- •Передмова
- •1. Теорія многочленів
- •1.1. Поняття многочлена, алгебра многочленів
- •1.2. Ділення многочленів з остачею. Найбільший спільний дільник
- •1.3. Корені многочленів
- •1.4. Основна теорема алгебри
- •1.5. Формули Вієта
- •1.6. Дослідження многочленів з дійсними коефіцієнтами
- •2. Перетворення координат вектора в разі зміни базису. Перетворення координат точки в разі зміни системи координат
- •2.1. Перетворення координат вектора
- •2.2. Перетворення координат точки геометричного простору (площини) в разі зміни системи координат
- •2.3. Перетворення координат точки площини в разі зміни прямокутної системи координат
- •3. Лінії і поверхні
- •3.1. Поняття рівняння лінії, рівняння поверхні
- •3.2. Параметричні рівняння лінії та поверхні
- •3.3. Алгебричні лінії та поверхні
- •4. Геометричні образи лінійних рівнянь
- •4.1. Загальні рівняння площини і прямої на площині
- •4.2. Способи задання прямої на площині
- •4.3. Способи задання площини
- •4.4. Умови паралельності та збіжності двох прямих на площині
- •4.5. Умови паралельності та збіжності двох площин
- •4.6. Пряма в просторі
- •5. Криві й поверхні другого порядку
- •5.1. Дослідження кривих і поверхонь другого порядку за їх канонічними рівняннями
- •5.2. Перетворення рівняння кривої в разі зміни прямокутної системи
- •5.3. Інваріанти кривої другого порядку. Класифікація кривих
- •5.4. Спрощення центральних кривих
- •5.5. Спрощення нецентральних кривих
- •6. Алгебричні структури
- •6.1. Поняття групи
- •6.2. Ізоморфізм груп
- •6.3. Поняття кільця
- •6.4. Поняття тіла, поля, алгебри
- •7. Лінійний оператор
- •7.1. Лінійний оператор. Матриця лінійного оператора
- •7.2. Характеристична матриця. Характеристичний многочлен. Характеристичні корені матриці
- •7.3. Власні вектори та власні значення лінійного оператора
- •7.4. Жорданова форма матриці
- •7.5. Алгебра лінійних операторів
- •8. Лінійні та білінійні форми
- •8.1. Поняття лінійної і білінійної форм
- •8.2. Матриця білінійної форми в заданому базисі Координатний запис білінійної форми
- •8.3. Квадратична форма в дійсному просторі
- •9. Евклідів простір
- •9.1. Поняття скалярного добутку
- •9.2. Основні метричні поняття в евклідовому просторі
- •9.3. Процес ортогоналізації
- •9.4. Ізоморфізм векторних та евклідових просторів
- •10. Лінійні оператори в евклідовому просторі
- •10.1. Зв’язок між білінійними формами і лінійними операторами в евклідовому просторі. Спряжені оператори
- •10.2. Деякі класи лінійних операторів у евклідовому просторі Самоспряжені (симетричні) оператори
- •Поняття ортогонального оператора
- •10.3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду шляхом переходу до нового ортонормованого базису
- •10.4. Застосування теорії квадратичних форм до поверхонь другого порядку
- •Список рекомендованої літератури
6.2. Ізоморфізм груп
Нехай
задано дві групи:
з
груповою операцією * і
із операцією
(позначатимемо їх
* ,
).
Означення.
Групи
*
і
називають ізоморфними, якщо існує таке
взаємно однозначне відображення
,
яке задовольняє таку умову:
якщо
то
.
Саме
відображення
називають ізоморфізмом.
Відзначимо деякі властивості ізоморфізму.
Властивість 1. За будь-якого ізоморфізму нейтральному елементу групи * відповідає нейтральний елемент групи .
Доведення.
Нехай е
– нейтральний елемент групи
*,
а
– нейтральний елемент групи
.
Нехай
Тоді за означенням ізоморфізму
але
.
Отже,
внаслідок однозначності маємо
.
Із цього за означенням нейтрального
елемента випливає, що
.
Властивість
2. За
будь-кого ізоморфізму
,
елемент, обернений до елемента х
відображається в елемент, обернений
образу цього елемента. Тобто, якщо
,
то
.
Доведіть властивість самостійно.
Доведемо, що будь-яка циклічна група нескінченного порядку ізоморфна адитивній групі Z цілих чисел. Нехай * – циклічна група нескінченного порядку:
адитивна
група цілих чисел.
