3. Склад фінансів підприємств.

Склад фінансів підприємства визначається сукупністю фінансових відносин, які виникають у діяльності підприємства. До найбільш поширених відносяться такі:

• пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

• пов'язані з інвестуванням коштів у цінні папери або здійсненням пайових внесків та одержанням на них доходів, участь в розподілі прибутку від спільної діяльності;

• пов'язані з функціонуванням товарних ринків і ринком трудових ресурсів щодо залучення ресурсів у виробництво;

• пов'язані з одержанням і розподілом доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку;

• пов'язані з формуванням державних грошових фондів з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, отримання бюджетного фінансування, одержання субсидій;

• пов'язані з залученням коштів та використанням інструментів фінансового ринку - з банками, страховими компаніями, біржами та іншими, у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;;

• внутрішньофірмові відносини між структурними підрозділами підприємства та підприємства з персоналом.

4. Фонди підприємства

Фонди підприємства можна класифікувати за різними ознаками (Мал. 1. 2).

За цільовою спрямованістю виділяють:

• Інвестиційні фонди – фонди, призначені для фінансування придбання необоротних активів, або на поповнення обігових коштів.

• Фінансові фонди створюються для погашення зобов’язань за фінансовими операціями, наприклад, повернення позики, або виплата дивідендів.

• Операційні фонди - фонди, створювані в ході звичайної виробничої діяльності для компенсації можливих втрат чи виконання узятих зобов'язань. Наприклад, резерв сумнівних боргів, гарантійний резерв. Створюються ці резерви шляхом віднесення відповідних сум на витрати з наступною компенсацією з виручки. Кошти фондів повинні використовуватись строго по цільовому призначенню. Суми невикористаних резервів визнаються доходами.

• Соціальні фонди - формуються в силу закону, колективного договору чи інших обставин для фінансування витрат підприємства по наданню соціальних послуг працівникам. Вони формуються в розмірі, встановленому законодавством чи необхідному для здійснення запланованих виплат шляхом включення у витрати з наступною компенсацією з виручки. Кошти фондів витрачаються по цільовому призначенню у встановленому порядку. У випадку нестачі коштів фондів для здійснення платежів, виплати здійснюються з віднесенням відповідних сум за витрати поточного періоду.

За ознакою власності на ресурси фонди поділяються на фонди власних та залучених коштів.

До фондів власного капіталу відносяться:

• Статутний (пайовий) фонд (капітал) формується за рахунок внесків власників і використовується підприємством для здійснення статутної діяльності шляхом інвестування в основні й оборотні активи;

• Додатковий капітал формується за рахунок додатково отриманих сум при реалізації акцій (купівля акцій за ціною, вищою за номінальну вартість), безкоштовно отриманих необоротних та оборотних активів, дооцінки активів і т.д.

• Нерозподілений прибуток уявляє собою фонд підприємства, сформований за рахунок результатів діяльності підприємства (прибутків) після виплати доходу власникам. Ці кошти знаходяться в обороті підприємства і призначені для розширення діяльності підприємства. Якщо прибуток не витрачається, то він збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стійкість підприємства, бо свідчить про наявність джерел для наступного розвитку.

• Резервні фонди створюються на підставі законодавства та статутних документів для рішення конкретних завдань шляхом резервування частини прибутку на ці цілі (розподіл прибутку). За звичай фонди створюються для покриття можливих збитків, для реалізації програм реструктуризації чи технічного переозброєння підприємства і т.д.

Структурування фондів залучених коштів потрібно в тих випадках, коли їх обіг потрібно відокремити від обігу інших коштів, наприклад коли потрібно передбачити цільові джерела повернення коштів. Наприклад, на підприємстві можливо відстеження цільового використання банківської позики, або таким чином спланувати політику продаж, щоб кошти повертались до терміну виплат податків. До фондів інших позикових коштів може відноситись облігаційні позики.

Сукупність вищезгаданих фондів складає власний капітал підприємства - сума коштів, що належать власникам підприємства.

За формою існування та призначенням фонди можуть бути поділені на три групи: 1) фонди, які існують у вигляді активів (необоротних та оборотних за винятком грошових коштів) та фонди грошових коштів, які накопичуються у вигляді готівки, або безготівковій формі; 2) розрахункові та обмежуючи фонди та 3) умовні (контрольні) фонди.

