Лекція 3 – Основи виробничої снітарії та гігєни праці

Вимоги до території підприємтсв, клас небезпеки

Ергономічні та еститичні вимоги до організація робочого місця

Визначення виробничої санітарії та гігієни праці, умови праці

Аналіз шкідливих виробничих факторів

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травма­тизму і професійної захворюваності

Заходи щодо підвищення працездатності й профілактики стомлення і захворювань

Режим праці та відпочинку користувачів ПК

Вимоги до території підприємтсв, клас небезпеки

Виходячи з норм ДСП 173-96 потрібно оцінити клас небезпеки виробництва та визначити розмір санітарно-захисної зони, склад і розташування допоміжних приміщень (ДБН В.2.2-28:2010).

Територію для будівництва промислового підприємства відводять з урахуванням панівних напрямків вітрів («рози вітрів»), раціонального розміщення виробничих і допоміжних приміщень, комунікацій, транспортних засобів, постачання цього підприємства якісною питною і технічною водою, зручності відведення від нього виробничих та інших стічних вод і їхнього очищення, характеру й кількості викидів в атмосферу. Залежно від останнього відповідно до санітарних норм проектування всі підприємства умовно розділені на п'ять класів: для кожного класу передбачені так звані санітарно-захисні зони різних розмірів (від 50 до 1000 м), що відокремлюють джерела виділення шкідливостей на території промислових підприємств від найближчих населених пунктів. Ці зони призначені для того, щоб попередити забруднення атмосферного повітря в житлових масивах шкідливими викидами промислових підприємств. Із цією ж метою підприємства або окремі його будинки, особливо зі шкідливими викидами в атмосферу, розміщують з підвітряної сторони стосовно найближчого населеного пункту.

Таблиця 1 - Розміри санітарно-захисних зон

Клас шкідливості підприємства	Розмір санітарно-захисної зони
І	1000 м й вище
ІІ	500 м
ІІІ	300 м
ІV	100 м
V	50 м; або в селитебній забудові

Відповідно до ДБН В.2.2-28:2010 визначають групу виробничих процесів та склад допоміжних і побутових приміщень, роблять розрахунок кількості місць у гардеробній, душових та вбиральнях, а також визначають категорію медичного обслуговавуння відповідно до кількості робітників на підприємстві або кількість та склад медичної аптечки.

Еститичні та ергономічні вимоги до організація робочого місця

Виходячи з норм для виробничих приміщень або на окремі робочі місця та наявності основного й допоміжного обладнання, необхідно оцінювати площу та об′єм для адміністративних приміщень згідно з ДБН В.2.2-28:2010, для приміщень з комп’ютерною технікою у відповідності до ДСанПіН 3.3.2.007-98. Розміщення робочих місць із обчислювальною технікою і ПК у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонене. Площа на одне робоче місце повинна становити не менше ніж 6,0 м², а обсяг не менше ніж 20,0 м³. Віконні прорізи приміщень для роботи із обчислювальною технікою повинні бути обладнані регульованими устроями (жалюзі, фіранки, зовнішні козирки).

Для внутрішньої обробки приміщень із ПК слід використовувати дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,7-0,8, для стін 0,5-0,6.

Покриття підлоги повинне бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,3-0,5. Поверхня підлоги повинна бути рівної, неслизької, з антистатичними властивостями. Забороняється для обробки інтер'єру приміщень ОТ застосовувати полімерні матеріали (дрівесно-стружкові плити, шпалери, що миються, рулонні синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик і таке інше), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини.

Полімерні матеріали для внутрішнього обробки приміщень із ОТ можуть бути використані при наявності дозволу органів і установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

Виробничі приміщення можуть обладнатися шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полками, стелажами, тумбами й таке інше з урахуванням вимог до площі приміщень.

Гігієнічні вимоги до робочих місцьіз обчислювальною технікою та ПК повинні відповідати ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Визначення виробничої санітарії та гігієни праці, умови праці

Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних і санітарно-гігієнічних заходів та засобів, які попереджують влив шкідливих виробничих чинників на працюючих.

Гігієна праці – це галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Система законодавства щодо гігієни праці включає в себе Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», положення у ст.7 про «Обов’язки підприємств, установ та організацій», які стосуються захисту здоров’я робітників та службовців, постанови та норми затвердженні Міністерством охорони здоров’я України, наприклад, «Положення про медичний огляд працівників певних категорій», «Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, санітарні правила і норми стосовно окремих чинників виробничого середовища, певних технологічних процесів і конкретних виробництв та інші нормативні документи.

