- •Передмова
- •1. Теорія многочленів
- •1.1. Поняття многочлена, алгебра многочленів
- •1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільший спільний дільник
- •1.3. Корені многочленів
- •1.4. Основна теорема алгебри
- •1.5. Формули Вієта
- •1.6. Дослідження многочленів з дійсними коефіцієнтами
- •2. Перетворення координат вектора в разі зміни базису. Перетворення координат точки в разі зміни системи координат
- •2.1. Перетворення координат вектора
- •2.2. Перетворення координат точки геометричного простору (площини) в разі зміни системи координат
- •2.3. Перетворення координат точки площини в разі зміни прямокутної системи координат
- •3. Лінії і поверхні
- •3.1. Поняття рівняння лінії, рівняння поверхні
- •3.2. Параметричні рівняння лінії та поверхні
- •3.3. Алгебричні лінії та поверхні
- •4. Геометричні образи лінійних рівнянь
- •4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
- •4.2. Способи задання прямої на площині
- •4.3. Способи задання площини
- •4.4. Умови паралельності та збіжності двох прямих на площині
- •4.5. Умови паралельності та збіжності двох площин
- •4.6. Пряма в просторі
- •5. Криві й поверхні другого порядку
- •5.1. Дослідження кривих і поверхонь другого порядку за їх канонічними рівняннями
- •5.2. Перетворення рівняння кривої в разі зміни прямокутної системи
- •5.3. Інваріанти кривої другого порядку. Класифікація кривих
- •5.4. Спрощення центральних кривих
- •5.5. Спрощення нецентральних кривих
- •6. Алгебричні структури
- •6.1. Поняття групи
- •6.2. Ізоморфізм груп
- •6.3. Поняття кільця
- •6.4. Поняття тіла, поля, алгебри
- •7. Лінійний оператор
- •7.1. Лінійний оператор. Матриця лінійного оператора
- •7.2. Характеристична матриця. Характеристичний многочлен. Характеристичні корені матриці
- •7.3. Власні вектори та власні значення лінійного оператора
- •7.4. Жорданова форма матриці
- •7.5. Алгебра лінійних операторів
- •8. Лінійні та білінійні форми
- •8.1. Поняття лінійної і білінійної форм
- •8.2. Матриця білінійної форми в заданому базисі Координатний запис білінійної форми
- •8.3. Квадратична форма в дійсному просторі
- •9. Евклідів простір
- •9.1. Поняття скалярного добутку
- •9.2. Основні метричні поняття в евклідовому просторі
- •9.3. Процес ортогоналізації
- •9.4. Ізоморфізм векторних та евклідових просторів
- •10. Лінійні оператори в евклідовому просторі
- •10.1. Зв’язок між білінійними формами і лінійними операторами в евклідовому просторі. Спряжені оператори
- •10.2. Деякі класи лінійних операторів у евклідовому просторі Самоспряжені (симетричні) оператори
- •Поняття ортогонального оператора
- •10.3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду шляхом переходу до нового ортонормованого базису
- •10.4. Застосування теорії квадратичних форм до поверхонь другого порядку
- •Список рекомендованої літератури
1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільший спільний дільник
Означення.
Поділити
многочлен
на
з
остачею – це означає знайти пару таких
многочленів
і
,
щоб
причому
або
степінь
менший за степінь
.
Теорема.
Для будь-яких многочленів
й
,
де
,
можливе ділення з остачею, причому
і
визначають
однозначно.
Многочлен називають остачею від ділення многочлена на , – часткою.
Доведіть теорему самостійно.
Означення.
Говоритимемо,
що многочлен
ділиться
на многочлен
без остачі, якщо
(ділення
без остачі позначатимемо так:
).
Означення.
Спільним
дільником многочленів
і
називають
такий многочлен
,
на який і
,
і
діляться без
остачі.
Означення. Найбільшим спільним дільником многочленів і називають такий їх спільний дільник, який ділиться на будь-який їх спільний дільник.
Для подальшого знаходження найбільшого спільного дільника сформулюємо властивості подільності.
1)
Якщо
,
а
,
то
.
Доведення.
,
,
,
Отже,
.
2)
Якщо
і
,
то
(доведіть самостійно).
3)
Якщо
і
,
то
(доведіть самостійно).
4) Будь-який многочлен ділиться на многочлен нульового степеня.
Доведення.
Нехай
і
.
Подамо
у вигляді
.
Отже,
.
5)
Якщо
,
тоді
;
,
(доведіть самостійно).
6)
Якщо
і
,
то
вони відрізняються постійним множником.
Доведення.
Оскільки
,
то
,
,
.
Тоді
степінь
дорівнює 0 і степінь
дорівнює 0. Звідси випливає, що
і
.
Отже,
.
Із наведених властивостей випливає, що найбільший спільний дільник визначають не однозначно, а з точністю до постійного множника.
Розглянемо
алгоритм знаходження найбільшого
спільного дільника. Нехай задано
і
.
Треба
знайти найбільший спільний дільник
.
Опишемо процес, який називають алгоритмом Евкліда.
Застосуємо до і теорему про ділення з остачею: 1)
2)
3)
………
|
1)
2)Поділимо
на остачу
Далі
поділимо
Шукана
остача обов’язково існує, тому що
степені остач на кожному кроці
послідовно знижуються, в "найгіршому"
випадку степінь
|
Доведемо, що – найбільший спільний дільник. За означенням найбільшого спільного дільника треба довести два факти.
1.
– спільний дільник, тобто
,
.
З
рівності
описаного вище алгоритму Евкліда
випливає, що
,
тоді з рівності
маємо
.
Аналогічно з рівностей (1), (2), (3) маємо
,
,
.
Отже,
– спільний дільник.
2.
– найбільший спільний дільник. Нехай
довільний спільний дільник
і
,
треба
довести, що
.
За означенням спільного дільника
,
.
Тоді
з рівності (1) випливає –
.
Із рівності (2) –
,
з рівності 3) –
.
Продовжуючи
таким же чином, маємо
.
Отже,
ми довели, що
– найбільший спільний дільник.
Означення. Многочлени і називають взаємно простими, якщо їх спільним дільником є многочлен нульового степеня (число, не рівне нулю).
Оскільки найбільший спільний дільник визначають з точністю до постійного множника, то найбільший спільний дільник взаємно простих многочленів можна вважати рівним 1.

;
;
(z)
(z)
+
(z);
;
;
.
на
і так далі. Знайдемо таку остачу
,
на яку без остачі поділиться попередня
остача, тобто
.
знизиться до нуля, а на многочлен
нульового степеня поділиться будь-який
многочлен