3.8 Комплекс по виробництву товарів народного споживання

До галузей випускаючим товари народного споживання відносяться підприємства легкої промисловості (20 підгалузей) і машинобудівне виробництво (випуск радіоприймачів, холодильників, велосипедів, мотоциклів, легкових автомобілів, швейних і пральних машин і т.д.).

Легка промисловість (ЛП) за 1990-1998 роки різко знизила обсяги свого виробництва (у середньому в 77 разів), що обумовлено загальною економічною кризою в країні і недоліком сировини. До підприємств легкої промисловості в даний час відноситься 483 організації, з яких 179 орендні. Підприємства ЛП вигідно розміщати поруч з підприємствами важкої індустрії, що створює умови безвідходності багатьох основних виробництв, а по-друге – створює робочі місця для жінок, звичайно малозайнятих у важкій індустрії, що багато в чому поліпшує показники зайнятості населення.

Розглянемо стан окремих галузей легкої промисловості.

Текстильна промисловість. Серед галузей ЛП ведуче місце займає виробництво тканини, одягу, взуття, корду, технічних тканин. Для ритмічної й ефективної роботи цих галузей найважливіше значення має створення власної сировинної бази (льновиробництва, виробництва вовни, шкіри і т.д.), а також відновлення машинного парку, розвиток галузей по виробництву штучної шкіри, тканини, і так далі.

У такий спосіб ЛП і, зокрема, текстильне виробництво найтіснішим образом зв'язано з розвитком сільського господарства, машинобудування і хімічних галузей виробництва.

При рішенні питань розміщення підприємств ЛП необхідно враховувати:

- шерстепрядильне, бавовняне, трикотажне і шовкопрядильне виробництво повинне орієнтуватися на сировину і споживача;

- взуттєве і швейне виробництво повинне орієнтуватися на споживача;

- лляне виробництво повинне орієнтуватися на сировину.

Бавовняна підгалузь спеціалізується по випуску легких тканин і серед усіх галузей текстильної промисловості займає ведуче місце (50,1% обсягу всіх тканин). Це виробництво у своїй структурі має прядильне, ткацьке, ниткове і фарбувальне напрямки спеціалізації. Основні підприємства цієї підгалузі розташовані в Херсоні, Донецьку, Тернополі (бавовнопрядильні комбінати), у Нововолинську Житомирської області (бавовнопаперова фабрика), у Полтаві (прядильна фабрика), у Києві (ватноткальна фабрика), у Чернівцях, Івано-Франківську, Колпі, Коростишеві і Радомишлеві Житомирської області (ткацькі фабрики), у Нікополеві Дніпропетровської області (ниткова фабрика).

Шерстепрядильна підгалузь робить до 7% тканин України. В даний час чистого шерстепрядильного виробництва практично ні, тому що вовна йде з домішками синтетичних і бавовняних ниток. Сучасні підприємства цього профілю знаходяться в Харкові, Одесі, Сумах і Сумській області (Лубни), Дунаєвцях (Хмельницька область), у Богуславі (Львівська область), Кременчуці (Полтавська область) і Донецьку. У Луганську мається тонкосукняна фабрика, у Чернігові – камвольно-суконний комбінат, у Кривому Розі – шерстепрядильна фабрика. На жаль, на більшості з названих підприємств на сьогоднішній день (2003 рік) задіяна лише частина виробничих потужностей (від 25 до 35%), а деякі з цих підприємств цілком простоюють.

Виробництво килимів в Україні зосереджене в Києві, Богуславі (Львівська область), Черкасах, Чернівецькій і Закарпатській областях (виробляються натуральні, вовняні і синтетичні вироби).

Шовкова промисловість займає до 20,5% загального обсягу виробництва тканин і в даний час майже цілком працює на хімічних волокнах. Найбільші підприємства підгалузі маються в Києві (виробництво тканин з натурального шовку, у тому числі крепдешину і крепжоржету). Зі штучних і синтетичних волокон виготовляються тканини в Києві і Черкасах. У Луганську виробляються меланжеві шовкові тканини. Спеціальні фабрики Києва і Лисичанська (Луганська область) виготовляють шовкові тканини технічного призначення. Натуральний шовк одержують від шовковичного шовкопряда, основне виробництво якого зосереджено у Вінницькій, Тернопільській, Одеській і Черкаській областях.

Льняна промисловість розвита в Україні дуже давно і зараз дає до 7,3% усіх тканин. Це виробництво в основному зосереджено на Ровенському і Житомирському льонокомбінатах, а також на Коростенської і Марихино-Будської (Житомирська область) фабриках.