Розрахункові або обмежуючи фонди існують тільки у вигляді розрахунків і потрібні при прийнятті управлінських рішень. Прикладами таких фондів є:

Фонд оплати праці уявляє собою розрахунок сум нарахованої основної і додаткової заробітної плати, віднесених на витрати виробництва, обігу чи періоду. Ці витрати повинні бути компенсовані з виручки і виплачені працівникам. Такий розрахунок потрібен щоб у певний час накопичити певну суму грошей для виплати працівникам та сплати податків, з однієї сторони, та оцінити суму витрат на персонал, з іншої. Якщо виплати здійснюються більш одного разу на місяць, то цей фонд навіть не накопичується у повному обсязі. Але ж для економічного аналізу діяльності підприємства він вкрай потрібен.

Резервні фонди також є обмежуючими, оскільки їх створення виводить частину прибутку від можливого розподілу між власниками. Фактично створення фонду, як і багатьох інших, здійснюється відповідною бухгалтерською проводкою, а використання – зворотною проводкою. При цьому ніякого руху грошових коштів чи інших активів не відбувається.

Фонд матеріального заохочення уявляє собою план витрат на матеріальне заохочення працівників. Тобто він обмежує ці витрати за встановленими параметрами.

Резерв сумнівних боргів створюється шляхом нарахування витрат в розмірі частини дебіторської заборгованості, щодо якої існує вірогідність неповернення. Тобто відбувається обмеження вартості активів, щоб вони не були завищені. Далі по мірі визнання заборгованості безнадійною відповідні суми списуються за рахунок резерву, а в разі перевищення суми резерву – на витрати поточного періоду.

На практиці підприємство дуже часто використовує такі фонди для різних завдань.

Амортизаційний фонд створюється на державних і муніципальних підприємствах з метою контролю цільового використання державних коштів, що ними наділяється підприємство. Цей фонд призначений задля контролю над коштами, якими оперує підприємство. Вартість основних засобів, яка переноситься на вартість продукції за рахунок нарахування амортизації, повертається на підприємство з виручкою. Ці кошти держава дозволяє використовувати строго за цільовим призначенням: на фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту основних засобів. На інші цілі ці кошти направлятися не можуть. Тобто тут амортизаційний фонд є обмежуючим при використанні грошових коштів.

Щодо поняття «амортизаційний фонд» у недержавних підприємствах, то такий фонд може бути лише умовним, оскільки не має обмеження щодо спрямування амортизації на відновлення основних засобів, а напрямок використання амортизаційних потоків встановлюється виключно власниками.

Підприємства можуть у рамках діючого законодавства створювати інші фонди для реалізації своїх цілей.

Створення та використання фондів повинно регламентуватись відповідними внутрішніми документами підприємства, як правило, статутом та обліковою політикою.

Контрольні питання.

1. Дайте визначення поняття «фінанси підприємства».

2. Що є фінансовими ресурсами підприємства?

3. Прокоментуйте схему потоків фінансових ресурсів підприємства.

4. Які функції виконують фінанси підприємств? Наведіть приклади їх реалізації.

5. Наведіть приклади реалізації відносин, які входять до складу фінансів підприємства. Проілюструйте взаємодію окремих елементів фінансів підприємства.

6. Яким чином можна класифікувати грошові фонди підприємства?

7. Які існують джерела формування та напрямки використання окремих грошових фондів підприємства?

Перелік рекомендованої літератури

1. Бригхэм Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс: в 2-х т/ Пер. с англ. под ред. В.В. Ковалева. - СПб.: Экономическая школа, 1999 г.

2. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника-Центр, 1998. – 544 с.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.—2-е изд., перераб. и доп.—М.: Финансы и статистика, 2000.—512 с.: ил.

4. Савчук В.П. Управління фінансами підприємства / В.П. Савчук. - М.: БІНОМ. Лабораторія знань, 2003. - 480с.: іл.

5. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Перспектива, 1999. – 656 с.

6. Фінанси підприємств: Підручник/ керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.

7. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. – М., ИНФРА-М, 1998. – 343 с.

Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ

План

1. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи.