Діяльність – специфічна, притаманна людині, форма активного ставлення до навколишнього світу, трудова діяльність підрозділяється на три основні стадії праці: ручну, механізовану й автоматизовану, які в свою чергу відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження. З фізіологічної точки зору трудовий процес ділиться на фізичний т а розумовий.

Фізична діяльність визначається, в основному, роботою м'язів, до яких у процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окиснення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енергови­трат організму фізичні роботи поділяються на легкі (Іа, Іб), середньої важкості (ІІa, ІІ6) та важкі (ІІІ) ДСН 3.3.6.042-99.

Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на опорно-­м'язову, дихальну та серцево-судинну системи.

Розумова діяльність людини визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповіль­нюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, вод­ночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-10 разів порівняно зі станом спо­кою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття - зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю, напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та харак­теру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямо­вані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями чинни­ків виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступ­ної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити неспри­ятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються таки­ми рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих профе­сійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих чинників виробничого середовища і трудового процесу. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та уль­тразвуку, освітленості та ін.

Аналіз шкідливих виробничих факторів

При аналізі шкідливих та небезпечних чинників встановлюють:

• оптимальні та допустимі параметри метеорологічних умов для теплої та холодної пори року за ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.042-99 в залежності від визначеної категорії важкості робіт та типу приміщення (виробниче або допоміжне, суспільне; з надлишками тепла або без);

• наявність теплових випромінювань від розплавленого металу, нагрітих матеріалів, полум′я, гарячих поверхонь і ін., їх дію на організм та гранично допустимий рівень (ГДР) за ГОСТ 12.1.005-88;

• місця можливого виділення до приміщення шкідливих речовин (процеси, обладнання); види шкідливих речовин (гази, пари, пил), які з них володіють ефектом сумації; дію на організм, гранично допустиму концентрацію (ГДК) та клас небезпеки кожної з них згідно з

ГОСТ 12.1.005-88 та ГН 3.3.5-8.6.6.1-2002; можливу наявність алергенів

(ГН 1.1.2.140-2007) або канцерогенів (ГН 1.1.2.123-2006);

• джерела генерації механічного, аеродинамічного, гідродинамічного, електромагнітного шуму у приміщенні, ультразвуку, інфразвуку, виникнення вібрації; вплив шуму, ультра - та інфразвуку, загальної та локальної вібрації на здоров′я та працездатність людини; ГДР шуму за ГОСТ 12.1.003-83, ультразвуку, інфразвуку за ДСН 3.3.6.037-99;

• параметри локальної та загальної вібрації за ГОСТ 12.1.012-90,

ДСН 3.3.6.039-99;

• систему освітлення у приміщенні у світлий і темний періоди доби; характеристику зорової роботи у приміщенні; вплив недостатнього та неякісного освітлення на персонал; нормативні значення коефіцієнту природного освітлення (КПО) та освітленості на робочих поверхнях при штучному освітленні згідно з ДБН В.2.5-28-2006, нормовану освітленість для аварійного, евакуаційного та охоронного освітлення;

• наявність електромагнітних полів (ЕМП) промислової частоти та електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону; вплив їх на людину; ГДР напруженості ЕМП частотою 50 Гц згідно з

ГОСТ 12.1.002-84, ДСанПіН 3.3.6.096-2002 та гранично допустимі значення енергетичної експозиції для персоналу за електричною та магнітною складовою, за щільністю потоку енергії згідно з

ГОСТ 12.1.002-84, ДСанПіН 3.3.6.096-2002;

• застосування ультрафіолетового та лазерного випромінювання у приміщенні; їх дію на людину; допустимі норми УФ-випромінювання за ДНАОП 0.03-3.17-88, енергетичну експозицію і лазерне випромінювання (ЛВ) згідно з ДНАОП 0.03-3.09-91;

• використання іонізуючих випромінювань у технологічному процесі, при виконанні досліджень або у приладах контролю; їх біологічну дію; граничні еквівалентні дози згідно з «Нормами радіаційної безпеки України» (НРБУ-97);

  • джерела іонізації повітря у приміщенні; дію негативних та позитивних аероіонів на людину; мінімально та максимально допустимі рівні іонізації повітря за показником полярності згідно з ДНАОП 0.03-3.06-80;

• можливе виділення до приміщення речовин з неприємним запахом, їх джерела та види, вплив на організм.

