поступлення пакетів.

На транспортному рівні використовуються порти. В пакеті даних вказується IP-адреса і номер порту відправлення та IP-адреса і номер порту машини, яка приймає інформацію. Номер порту повинен бути унікальним. Він визначає вид послуг на видаленій машині. Номера портів до 1024 зарезервовані для некористувальницьких послуг. Будь-який користувач має змогу працювати з портами, починаючи з номеру 1024.

На сеансовому рівні розміщуються найбільш поширені протоколи, серед них поштовий протокол SMTP та протокол мережних новин NNTP. Кожна мережна служба має свої протоколи, сервісні порти та транспортні механізми.

Рівень представлення -, в першу чергу, рівень обробки даних. Він перетворює дані з формату, що використовується програмою в машино незалежний вид. ОДним з прикладів може бути бібліотека програм рівня представлення XDR (eXternal Data Representation), яка поставляється з більшістю інсталяцій LINUX. Вона складається з програм утіліт, що викликаються робочими програмами, які відкривають потоки даних і проводять конвертацію. Таким чином, набір даних на Intel-системі буде аналогічним з даними SPARC-системи (ці платформи для представлення цілих чисел використовують різний порядок байтів).

Прикладний рівень (програмний) – верхній рівень мережних процесів, на ньому користувач і працює з мережею.

В цьому рівні використовується мережна файлова система NFS та служба мережної інформації NIS).

NFS – програма побудована на базі XDR та RPC, яка є на сьогоднішній день оптимальним рішенням для керування машинними даними, що сумісно використовуються. В загалі NFS дозволяє комп’ютеру підмонтувати файлову систему з іншого комп’ютера в мережі,і після цього всі засоби доступу до файлів будуть працювати без змін. Це означає, що користувачам необов’язково знати точне розміщення дискової системи, з якою вони працюють, в серверу може бути інша архітектура і структура файлової системи. Всі ці розбіжності ховаються під системою NFS.

NIS (Network Information Service) була розроблена фірмою Sun Microsystems як засіб доступу різних машин до загальних даних та адміністрування файлів. Вона побудована з використанням моделі клієнт-сервер, на базі RPC. Сервери – це машини в мережі, які підтримують файли даних, що розповсюджуються NIS. Ці файли носять назву карт. Клієнти – машини, які запитують і використовують інформацію, яка міститься в карті. Крім того, сервери поділяються на один master-сервер, що містить канонічні дані, та slave-сервери, що перерозподіляють дані, отримують інформацію від master-серверу та безпосередньо оброблюють запити. Карта – засіб, за допомогою якого клієнти NIS отримують доступ до даних. Назви карт, як правило, складаються з двох слів, що розділені крапкою. Перше слово означає послуги, друге засіб доступу.