Задамо
взаємно однозначне відображення
за таким правилом:
.
Доведіть самостійно, що – ізоморфізм, тобто
якщо
,
,
то
.
Можна також довести, що будь-яка циклічна група порядку n ізоморфна мультиплікативній групі коренів n-го степеня з одиниці.
Таким чином, усі циклічні групи нескінченного порядку ізоморфні між собою, ізоморфні між собою також усі циклічні групи одного і того ж скінченного порядку n.
6.3. Поняття кільця
Означення.
Непорожню
множину
називають кільцем, якщо в ній визначено
дві бінарні внутрішні алгебричні
операції – додавання і множення. Відносно
першої операції
є абелевою групою, друга операція
асоціативна, обидві операції пов’язані
законом дистрибутивності:
.
.
.
.
.
.(
.
.
Означення. Якщо в кільці відносно операцій множення існує нейтральний елемент, то його називають одиницею, а кільце називають кільцем із одиницею.
Означення. Якщо операція множення комутативна, то кільце називають комутативним.
Означення.
Два елементи кільця
називають дільниками нуля, якщо
.
Означення. Кільце називають кільцем із дільниками нуля, якщо в ньому є дільники нуля.
Приклад 1. Множина натуральних чисел відносно стандартних операцій додавання і множення не є кільцем через невиконання умов 3,4 означення кільця.
Приклад 2. Множина Z відносно звичайного додавання і множення є кільце, причому з одиницею, комутативне, без дільників нуля.
Приклад 3. Множина Q відносно звичайного додавання і множення є комутативне кільце з одиницею, без дільників нуля.
Приклад 4. Множина дійсних чисел R відносно стандартних операцій додавання і множення – комутативне кільце з одиницею, без дільників нуля.
Приклад 5. Множина комплексних чисел R відносно стандартних операцій додавання і множення – комутативне кільце з одиницею, без дільників нуля.
Приклад 6. Множина всіх квадратних матриць n-го порядку є кільце з одиницею, некомутативне, з дільниками нуля. Доведемо, що в цьому кільці є дільники нуля. Розглянемо дві ненульові матриці порядку n=2:
А=
.
Приклад 7. Множина всіх многочленів відносно операцій додавання і множення є комутативне кільце з одиницею, без дільників нуля.
Приклад 8. Множина всіх неперервних функцій, визначених на всій дійсній осі є комутативне кільце з одиницею та дільниками нуля.
Побудуємо дільники нуля:
.
Але
.
Приклад
9.
Розглянемо множину з одного елемента
.
Це – комутативне кільце з одиницею,
без дільника нуля (одиниця цього кільця
є 0). Таке кільце називають нульовим.
Приклад
10. Розглянемо
множину
.
Операцію додавання і множення введемо
табличним способом:
|
0 |
1 |
|
|
0 |
1 |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
1 |
|
1 |
0 |
1 |
1 |
1 |
0 |
Легко перевірити, що це є кільце з одиницею, комутативне, без дільників нуля. Дане кільце називають кільцем лишків за модулем 2.
Побудуємо кільце лишків за модулем . Розглянемо множину всіх цілих чисел і побудуємо на основі цієї множини множину, що складається з елементів. Для цього візьмемо натуральне . Усі цілі числа поділимо на число n.
До
нульового класу включимо всі цілі числа,
які внаслідок ділення на
дають остачу нуль, і позначимо цей клас
.
До нього входять числа
,
де
– будь-яке ціле число. Аналогічно до
першого класу включимо числа
,
які внаслідок ділення на
дають остачу одиницю. Позначимо цей
клас
.
Продовжуючи аналогічно, пронумеруємо
всі класи до
-го
включно. Клас
складається
з чисел, які в результаті ділення на
дають остачу
.
Введемо в отриману множину з n-елементів операції додавання та множення. Розглянемо множину
;
;
;
;
.
Для
цього візьмемо по представнику з класів
і
і з’ясуємо, в які класи потрапить їх
сума й добуток.
Додавання
доцільно ввести так:
Насправді
та
.
Тоді
:
а)
якщо
;
б)
якщо
.
Аналогічно
можна показати, що множення класів
доцільно ввести за таким правилом:
, де
– остача від ділення числа
на число
Легко довести, що дана множина відносно введених операцій є кільце. Це кільце називають кільцем лишків за модулем . Крім того, можна довести, якщо – складене число, то кільце лишків за модулем має дільники нуля.
