Аналіз собівартості по елементах та статтях витрат на виробництво продукції та визначення резервів її зниження

1. Групування витрат на виробництво.

2. Аналіз матеріальних витрат.

3. Аналіз витрат на оплату праці (фонд оплати праці – ФОП).

4. Аналіз інших прямих витрат.

5. Аналіз загальних виробничих витрат.

1. Групування витрат на виробництво.

В обліці та аналізі всі витрати на виробництво продукції групуються в двох напрямках:

по економічним елементам витрат та по калькуляційним статтям витрат.

Групування здійснюється по таким економічним елементам (дивись форму 1-Підприємництво):

1) матеріальні витрати;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальні заходи;

4) амортизація;

5) інші операційні витрати.

Аналіз собівартості, згідно калькуляційних статей, розкриває їх цільове призначення та зв‘язок з технологічним процесом.

Це групування використовується для визначення витрат у відповідності з видом виробленої продукції та місцем виникнення витрат (це дільниця, бригада і т.д.).

Частини калькуляційних статей, в основному, одноелементні:

• сировина і матеріали;

• покупні полуфабрикати та комплектуючі вироби;

• палево та енергія;

• допоміжні матеріали;

• витрати на оплату праці.

Решта статей собівартості являються комплексними і об‘єднують декілька економічних елементів.

До них відносять:

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Ці статті відносяться до собівартості реалізованої продукції.

Комплексними являються також витрати, пов‘язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції:

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Джерелом інформації для аналізу собівартості згідно калькуляційних статей витрат є журнал-ордер №10.

2. Аналіз матеріальних витрат.

До матеріальних витрат відносяться:

• сировина і матеріали;

• покупні полуфабрикати та комплектуючі вироби;

• палево та енергія;

• будівельні матеріали;

• запчастини;

• тара та тарні матеріали;

• допоміжні матеріали;

• зворотні відходи.

Для визначення резервів зниження собівартості згідно кожної статі матеріальних витрат порівнюють фактичні дані (журнал-ордер №10) з плановими даними на фактичний обсяг виробництва (дані підприємства).

До резервів відносяться визначені перевитрати.

Більш поглиблений аналіз здійснюється на підставі калькуляцій найважливіших видів продукції.

Спочатку визначають відхилення з окремих видів матеріалів, а потім вивчають вплив чинників на це відхилення (економію, чи перевитрати).

Чинники, що впливають на рівень матеріальних витрат є:

• зміна норм витрат;

• зміна цін;

• заміна одних матеріалів іншими (заміна рецептури).

	Таблиця 1. Виписка із калькуляції виробу N
	Матеріали	Згідно плану			Фактично
		Кількість, кг	Ціна, грн.	Сума, грн.	Кількість, кг	Ціна, грн.	Сума, грн.
	Сталь	95	0,7	62,5	80	0,8	64
	Латунь	7	11	77	7,3	10	73
	Всього:			143,5			137

Таблиця 2. Розрахунок впливу чинників на економію або перевитрати з матеріальних витрат
Матеріали	Сума витрат			Відхилення від плану
	Згідно плану	При фактичних нормах та планових цінах	Фактично	Всього	в т.ч. за рахунок зміни
					норм	цін
Сталь	66,5	Ι (80∙0,7) 56	ΙΙ (80∙0,8) 64	-2,5	-10,5	+8
Латунь	77	80,3	73	-4	+3,3	-7,3
В т.ч. перевитрати				11,3	3,3	8

Висновок: аналіз свідчить, що не дивлячись на те, що підприємство досягло економії по матеріалах, у нього ще є резерви зниження собівартості за рахунок норми по латуні і ціни по сталі всього на 11,3 грн.

Підприємство випустило виробів N в кількості 3000 шт. Таким чином, перевитрати матеріалів на весь випуск склали: 11,3 ∙3000 = 33,9 тис. грн.

Аналогічно здійснюється розрахунки і виявляються резерви зниження собівартості з решти статей матеріальних витрат (покупних виробів та полуфабрикатів, палеву та енергії, та ін.).

Зворотні відходи

В процесі аналізу необхідно визначити вплив зворотних відходів на підвищення (зниження) собівартості основної операційної діяльності.

Здійснюється це слідуючим чином: від понадпланової суми зворотних відходів в цінах вихідної сировини віднімають суму понадпланових зворотних відходів в цінах можливого використання:

36 – 9 = 27 тис. грн.

36 – вартість понадпланових зворотних відходів в цінах вихідної сировини,

9 – вартість понадпланових зворотних відходів в цінах можливого використання (дивись тему „Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів”).