Конопляно-джутова промисловість забезпечує 1,1% виробництва всього текстилю, працює на привізному джуті, волокнах коноплі, коротких волокнах льону і хімічних волокнах. Продукцією цього виробництва в основному є технічні канати і брезенти. На цьому виробництво в даний час спеціалізуються Одеська джутова фабрика і Харківський канатний завод.

Трикотажне виробництво – дає в даний час до 13% усіх тканин і до 2 млн. од. (2003 рік) трикотажних виробів. Для порівняння в 1985 році вироблялося 27 млн. од., тобто виробництво знизилося в 13,5 рази. Найбільші підприємства підгалузі знаходяться в Києві, Харкові, Львові, Одесі, Житомирі, Миколаєві, Сімферополеві, Чернівцях, Донецьку, Шахтарську (Донецька область), Івано-Франківську, Дніпропетровську, Луганську, Хмельницьку, Прилуках (Чернігівська область). У Харкові, Житомирі, Чернівцях, Львові і Краснограді (Львівська область) працюють панчішні фабрики.

Швейне виробництво звичайне розміщається у великих містах, тобто поблизу споживачів. Найчастіше ці підприємства поєднуються у фірми, наприклад, об'єднання «Україна», Львівська фабрика «Маяк», Харківська фабрика імені Ю. Д. Синякова й інші. Швейна промисловість здатна задовольняти попит населення України в натільній білизні, одязі і т.д. на 90%.

Шкіряна промисловість в основному використовує сировину у виді шкіри домашні, дикі і морські тварин, а також синтетичні матеріали (штучну шкіру, гуму, каучук, парусину і вовну). На розміщення підприємств галузі впливає розташування тваринницьких центрів і центрів вироблення шкіри. Шкіряна промисловість зосереджена в основному в Харкові, Києві, Львові, Василькові (Київська область), Бердичеві (Житомирська область), Миколаєві. Штучну шкіру виготовляють у Києві, Тернополі, Запорожжі, Луцьку (Волинська область), а кожзамінники – в Одесі.

Взуттєва промисловість представлена 16 шкіряними і 33 взуттєвими виробничими об'єднаннями і підприємствами. Найбільші з них розташовані в Бердичеві Житомирська область (фірма «Світанок»), Івано-Франківську, Києві, Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві і Миколаївській області, Херсоні, Луганську, Одесі, Запорожжі, Мукачевому, Львові (фірма «Прогрес»), Кривому Розі, Хмельницькому й ін. Актуальним для галузі є удосконалювання технології, впровадження автоматизації і нових систем керування.

Хутряна галузь переробляє хутряну, овечу і штучну сировину і виготовляє хутряні і шубні вироби. Найбільші підприємства розташовані в Харкові, Балті (Одеська область), Краснограді (Харківська область), Тисменниці (Івано-Франківська область), Львові, Одесі і Жмеренці (Вінницька область). Найбільше розповсюджене хутро лисиці, куниці, відрі, норки, зайців, кроликів. Штучне хутро, що імітує норку, куницю, єнота, ондатру, овчину виготовляють на Дарницькому шовковому комбінаті в Києві, у Жовтих водах (Дніпропетровська область) і в Ясені (Закарпатська область).

Галантерейне і парфумерне виробництво зосереджене в Києві, Херсоні, Харкові, Львові, Миколаєві, а також у багатьох обласних центрах. Зараз цим займається також велика кількість малих підприємств і фірм.

Поліграфічна промисловість включає універсальні і спеціалізовані поліграфічні об'єднання і комбінати, друкарні, а також окремі заводи типографських фарб і типографського папера. Найбільші поліграфічні підприємства знаходяться в Києві, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Донецьку, Вінниці, Запорожжі, Одесі, Рівне, Тернополі, Сімферополеві і Чернівцях. У зв'язку з розвитком компактної поліграфічної техніки поліграфічні послуги широко надаються малими і приватними фірмами.

Парцеляно-фаянсова промисловість забезпечує населення посудом, побутовими приналежностями, художніми виробами. Основною сировиною для цього виробництва є каолін Просинявського (Дніпропетровська область), Глуховедського (Вінницька область), Богороднецького і Володимирського (Донецька область) родовищ. Великі запаси сировини для фарфорофаянсових виробів розробляються так само в Житомирській, Львівській, Полтавській і Кіровоградській областях. Основні підприємства фарфорофаянсових виробів знаходяться в Барановичах, Довбиші, Коростені, Городниці (Житомирська область), Бориславі (Львівська область), Полтаві, Кіровограді і Тернополі.