
- •Передмова
- •1. Теорія многочленів
- •1.1. Поняття многочлена, алгебра многочленів
- •1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільший спільний дільник
- •1.3. Корені многочленів
- •1.4. Основна теорема алгебри
- •1.5. Формули Вієта
- •1.6. Дослідження многочленів з дійсними коефіцієнтами
- •2. Перетворення координат вектора в разі зміни базису. Перетворення координат точки в разі зміни системи координат
- •2.1. Перетворення координат вектора
- •2.2. Перетворення координат точки геометричного простору (площини) в разі зміни системи координат
- •2.3. Перетворення координат точки площини в разі зміни прямокутної системи координат
- •3. Лінії і поверхні
- •3.1. Поняття рівняння лінії, рівняння поверхні
- •3.2. Параметричні рівняння лінії та поверхні
- •3.3. Алгебричні лінії та поверхні
- •4. Геометричні образи лінійних рівнянь
- •4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
- •4.2. Способи задання прямої на площині
- •4.3. Способи задання площини
- •4.4. Умови паралельності та збіжності двох прямих на площині
- •4.5. Умови паралельності та збіжності двох площин
- •4.6. Пряма в просторі
- •5. Криві й поверхні другого порядку
- •5.1. Дослідження кривих і поверхонь другого порядку за їх канонічними рівняннями
- •5.2. Перетворення рівняння кривої в разі зміни прямокутної системи
- •5.3. Інваріанти кривої другого порядку. Класифікація кривих
- •5.4. Спрощення центральних кривих
- •5.5. Спрощення нецентральних кривих
- •6. Алгебричні структури
- •6.1. Поняття групи
- •6.2. Ізоморфізм груп
- •6.3. Поняття кільця
- •6.4. Поняття тіла, поля, алгебри
- •7. Лінійний оператор
- •7.1. Лінійний оператор. Матриця лінійного оператора
- •7.2. Характеристична матриця. Характеристичний многочлен. Характеристичні корені матриці
- •7.3. Власні вектори та власні значення лінійного оператора
- •7.4. Жорданова форма матриці
- •7.5. Алгебра лінійних операторів
- •8. Лінійні та білінійні форми
- •8.1. Поняття лінійної і білінійної форм
- •8.2. Матриця білінійної форми в заданому базисі Координатний запис білінійної форми
- •8.3. Квадратична форма в дійсному просторі
- •9. Евклідів простір
- •9.1. Поняття скалярного добутку
- •9.2. Основні метричні поняття в евклідовому просторі
- •9.3. Процес ортогоналізації
- •9.4. Ізоморфізм векторних та евклідових просторів
- •10. Лінійні оператори в евклідовому просторі
- •10.1. Зв’язок між білінійними формами і лінійними операторами в евклідовому просторі. Спряжені оператори
- •10.2. Деякі класи лінійних операторів у евклідовому просторі Самоспряжені (симетричні) оператори
- •Поняття ортогонального оператора
- •10.3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду шляхом переходу до нового ортонормованого базису
- •10.4. Застосування теорії квадратичних форм до поверхонь другого порядку
- •Список рекомендованої літератури
4. Геометричні образи лінійних рівнянь
4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
Теорема. Геометричний образ рівняння першого порядку
(4.1.1)
є площина, і навпаки, задана площина має рівняння вигляду (4.1.1).
Доведення.
I.
Перейдемо від афінної системи координат
,
де поверхня має рівняння (4.1.1), до
прямокутної декартової системи координат
За теоремою про інваріантність порядку
отримаємо рівняння
(4.1.2)
Отже,
(4.1.1) і (4.1.2) – рівняння однієї поверхні
у різних системах координат. Візьмемо
точку
.
Доведемо, що така точка існує. Оскільки
принаймні один з коефіцієнтів не дорівнює
0. Нехай
,
якщо взяти
,
,
то
,
.
Тоді маємо тотожність
(4.1.3)
Віднімемо від лівої частини рівності (4.1.2) нуль у вигляді тотожності (4.1.3). Рівність (4.1.2) набуде такого вигляду:
(4.1.4)
Нагадаємо,
що (4.1.1), (4.1.2), (4.1.4) – це рівняння однієї
поверхні
.
Доведемо, що (4.1.4) є рівняння деякої
площини. Для цього побудуємо площину
(рис. 4.1.1), що проходить через точку
і перпендикулярна вектору
.
Рис. 4.1.1
Доведемо, що ця конкретна площина має рівняння (4.1.4). Попередньо необхідно довести виконання двох умов:
1.
Координати будь-якої точки M(
),
що належить площині, задовольняють
рівняння (4.1.4).
Розглянемо
.
Вектор
площині, тому
перпендикулярний до
.
Отже, (
.
Оскільки система координат прямокутна
декартова, то вимогу можна записати
такому у вигляді:
.
Отже, точка M( ) задовольняє рівняння (4.1.4).
2.
Якщо точка
не належить площині, то її координати
не задовольняють рівняння (4.1.4). Насправді,
у цьому випадку вектор
не
перпендикулярний до вектора
,
тому (
.
Розписавши цю нерівність через координати,
отримаємо
.
II.
Нехай задано конкретну площину. Доведемо,
що вона має рівняння вигляду (4.1.1).
Виберемо спеціальним чином систему
координат (рис. 4.1.2), щоб вектори
належали площині.
Рис. 4.1.2
Зрозуміло, що в даній системі координат ця площина має рівняння
(4.1.5)
Це
рівняння є окремим випадком рівняння
(4.1.1)
Зауваження
1. Якщо
,
то
.
Тоді маємо рівняння вигляду
.
Для D
можуть мати місце два випадки:
1.
Якщо
,
тоді жодна точка не задовольняє дане
рівняння, тобто маємо порожню множину.
2.
Якщо
,
тоді будь-яка точка задовольняє наведене
рівняння, тобто отримаємо весь простір.
Зауваження
2. Із
доведення теореми випливає, що в рівнянні
площини
у прямокутній декартовій системі
координат коефіцієнти А,
В, С
мають певний геометричний зміст. Вони
являють собою координати вектора,
перпендикулярного до площини:
.
Означення. Вектор, перпендикулярний до площини, називають нормальним.
Теорема.
Геометричний
образ рівняння
на площині є пряма, і навпаки, задана
пряма на площині має рівняння попереднього
вигляду.
Теорему доводять аналогічно.
У
прямокутній декартовій системі координат
перші два коефіцієнти
–
координати вектора, перпендикулярного
до заданої прямої, тобто координати
одного з нормальних векторів.