3. Визначення середньооблікової чисельності працюючих на підприємствах малого бізнесу

Підприємницька діяльність в Україні, як і в багатьох інших державах, пов’язана з певними обмеженнями. Ми вже з’ясували, що існують два кількісні критерії віднесення суб’єктів господарю­вання до категорії підприємств малого бізнесу, які дають право розраховувати на спрощення бухгалтерського обліку, оподаткуван­ня і звітності:

1. середньооблікова чисельність працюючих;

2. обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно Узагальнюючому податковому роз’ясненню про застосу­вання положень Указу Президента України № 727/98 «Про спро­щену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва», затвердженого наказом ДПАУ від 23 червня 2006 року № 352, при визначенні середньооблікової чисельності працюючих і обсягу виручки необхідно використовувати відповідні дані за календарний рік.

Середньооблікова чисельність працюючих згідно абзацу 4 п. 1 Указу Президента України № 727 (Указу про єдиний податок) ви­значається за методикою, затвердженою органами статистики. Та­ким чином, з 01.01.2006 р. слід використовувати Інструкцію зі ста­тистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286.

Суб’єкти малого підприємництва — юридичні особи визнача­ють середньооблікову чисельність з урахуванням працюючих за сумісництвом і за договорами цивільно-правового характеру (дого­вори підряду і т. п.), а також працівників представництв, філій, від­ділень та інших відособлених підрозділів.

Інструкцією зі статистики кількості працівників № 286 викладе­но дві методики розрахунку середньої кількості працівників і роз­глядається 2 показники:

1. середня кількість працівників підприємства, тобто фактично зайнятих на підприємстві;

2. середня кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості. Це умовна величина, що є рівною кількості осіб, яких слід залучити для роботи на повний робочий день. Як правило вона не відповідає реальній кількості працюючих.

Середня кількість працівників визначається за місяць як сума:

• середньооблікової кількості штатних працівників;

• середньооблікової кількості зовнішніх сумісників;

• середньооблікової кількості працівників, що працюють за цивільно-правовими договорами (ЦПД).

Щодня людину враховують як цілу одиницю, а особливості графіка її роботи не враховуються. За вихідні, святкові і неробочі дні дані залишаються на рівні останнього робочого дня.

Для обчислення показників середньої кількості за місяць потрі­бно скласти щоденні дані про кількість тих, що працюють, розділи­ти на кількість календарних днів в місяці і округлити до цілого числа.

Наведемо приклад розрахунку першого показника — середньо- облікової чисельності персоналу малого підприємства за березень місяць на підставі таких умовних даних: у штаті підприємства на

1. березня числиться 31 працівник, всі працюють по 8 годин в день, крім однієї особи, що знаходиться у відпустці по догляду за дити­ною до досягнення нею віку 3-х років; поза штатом — 8 сумісників (кожен працює півдня — 4 години), 10 працівників залучено до ви­конання робіт за договорами підряду. Один з штатних працівників знаходився в оплачуваній відпустці (15 календарних днів з 17 по 31 число), 1 працівник хворів (10 календарних днів з 12 по 21 чис­ло), 2 працівники знаходилися в неоплачуваній відпустці (кожен по

3. календарних дні): перший — з 5 по 8 число, другий — з 19 по 21 число. З 11 числа в штат підприємства було прийнято одного працівника. Додаткові дані: кількість календарних днів в березні — 31, робочих — 20, нормальна тривалість робочого дня — 8 годин, у передсвятковий день — 7 годин.

Розглянемо порядок визначення середньої кількості працівників підприємства за місяць. Для зручності приведемо початкові дані в табличній формі. У табл. 1.3 приведені як штатні працівники, так і зовнішні сумісники, а також працівники, залучені до роботи за до­говорами підряду.

В першу чергу виконують розрахунок, що стосується штатних працівників.

У розрахунку середньої кількості працівників беруть участь як присутні, так і тимчасово відсутні штатні працівники (наприклад, ті що знаходяться в оплачуваній відпустці і у відпустці без збережен­ня заробітної плати, відсутні внаслідок хвороби, а також працівни­ки, що допустили прогул, і т. ін.), тобто всі працівники, що знахо­дяться в трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Штатні працівники, що працюють на умовах неповного робочо­го дня або неповного робочого тижня, враховуються за кожен ка­лендарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, обумовлені при зарахуванні на роботу (вказані працівники в нашо­му прикладі не значаться).

У розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу не враховуються працівники, що знаходяться у відпустках по вагітності і пологам або по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи усиновлення новонародженої дитини безпосередньо з пологового будинку (пп. 2.5.8 — 2.5.9 Інструкції зі статистики кількості працівників № 286). Облік цих категорій працівників ведеться окремо (вказані працівники в нашому прикладі значаться у кількості однієї штатної особи).

Таблиця 1.3

КІЛЬКІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ,

ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ВКЛЮЧЕННЮ В РОЗРАХУНОК ЗА ДАТАМИ

Дата	Осіб	Дата	Осіб
01.12 суб.	4 СЮ *	17.12	49
02.12 нед.	48	18.12	49
03.12	48	19.12	49
04.12.	48	20.12	49
05.12	48	21.12	49
06.12	48	22.12 суб.	49
07.12	48	23.12 нед.	49
08.12 суб.	48	24.12	49
09.12 нед.	48	25.12	49
10.12	48	26.12	49
11.12	49**	27.12	49
12.12	49	28.12	49
13.12	49	29.12 суб.	49
14.12	49	30.12 нед.	49
15.12 суб.	49	31. 12	49
16.12 нед.	49	Всього	1509

*48 = 31 - 1 штатних працівників + 8 сумісників + 10 працівників, що працю­ють за договорами підряду,

**49 = 32 - 1 штатних працівників + 8 сумісників + 10 працівників, що працю­ють за договорами підряду

Штатний працівник, що отримує на одному підприємстві 1,5 —

2. ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому ж підприємс­тві, що і основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менш однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників врахову­ється як одна фізична особа (у нашому прикладі подібні працівники не значаться).

