Розділ III. Сучасний рівень розвитку і розміщення продуктивних сил України

3.1 Стан і перспективи розвитку народного господарства України

У цілому Україна має досить високий рівень освоєння територій, особливо в центральній і східній своїй частині. В Україні мають визначений розвиток багато галузей матеріального виробництва і невиробничий сектор (медицина, утворення, культура). До початку перебудовчих процесів (1990 р.) в економіці України склалася наступна ситуація:

- переважала важка індустрія (69.5% усього виробництва);

- виробництво товарів народного споживання значно відставало від потреб ринку;

- інтенсивно розвивалися галузі і виробництва, що використовували досягнення науково-технічного прогресу (машинобудування, літакобудування, космічна техніка і т.д.);

- відносно стабільно і продуктивно працювали підприємства агропромислового комплексу;

- був стабільним і перспективним потенціал робочої сили;

високими темпами розроблялися поклади корисних копалин (вугілля, залізної руди, сірки, покладів солей і т.д.);

- мав місце істотний знос основних виробничих фондів, недостатньо засобів виділялося на реконструкцію і відновлення виробничих об'єктів;

- інтенсивно використовувалися водяні і лісові ресурси;

- високими темпами розвивалися невиробнича і соціальна сфери.

Загалом, Україна гармонійно вписувалася в економічну структуру Радянського Союзу і вносила вагомий вклад в економіку соціалістичної держави.

З моменту набуття Україною незалежності з всією очевидністю проявилася невідповідність структури економіки, що існувала, (у тому числі галузевої структури) потребам окремої самостійної держави – України. Ця невідповідність, насамперед, проявилася в недостатній комплексності і гармонійності розвитку окремих видів діяльності, нерівномірності економічного розвитку окремих регіонів.

З іншого боку, через визначені помилки в керівництві перебудовчими процесами, неправильно обрані орієнтири і напрямки економічного розвитку країни, проведення нераціональної торгової загальної економічної політики, через розгул корупції і тіньової економіки, Україна особливо перші 10 – 11 років самостійного розвитку втратила велику частину свого виробничого й економічного потенціалу.

За період 1991 – 2006 року структура народного господарства України різко змінилася. За даними Держкомстату і рахункової палати Верховної Ради в даний час виробництво промислової продукції скоротилося в 2 рази і складає зараз всього 34% ВНП, виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося в 2,5 – 3 рази (з 20,8% у 1990м до 7,6% ВНП у 2003 р). Різко скоротилося також виробництво основної продукції машинобудування і сільського господарства, у тому числі: виробництво тракторів знизилося в 40 разів, металорізальних верстатів – у 60 разів, телевізорів, холодильників, тканин і взуття – у 40-50 разів, м'яса і молока – у 3 рази, цукру – у 5 разів.

Одночасно з цим, за даними статистики, у структурі сучасного народного господарства значне місце у 2006 року (до 60 %) займає тіньова економіка. За останні роки позитивні зміни відбулися тільки в сфері послуг, частка яких у ВНП зросла з 23% (1990 р.) до 38% (2003 р.).

У середньому обсяги промислової продукції в основних галузях виробництва за 1992-2001 роки знизилися у 2-2,5 рази; на 2/5 знизилися промислово-виробничі фонди. У промисловості значно зросла частка збиткових підприємств із 2% (1990) до 51% (2001), (у вугільній промисловості до 73%), а рентабельність виробництва діючих підприємств за цей же період у середньому знизилася з 17% до 6%. Знос основних фондів у промисловості досяг 51%, у сільському господарстві – 42,3%.

У цілому за підрахунками фахівців за 15 останніх років Україна втратила 73% національного багатства, що складає 2,9 трильйони доларів. Якщо в 1990р. ВВП України складав 300 млрд. доларів (5,5 тис. доларів на душу населення), то в 2006 – всього 100 млрд. доларів, тобто 2,1 тис. доларів на душу населення. Динаміка ВВП України за 1997-2006 рр. приведена на рис. 3.1

Наслідками зупинки багатьох підприємств чи значного зниження обсягів їхнього виробництва виявилося різке падіння доходів населення: середня мінімальна заробітна плата працівників у 2001 році складала лише 22 – 27% від аналогічної зарплати 1990 року і становила в середньому всього 70 – 75 доларів. Певний підйом виробництва за 2001-2006 роки дозволив змінити середню номінальну заробітну плату населення України до 2000 доларів (2006р.). З врахуванням тіньової економіки, що дає до 269,9 млрд. грн. тіньового ВВП, середня заробітна плата становить 2942 грн. (до $ 600 дол.) Реальні ж доходи населення залишаються дуже низькими. Ціни на продовольчі товари, тарифи на комунальні платежі виросли в середньому з 1990 р. у 3,5 рази.

Найбільш істотними причинами настільки низького рівня стану економіки України є: