2. Компілятор Turbo Assembler

Компілятор Turbo Assembler – це програма, що розміщена у файлі TASM.EXE. Вона викликається за допомогою команди TASM name у запрошенні DOS. Name являє собою назву вихідного файлу, що містить програмний код на асемблері (файл повинен мати розширення ASM, в протилежному випадку його слід вказувати явно). Після виконання вищевказаної команди, в поточному каталозі створиться файл name.obj, що є переміщуваним результуючим модулем. Виклик компілятора TASM в загальному випадку має вигляд: TASM fileset; …; fileset, де fileset представляє собою запис вигляду options sources, object, list, cross. Тут options є набором опцій, що відносяться до окремого fileset, sources є набором імен файлів, що містять вихідні тексти програм, а object – ім’я файлу, в котрий буде розміщено створений асемблером результуючий модуль. Ім’я list являє собою ім’я файлу, в який буде розміщено протокол компіляції, а cross – ім’я файлу, в який буде розміщено таблицю перехресних посилань. Ця таблиця містить перелік символічних імен модуля, місць, в яких вони визначені, а також номери стрічок, в яких появилися посилання на них. Елементи набору опцій, як правило, розділяються прогалинами, а елементи набору імен файлів повинні відділятися прогалинами або знаками “+”. Якщо у виклику асемблера відсутні параметри, то буде проведено індексацію повного списку його опцій:

/А – команда лексикографічного впорядкування сегментів;

/В – опція, що ігнорується;

/С – помістити у протокол компіляції таблицю перехресних посилань;

/D – визначення символу. Запис /Dsymbol означає команду визначення символу без присвоювання йому значення, запис /Dsymbol=value призведе до визначення символу та присвоєння йому значення, наприклад /Dsize=230;

/Е – команда генерувати команди емуляції операцій з плаваючою комою;

/Н – видає довідку по опціях;

/І – визначає ім’я каталогу файлів, що будуть під’єднуватися. Запис /Idir формує команду пошуку файлів, що підлягають під’єднанню в каталозі dir. Ця опція відноситься тільки до імен файлів, які не містять шляхів. Ця опція може використовуватись багаторазово;

/J – визначення директиви, яка буде виконана до початку компіляції вихідного файлу. Запис /Jaction формує команду виконання директиви action;

/КН – команда сформувати умови для компіляції модуля, що має задану кількість символів. Запис /KHcount дає інформацію про count символів. По замовчуванню – 8192;

/KS – сформувати умови для компіляції фіксованого об’єму пам’яті для строк. По замовчуванню – 150 кілобайт;

/L – генерувати протокол компіляції;

/LA – розкрити код, що генерується сегментними директивами високого рівня (.MODEL та .CODE);

/ML – розрізняти великі та малі букви;

/MU – конвертувати всі малі букви на великі;

/МХ – розрізняти ті великі і малі букви, які входять у склад зовнішніх символів;

/N – виключити з протоколу компіляції інформацію про таблицю зовнішніх символів;

/Р – перевірити програму на наявність команд, що модифікують сегмент коду;

/S – впорядкувати сегменти у відповідності з порядком їх появи у вихідному коді;

/Т – проігнорувати повідомлення про правильну компіляцію;

/V – опція, що ігнорується;

/W – генерувати попередження;

/X – включити в протокол компіляції гілки умовних директив, що не компілюються;

/Z – додати до повідомлень про помилки строки вихідного модуля, що розташовані в околі місць локалізації помилок;

/ZD – помістити в результуючий файл інформацію про номери строк вихідного модуля;

/ZI – помістити в результуючий файл повну інформацію про номери строк та символи вихідного модуля.