Слід також проаналізувати можливість фізичних та нервово-психічних перевантажень (розумове та емоційне перевантаження; перевантаження аналізаторів; монотонність праці) при виконанні робіт.

Для цього треба охарактеризувати умови праці за показниками напруженості трудового процесу:

• інтелектуальні навантаження (зміст роботи; сприймання інформації та її оцінка; ступінь складності завдання; характер виконуваної ро­боти);

• сенсорні навантаження (тривалість зосередженого спостереження, щільність сигналів та повідомлень, кількість об′єктів одночасного спос­тереження, розмір об′єкта розрізнення, робота з оптичними прила­дами, спостереження за екрана­ми відео терміналів, навантаження на зоровий та слуховий аналізатори);

• фізичні навантаження (ступінь відповідальності за помилку, ступінь ризику для власного життя та інших осіб);

• монотонність навантажень, режим праці.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травма­тизму і професійної захворюваності

Ці заходи поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинни­ків.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалу­зевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агіта­ції і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажо­підіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

Заходи щодо підвищення працездатності й профілактиці стомлення і захворювань

Знання фізіологічних основ трудових процесів, умов, що впливають на працездатність, причин стомлюваності дозволяє науково обґрунтовано підійти до раціоналізації праці, розробки заходів з підвищення працездатності, профілактики стомлення як окремих м'язових груп, органів і систем, так й організму в цілому, попередження професійних захворювань, викликуваних напруженою працею.

Основне місце серед цих заходів належить механізації й автоматизації виробничих процесів, спрямованих на звільнення робітників від виконання трудомістких і напружених ручних операцій. Слід мати у виді, що механізувати треба не тільки важкі роботи, але й роботи середньої важкості й навіть легкі, якщо вони пов'язані із частими й точними рухами, що викликають швидке стомлення. Не можна забувати також про так звану малу механізацію й допоміжні пристрої для полегшення всіляких допоміжних робіт, підвішування або втримання на місці вантажів або предметів, що вільно переміщаються (тобто усунення статичного напруження робітників). Варто передбачати механізацію не окремих операцій, а всього процесу, в противному виразі сполучення ручної праці з машинною зажадає роботи в змушеному темпі, що задається продуктивністю машини. При розробці заходів з механізації потрібно домагатися, щоб обслуговування машин, особливо складних агрегатів, не викликало надмірного нервово-психічного й розумового напруження, а також частих одноманітних рухів.

Всі перераховані вимоги до механізації ще більшою мірою відносяться до автоматизації виробничих процесів. Пульти керування автоматичними лініями й процесами не повинні перевантажувати оператора інформацією. Доцільно мати різні види сигналів, що добре відрізняються друг від друга (сполучення різних світлових, звукових та інших сигналів). Важелі та інші прилади керування на пультах варто розташовувати з таким розрахунком, щоб маніпуляції ними не викликали незручностей для операторів (частих і різких рухів, поворотів). Важливо передбачити гарну сигналізацію про різні пошкодження автоматичної лінії, про зміни в її роботі, відхилення від установленого режиму із вказівкою локалізації й характеру цих неполадок, що полегшить працю наладчиків автоматичних ліній.

Однією з форм механізації є конвеєрне виробництво, що одержало велике поширення в сучасній промисловості. Через те, що трудові операції на конвеєрі характеризуються ритмічною одноманітністю руху, при яких працездатність протягом робочого дня змінюється за описаною вище закономірністю, доцільно відповідно до зміни працездатності міняти швидкість руху конвеєра. Для цієї мети розроблені спеціальні варіатори, які міняють швидкість руху конвеєра за заданою програмою.

При раціональній організації трудових процесів слід передбачати по можливості рівномірне чергування різноманітних операцій як за своїм характером, так і за їх напруженістю, зберігаючи при цьому певний ритм роботи. Особливо важливо дотримувати цього правила при дробовому подолу праці на потокових і конвеєрних лініях, де кожен робітник виконує ті ж самі (тобто однотипні), часом дрібні операції. У цих випадках доцільно чергувати основні операції з допоміжними або періодично міняти операції між робітниками. Необхідно стежити, щоб наявні в роботі мікропаузи рівномірно розподілялися протягом всієї зміни.

В окремих випадках при плануванні виробництва, і особливо при нарощуванні його продуктивності праця робітників ущільнюється настільки, що мікропаузи майже відсутні, що приводить до більш швидкого стомлення робітників й, отже, не сприяє підвищенню їхньої продуктивності праці.

