3.11 Стан і розвиток агропромислового комплексу (апк) України

АПК – найважливіший сектор економіки України, що дає 95% продовольчих ресурсів держави. У структуру АПК входять наступні галузі виробництва:

- сільськогосподарське виробництво (галузі рослинництва і галузі тваринництва);

- переробна (харчова) промисловість, у т.ч. м’ясомолочна, мукомельно-круп'яна, консервна промисловість, переробка технічних культур і т.д.;

- обслуговуючі галузі, що здійснюють заготівлю і збереження сільгосппродукції, випуск, ремонт і обслуговування сільськогосподарської техніки, виробництво добрив і хімікатів, сільське будівництво і т.д.

На початку 1996 р. в Україні нараховувалося 34778 сільських господарств. Після структурних перетворень, зв'язаних насамперед із земельними реформами за станом на 01.01.2001 р. кількість селянських господарств збільшилося до 35900 юридичних осіб. У користуванні цих господарств знаходиться 1,126 млн. гектарів землі, з яких 1,082 млн. гектарів – орні. Майже 40% усіх сучасних сільських господарств України є малопотужними приватними фермерськими господарствами, що мають площа сільськогосподарських угідь від 50 до 200 гектарів. Близько 59,8% усіх господарств вважаються середньопотужними фермерськими господарствами, що володіють площею від 200 – 500 гектарів і тільки 0,2% усіх господарств відносяться до числа великих, що володіють площею понад 500 гектарів.

В даний час функціонують наступні типи форм організації агропромислового виробництва:

• державні сільськогосподарські підприємства (племінні, селективні й ін.);

• орендні, кооперативно-орендні господарства (на основі приватної власності);

• товариства з обмеженою відповідальністю (орендують землю в колишніх членів колгоспних сільськогосподарських підприємств);

• селянські господарства (також орендують землю і майно в колишніх членів колгоспів);

• приватні сільськогосподарські підприємства (ПСП) і фермерські господарства.

По територіально-виробничій ознаці АПК поділяються на наступні організаційні структури:

1. Агропромислові підприємства, що являють собою об'єднання в одній структурі процесів виробництва сільськогосподарської продукції і її переробок (завод, ферма-завод). Найчастіше такі підприємства створюються на основі переробки технічних культур, цукрового буряка, соняшника і т.д.

2. Агропромислові об'єднання включають об'єкти виробництва сільгосппродукції, міжгосподарчі підприємства (наприклад, машинотракторні станції, ремонтні організації і т.п.), споживчу кооперацію і крапки торгівлі.

3. Інтегральні (багатогалузеві) АПК є об'єднаннями підприємство з виробництва сільгосппродукції, по її переробці і реалізації готової продукції на рівні областей, економічних чи районів усієї держави.

4. Агропромислові комплекси і комбінати є виробничо-економічними формуваннями, що поєднують декількох галузевих ,-різногалузевих підприємств і організацій для забезпечення виробництва і реалізації сільгосппродукції. У такі комплекси можуть об'єднаються підприємства одного чи декількох регіонів. У їхній структурі можуть бути не тільки виробництво, переробка і реалізація сільгосппродукції, але і заводи по виготовленню сільськогосподарської техніки, устаткування для переробних виробництв і т.д.

5. Агрофірми створюються з метою забезпечення будівництва на селі об'єктів соціального і виробничого призначення, а також з метою вирощування, збереження, переробки і реалізації продукції.

6. Продуктивний--науково-продуктивні об'єднання (НПО) створюються по галузевих ознаках і покликані забезпечувати створення і впровадження нових сільськогосподарських культур, видів рослин і тварин. Наприклад, в Україні в даний час ефективне працюють НПО «Кукурудза» (Дніпропетровська область), «Цукровий буряк» (Полтавська область) і т.д.

7. Асоціації кооперативів по виробництву сільгосппродукції. Такі асоціації в даний час створені, наприклад, для виробництва м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, цукрового буряка і цукру, соняшника і соняшникової олії. Ці асоціації створюються з метою нівелювання впливу можливих негативних економічних і природнокліматичних факторів на результати сільськогосподарської діяльності. Основою асоціацій звичайно є первинні кооперативи орендарів по виробництву сільськогосподарської продукції.

Найважливішою ланкою АПК є аграрний сектор, вартість основних фондів якого в 2001 році складала близько 1691 млрд. гривень. . В аграрному секторі зайнято 75% сільських трудових ресурсів. Аграрний сектор України в даний час виробляє до 53% усієї харчової продукції держави. У структурі сільського господарства домінують рослинництво і тваринництво.

Найважливішою проблемою рослинництва є інтенсифікація використання земель. З огляду на, що в багатьох областях освоєння земель досягає 90-95%, те резервів їхнього подальшого освоєння практично немає. До того ж, якщо врахувати, що щорічно близько 12-14 тис. гектарів приділяються під різні нові будівництва, а до 15-20 тис. гектарів землі піддається ерозії, то площа сільськогосподарських угідь постійно знижується і зараз не перевищує 0,64 гектарів на 1 жителя. Таким чином, у перспективі варто орієнтуватися лише на підвищення врожайності полів шляхом проведення, наприклад, меліоративних робіт, більш широкого використання добрив і т.д.

