9.2.3. Технічна допомога мвф

Вона полягає в сприянні країнам-членам у здійсненні ними гро-

шової, валютної політики, банківського нагляду, бюджетної і подат-

кової політики, упорядкуванні статистики, в розробці фінансового й

економічного законодавства.

Технічна допомога здійснюється шляхом направлення місій

МВФ в центральні банки й міністерства фінансів країни. Така допо-

мога надається на прохання країни. Експерти місії працюють у країні

звичайно 2—3 роки.

Для підготовки кадрів у рамках технічної допомоги у Вашингто-

ні утворено інститут МВФ. Він організовує курси і семінари з підви-

щення кваліфікації державних службовців із країн—членів МВФ.

9.2.4. Випуск сдр

Це специфічна функція МВФ для поповнення міжнародних ва-

лютних резервів.

СДР (СПЗ) — спеціальні права запозичення (Special Drawing

Rights — SDR) — це міжнародний валютний актив. Вони призначені

для поповнення офіційних валютних резервів, погашення дефіциту

платіжного балансу країни й розрахунків її з Фондом.

165

Міжнародні організації як регулятор міжнародних економічних відносин...

СДР поділяються між країнами-членами пропорційно їх квотам.

Країни, що мають свій рахунок в СДР, можуть придбати в інших

країнах-членах їхню валюту на відповідну суму. За зберігання СДР

понад розподілених лімітів МВФ сплачує їхнім власникам відсоткові

ставки, які коливаються в межах 1—14%.

Частка СДР у світових валютних резервах становить 2%. Курс

СДР щодо долара розраховується на підставі «кошика» курсів

провідних валют — долара США, фунта стерлінгів, євро, єни.

Міжнародний валютний фонд, незважаючи на певні суперечли-

вості й труднощі функціонування, є головним органом регулювання

міжнародних валютно-кредитних відносин.

9.3. Група Всесвітнього банку (The World Bank Group)

Ця група складається з чотирьох основних інститутів — Міжна-

родного банку реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародної фі-

нансової корпорації (МФК), Міжнародної асоціації розвитку (МАР),

Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій (БАГІ). До цієї ж гру-

пи належить також Міжнародний центр з урегулювання інвестицій-

них спорів (МЦУІС), який має специфічні функції, але організацій-

но пов’язаний із Всесвітнім банком.

Однією з цілей Всесвітнього банку є заохочення до інвестування

з країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Про-

те соціально-політична нестабільність у деяких регіонах робить ін-

вестування там ризикованим. Щоб забезпечити своїх учасників від

фінансових втрат, Всесвітній банк формує в 1988 р. організацію, яка

гарантувала б відшкодування можливих втрат від некомерційних ри-

зиків, — Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблема-

ми інвестування пов’язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру

з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася

група Всесвітнього банку із п’яти організацій.

Незважаючи на певну різницю у функціях всі організації Всесвіт-

нього банку тісно пов’язані, насамперед єдністю цілей: сприяння ста-

більному економічному зростанню країн-членів, допомога в рекон-

струкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку

приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єди-

на й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному

керівникові — Президенту Всесвітнього банку, мають спільну адмі-

166

Міжнародне регулювання фінансової сфери

ністративну систему. Президент Всесвітнього банку головує на нара-

дах Ради директорів і відповідає за загальне керівництво діяльністю

Групи Всесвітнього банку. За традицією, Президентом Всесвітнього

банку стає громадянин США — країни, що є найбільшим акціонером

Банку. Президент обирається Радою керуючих на п’ятирічний строк

і може бути переобраний. П’ять віце-президентів, у т.ч. три старших

і два виконавчих віце-президенти, відповідають за конкретні регіо-

ни, сектори, напрями діяльності й виконують інші конкретні функції.

Водночас за функціями інститути Всесвітнього банку мають специ-

фічні розбіжності. Розглянемо їх.