Що стосується зовнішніх сумісників, а також працівників, залу­чених для виконання робіт за договорами цивільно-правового хара­ктеру, то для визначення середньої кількості працівників, фактично зайнятих на підприємстві, вони враховуються як цілі одиниці про­тягом всього терміну дії договору незалежно від тривалості робо­чого дня.

При цьому в кількість працюючих за цивільно-правовими дого­ворами не входять громадяни-підприємці, що виконували роботи згідно з цивільно-правовими угодами (громадяни — підприємці в нашому прикладі також не значаться).

Отже, якщо повернутися до таблиці 1.3 з початковими даними, в наведеному прикладі чисельність працівників облікового і поза- облікового складу, належних включенню для розрахунку середньої кількості працівників за всі дні березня, складає 1509 осіб, календа­рна кількість днів — 31, середня кількість працівників за місяць в цьому випадку складає 49 осіб (1509: 31 = 48,68).

Якщо за даними цього ж прикладу мова йтиме про другий пока­зник — середню кількість працюючих в еквіваленті повної зайня­тості, то розрахунок треба виконувати наступним чином:

1. встановити норму часу у березні місяці:

• при 8 годинному робочому дні — 159 людино-годин;

• при 4 годинному робочому дні — 80 людино-годин

2. підрахувати нормативний фонд робочого часу:

• штатних працівників: 30 чол. х 159 г. + 1 чол. х 8 г. х 15р. дн. = = 4890 люд.-г.

• зовнішніх сумісників: 8 чол. х 80 г. = 640 люд.-г.

3. визначити середню кількість всіх працівників разом з тими, що працюють за цивільно-правовими договорами (ЦПД): (4890 люд.-г. + 640 люд.-г.): 159 люд.-г. + 10 за ЦПД = 34,78 + 10 = = 44, 78, тобто 45 осіб.

Як бачимо, два варіанти розрахунку дали різні результати: пока­зник середньої кількості становить 49 осіб, а показник середньої кі­лькості працівників в еквіваленті повної зайнятості за тими ж да­ними — 45 осіб, тобто нижчий. У деяких випадках це може стати у пригоді підприємцю, решта буде залежати від обґрунтованості ви­користаної методики розрахунку.

Так, за певних умов організації виробничого процесу, тобто коли важко встановити режим робочого дня і фонд робочого ча­су (для тих, що працюють вдома, за договорами підряду та ін.) показник середньої кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості може бути єдиним можливим варіантом правильного розрахунку середньої кількості працівників на малому підпри­ємстві.

Розглянемо це на прикладі за наступними даними:

у квітні місяці на основному місці роботи числилося 35 робіт­ників, з них 24 працювали вдома і отримували по 650,00 грн. Фонд зарплати на підприємстві в квітні склав 27300, 00 грн. У квітні мі­сяці 30 календарних і 21 робочих днів.

Визначимо 2 показники:

1. середньооблікова кількість працюючих на підприємстві дорі­внює 35 осіб, тобто штатних працівників;

2. у квітні місяці:

• кількість осіб, що працюють повний робочий день — 11 (35 — 24);

• тих, що працюють вдома розраховують в еквіваленті повної зайнятості виходячи з середньомісячної зарплати штатних праців­ників. Середньомісячна зарплата штатних працівників складає 780,00 грн (27300, 00: 35 штатних працівників).

Отже 24 х 650,00: 780,00 = 20 осіб;

Середня кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості:

10. + 20 = 31 особа.

В Указі про єдиний податок не сказано, якою методикою слід користуватися, але відмічено, що потрібно враховувати всіх пра­цівників. Методика розрахунку середньої кількості працівників підприємства передбачає включення, разом з штатними працівни­ками облікового складу, окремих категорій працівників позаоблі- кового складу (які в звітному періоді також залучалися до роботи і отримували заробітну плату). Тому, на нашу думку, слід корис­туватися методикою визначення середньої кількості працівників. Відповідно до п.п. 3.2.5 і 3.3 Інструкції зі статистики кількості працівників № 286 середньооблікова чисельність штатних працівників за період з початку року розраховується шляхом складання середньооблікової чисельності штатних працівників за всі місяці роботи підприємства з початку року до звітного місяця і ділення отриманої суми на кількість місяців з початку року; сере­дня кількість зовнішніх сумісників і працівників, що працюють за цивільно-правовими договорами за період з початку року ви­значається шляхом підрахунку середньої кількості цих працівни­ків за всі місяці з початку року до звітного місяця і ділення отри­маної суми на кількість місяців з початку року. Звідси витікає, що в окремих місяцях поточного року середньооблікова чисельність може перевищувати 50 осіб (наприклад: при сезонному характері робіт в літні місяці). Головне, щоб цей показник зберігався в ме­жах поточного року, і тому обережному бухгалтеру доводиться щомісячно підраховувати своїх працівників, щоб вписатися в до­зволені рамки.

Середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (зокрема за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підрахунку середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства за період з початку року до звітного місяця включно, і ділення отриманої суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4... 12. Наприклад: середньооблікова чисельність всіх працівників складала за жовтень 52 людини, листопад — 36 чоловік, грудень — 38 чоловік. Серед­ньооблікова чисельність за IV квартал складає (52 + 36 + + 38) : 3 = = 42 людини.