У сільськогосподарському виробництві зараз дуже актуальне питання розширення трудових ресурсів. За останні роки чисельність працюючих на селі знизилася майже на 30%. Має місце так само істотна територіальна диспропорція розподілу сільських трудових ресурсів. Так, якщо в господарствах Карпатського регіону кожні 100 га сільськогосподарських угідь обслуговують у середньому 32 чоловік, то в Полісся - 17, лісостеповій зоні – 16, а в степовій зоні всього 10 чоловік. Цей фактор необхідно враховувати при розміщенні галузей сільськогосподарського виробництва.

Галузі рослинництва в загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції складають 51,7%. Найбільш сприятливі ґрунтові і кліматичні, природно-кліматичні умови для рослинництва маються в лісостеповій і степовій зонах, але ефект від землеробства в цих місцях багато в чому залежить від кількості опадів і водопостачання регіонів. Загальні посівні площі України в 2001 році складали близько 30,1 млн. гектарів, у тому числі для зернових - 14,1млн. гектарів, для технічних культур - 3,7 млн. гектарів, для картоплі й овочів – 2,1 млн. гектарів, для кормів – 10,9 млн. гектарів. Під парами (незасіяні орні землі) щорічно залишається до 2 млн. гектарів земель.

Під зернові культури зайнято 40-42% посівних площ. Озима пшениця вирощується в степовій і лісостеповій зонах, озиме жито – у Полісся (60%), у Карпатах і інших північних регіонах України, затятий ячмінь – у передгір'ях Карпат і Криму, у північних районах степів і лісостепу, кукурудза – у степових і північних районах лісостепу; овес – у районах Карпат і Полісся, пшоно і гречка – у степових районах, рис – у Херсонській, Миколаївській і Одеській областях, а так же в Криму.

Технічні культури складають 11,1% від загального обсягу сільськогосподарського виробництва. Основними технічними культурами України є цукровий буряк, соняшник, тютюн, хміль, льон, рицина. Цукровий буряк займає 12% посівних площ і вирощується у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській і Чернівецькій областях. В Україні найбільший у Європі ареал цієї культури, хоча цукру виробляється відносно мало через відсталу технічну і технологічну базу цукропереробних заводів. Соняшник вирощується в північній і центральній частинах степів. Льон-довгунець вирощується в передгір'ях Карпат (Львівська область) і в Полісся (Житомирська і Чернігівська області). Тютюн вирощується в Криму, у Закарпатті й у Наддністрянщині. Хміль вирощується в Житомирській, Сумській і Ровенській областях. Картопля вирощується на площі 1,4-1,7 млн. гектарів в основному в Полісся. Рицину, що є сировиною для виробництва високоякісних технічних і лікувально-косметичних олій, вирощується в південно-степових районах України (Запорізька, Дніпропетровська і Донецька області).

Овочівництво поширене по всій території України, а баштанництво зосереджене в основному в південних областях. За період 2001-2006 рр. Україна поступово нарощувала виробництво овочів ( з 5906,8 тис. - до 8053 тис. т), а у 2007 році відбувся різкий спад цього виду виробництва (до 3500 тис. т.) подальше відродження овочівництва можливо при наявності стабільних ринків (в тому числі Європейських) та додаткового фінансування галузі.

Виноградарство розвите в основному в Криму, Миколаївської, Одеської, Херсонський областях і в Закарпаття.

Садівництво і ягідниководство поширене повсюдно, однак найбільші сади розташовані в Західних регіонах і в Криму.

Тваринництво поширене повсюдно і має багатогранну структуру.

Скотарство в Україні розвите повсюдно і є джерелом одержання молока, м'яса і шкір. У 1996 році в Україні було 17,7 млн. голів худоби, а в 2001році – 15,6 млн. голів.

Свинарство найбільш розвите в районах інтенсивного землеробства і в даний час нараховується 13,1 млн. голів свиней.

Птахівництво найбільш часте розміщається поблизу великих міст і є джерелом виробництва м'яса птахів і яєць. Виробництво яєць в Україні в даний час (2002 рік) складає до 9,4 млрд. штук у рік.

Вівчарство розвите в основному в степовому і лісостеповому і гірському районах. В даний час (2001 рік) нараховується близько 4,1 млн. голів овець і кіз. У степових районах розводять тонкорунних породних овець, а в лісостепових і гірських районах – мясошерстні породи.

Конярство розвите слабко і представлене (2001 рік) поголів'ям у 1 млн. голів. Цих тварини використовуються в основному в гужовому транспорті й у спорті.

Шовківництво (розведення шовковичного шовкопряда) розвите в степовій і лісостеповій зонах (Вінницька і Хмельницька області).