2. Основи організації управління фінансами підприємств.

3. Зміст та завдання управління фінансами підприємств.

1. Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи

Організація фінансів підприємства здійснюється в межах організації управління підприємством. Тобто управління фінансовою діяльністю виступає складовою частиною управління підприємством в цілому і є однією з його функцій.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце, оскільки головна мета діяльності багатьох компаній – отримання прибутку – є фінансовою.

Фінансова діяльність - це система фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства та його розвиток у заданому напрямку.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

• фінансове забезпечення виробничо-господарської діяльності;

• пошук резервів збільшення доходів, підвищення рентабельності та платоспроможності;

• виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

• мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

• контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова діяльність повинна спиратись на реалізацію наступних принципів:

Принцип саморегулювання (самостійності) господарської діяльності означає надання підприємству повної самостійності в прийнятті рішень про напрямки розвитку, виходячи з наявних умов і фінансових ресурсів у підприємства чи власника.

Принцип самооплатності припускає, що кошти, внесені в який-небудь напрямок розвитку підприємства, повинні окупитися за рахунок вхідних грошових потоків підприємства.

Принцип самофінансування припускає не тільки рентабельну роботу підприємства, але і формування структури грошових фондів, достатніх як для простого, так і для розширеного відтворення. Тобто для розвитку підприємства його доходи повинні не тільки виплачуватись власникам, але й спрямовуватись на розвиток самого підприємства

Принцип відповідальності означає, що підприємство несе майнову відповідальність за результати та наслідки господарської діяльності в умовах ринку. Фінансовий результат підприємства є якісним показником діяльності як керівництва підприємства, так і всього колективу.

Фінансова робота - це діяльність конкретних структурних підрозділів, або окремих працівників, спрямована на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами і здійснення контролю за їх використанням.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;

• аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування є однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій ділянці фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

Спираючись на опрацьовані фінансові показники, складають відповідні плани на різні інтервали часу (горизонти планування).

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - це діагноз його фінансового стану, що висвітлює недоліки та прорахунки, виявляє та мобілізує внутрішні резерви фірми щодо збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та оперативного управління підприємством.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення господарчої діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві полягає в такому:

• постійна робота зі споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

• своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками;

• забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди;

• своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

• своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків;

• здійснення інших платежів за фінансовими операціями.

Таким чином, оперативна фінансова робота більшою частиною пов'язана з організацією розрахунків.

Фінансова служба - це самостійний структурний підрозділ підприємства, що виконує визначені функції в системі його управління. За звичай, це фінансовий відділ. Однак, у залежності від організаційно-правової форми, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва і чисельності працівників на підприємства, фінансовою роботою може займатися як економіст-фінансист у складі бухгалтерії чи просто бухгалтер, так і фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором чи головним фінансовим менеджером.

У функції фінансової служби входять:

- забезпечення фінансування господарської діяльності;

- розробка фінансової програми розвитку підприємства;

- розробка інвестиційної політики;

- визначення кредитної політики;

- встановлення кошторисів витрат для всіх підрозділів підприємства;

- фінансове планування, участь у розробці бізнес-плану;

- здійснення розрахунків з бюджетом, банками, постачальниками;

- аналіз фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності;

- організація ведення фінансового обліку, складання фінансової звітності.

У залежності від розмірів підприємства і поставлених цілей перераховані функції можуть делегуватися чи розширюватися.

У сучасних умовах фінансова робота здобуває якісно новий зміст. Важливою задачею фінансової служби стає не тільки виконання фінансових зобов'язань, контроль використання власних і позикових коштів і так далі, але й організація фінансового менеджменту, що містить нові задачі.

Фінансовий менеджмент - це 1) організація управління фінансовими потоками з метою найбільш ефективного використання капіталу й одержання максимального прибутку; 2) система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, зв'язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів.

Фінансовий менеджмент повинен всебічно охоплювати сукупність процесів, зв'язаних з розробкою системи цілей управління фінансами за допомогою конкретних фінансових інструментів, розгляданням альтернативних варіантів стратегій досягнення цих цілей, з оцінкою фінансових стратегій за відповідними критеріями і вибором оптимального варіанту стратегії для підприємства.