На Україні в залежності від природних, економічних і історичних умов виділяють три основні зони спеціалізації сільського господарства.

Поліська зона, що включає Волинську, Ровенську, Житомирську, Сумську, а так само частина Київської і Чернігівської областей Основними напрямками спеціалізації цієї зони є м'ясо-молочне скотарство, картоплярство, зерноводство і т.д.

Лісостепова зона, що включає Львівську, Чернівецьку, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Кіровоградську і Черкаську області. Основною спеціалізацією господарств цієї зони є зерноводство, а так само вирощування круп і буряка.

Степова зона, що включає Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Одеську і частина Дніпропетровської, Донецький і Полтавської областей. Основне виробництво цієї зони - це зерноводство і виноградарство.

Переробна промисловість включає м'ясне, молочне, цукрове, круп'яне (мукомельно-круп'яне), консервне, маслоробне і крахмально-патокове виробництва. Основними факторами розміщення підприємств цього профілю є чисельність і щільність населення, а так само наявність сировини. У залежності від виробничої орієнтації всі підприємства переробної промисловості, поділяються на наступні групи:

- орієнтовані на джерела сировини (цукрове, консервне, жиро-масляне й ін. виробництва);

3. - орієнтовані на споживача (молочне, кондитерське й ін. виробництва);

4. - орієнтовані одночасно на сировину і споживача (м"ясопереробне, борошномельне й ін. виробництва).

М'ясна промисловість розміщається з урахуванням наявності сировини і споживачів. Наявність холодильної техніки дозволяє орієнтувати це виробництва на сировину. Найбільші м'ясокомбінати України розташовані в Києві, Харкові, Полтаві, Одесі, Дніпропетровську, містах Донбасу і Кіровограді.

Молочне виробництво поєднує масловиробничу, сироварну і консервні-консервне-консервний-молочно-консервну галузі, а також виробництво молочнокислих продуктів. Підприємства цього профілю в основному розташовуються поблизу місць споживання. Найбільш великі з них знаходяться в Дніпропетровську, Києві, Харкові, Одесі і Львові. Олія і сири виготовляють у Бердянську, у Маликову і Тальному (Черкаська область), у Ріпках і Козельцю (Чернігівська область), у Баштанці (Миколаївська область), а так само на багатьох приватних підприємствах Житомирської, Чернігівської й ін. областей. Щорічно (2005 рік) в Україні випускається більш 280 тис. тонн коров’ячої олії і більш 90 тис. тонн твердих сирів.

Згущене молоко роблять у Молочанску (Запорізька область), Бахмачеві (Чернігівська область), Смела (Черкаська область), Первомайську (Миколаївська область).

Цукрова промисловість поєднує близько 120 цукрових заводів і кілька сотень сільськогосподарських підприємство з виробництва цукрового буряка. У 1994 році було створено спільне українсько-автрійсько-німецьке підприємство «Укрінтерцукор», до складу якого ввійшли 252 буряководчеських господарства (80 тис. гектарів угідь ) і 72 цукрових заводу, кілька банків і агропромислових бірж.

Створене також суспільство з повною відповідальністю «Агропромислова фінансово-інвестиційна цукрова компанія» (Опоцукор-фінанс), куди ввійшли 4 цукрових заводи і буряководчеські господарства Харківської області.

Відкрите акціонерне товариство «Глобенський цукровий завод», акціонерне товариство «Лещиновка» (Полтавська область), а так само товариство з обмеженою відповідальністю спільне з іноземними інвесторами підприємство «Укринтерсахар–сервис» (Київ) створили виробниче об'єднання з загальним обсягом виробленого цукру більше 2 млн. тонн у рік (1998 р. – 1,87 млн. тонн).

Мукомельно-круп'яна промисловість розташовується в місцях виробництва зерна і споживачів. Найбільшими її центрами є Донецьк, Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Запорожжя, Херсон, Миколаїв і Львів.

Консервне виробництво звичайне знаходиться в місцях вирощування овочів, фруктів, ягід і лову риби. Найбільшими центрами консервної промисловості є Одеса, Сімферополь, Херсон, Ізмаїл Одеська область), Черкаси, Ніжин (Полтавська область), Керч (Крим), Бердянськ (Запорізька область), Кам'янець-Подільський (Хмельницька область).

Маслоробне виробництво переробляє рослинні жири і робить маргарини, майонези і т.п. Даний вид виробництва широко розповсюджений у Центральних і Південно-Східних регіонах України. Останнім часом, у зв'язку з розвитком мінітехніки, значно зросло число підприємств маслопереробного виробництва, у тому числі на рівні малого підприємництва. Найпотужніші заводи рослинної олії розташовані в Донецькій, Миколаївський і Дніпропетровській областях, виготовлення маргаринів і майонезів у Чугуєві (Харківська обл.), у Запоріжжі, Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Миколаєві, Херсоні та інших.