Збільшувати продуктивність праці треба шляхом раціоналізації трудових процесів, скорочення зайвих непродуктивних рухів, удосконалення робочого місця, інструменту, устаткування й т.п., але не за рахунок його інтенсифікації.

Треба прагнути зробити працю робітників менш інтенсивною, але продуктивнішою.

Незважаючи на наявність мікропауз, незалежно від напруженості праці українським законодавством про працю передбачаються перерви в роботі (як правило, у середині робочого дня) для прийому їжі й відпочинку. Скорочується тривалість робочого дня й робочого тижня, надаються оплачувані щорічні відпустки.

Однак при цьому існують види робіт і цілі виробництва, де трудові операції викликають стомлення навіть за півзміни. У подібних випадках дозволяється передбачати додаткові короткочасні перерви, що забезпечують нормальну працездатність і попереджають стомлення протягом робочого дня. Такі додаткові перерви від 5 до 15 хвилин улаштовують при виконанні важкої розумової напруженої праці, при роботах монотонного характеру зі значним статичним напруженням й т.д. Час і тривалість відпочинку визначаються характером праці, напруженістю, включаючи інтенсивність, настанням стомленості й станом зовнішнього виробничого середовища. У більшості випадків у першій половині робочого дня перерви рекомендується робити коротше й рідше, а в другій половині - частіше й більш тривалі. Після періодичних важких і напружених операцій доцільно зробити перерву. При однотипній роботі короткочасні паузи доцільно робити не тоді, коли наступило стомлення, а перед його настанням. Не менш важливу роль відіграє доцільне використання регламентованих перерв, тобто їхнє заповнення. Після виконання важких робіт стоячи або при пересуванні, в яких беруть участь різні м'язові групи, відпочинок доцільно проводити у спокійному сидячому положенні; тому, хто працює сидячи, під час перерви необхідно рухатися, ходити. При багатьох видах робіт, особливо пов'язаних зі статичним напруженням й одноманітними монотонними рухами, а також при напруженій розумовій праці доцільно відпочити, активно рухаючись, за участю тих м’язових груп, які не діють під час роботи. Для цих цілей розроблено цілий комплекс виробничої гімнастики, що рекомендується виконувати під час перерв.

Режим праці й відпочинку користувачів ПК

Збереження високої продуктивності й збереження здоров'я працівників значною мірою залежить від режиму праці й відпочинку. Режим праці й відпочинку при роботі на комп’ютері залежить від напруженості праці, виду й категорії трудової діяльності. У табл. 2 наведена класифікація умов і характеру праці по ступеню важкості й напруженості трудового процесу.

Важкість трудового процесу відображає навантаження, переважно на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну).

Напруженість трудового процесу відображає навантаження, переважно на центральну нервову систему, органі почуттів, емоційний стан працівника.

Усі витрати організму при трудовому процесі можна умовно віднести до двом складовим – енергетичної й інформаційної. Перша переважає у випадку переважно фізичного, друга – переважно розумової праці. Навантаження на організм при праці, що вимагає переважно фізичних зусиль і відповідного енергетичного забезпечення, кваліфікують як вага праці. Навантаження на організм при праці, пов'язаному з інтенсивною діяльністю головного мозку, іменують напруженістю праці.

Трудову діяльність із застосуванням комп’ютерів розділяють на 3 групи:

Група А – зчитування інформації (діалоговий режим роботи);

Група Б – уведення інформації;

Група В – творча робота в режимі діалогу з ПК (налагодження програм, переклад і редагування текстів і ін.)

Роботи із комп’ютерами залежно від напруженості, рівень якої визначається фахівцями – фізіологами праці, розділяються на три категорії:

- у групах А и Б – по сумарнім числу зчитуваних або вводяться за робочу зміну знаків;

- у групі В – за сумарним часом роботи за ПК за зміну.

Тривалість безперервної роботи на обчислювальній техніці без регламентованого перерви не повинна перевищувати 2год., тривалість обідньої перерви визначається чинним законодавством про працю й правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (організації, установи).

При 8огодинній робочій зміні регламентовані перерви необхідно встановлювати:

- для I категорії робіт за ВТ через 2год від початку зміни й через 2год послу обідньої перерви, кожний тривалістю 10хв;

- для II категорії робіт за ВТ через 2год від початку зміни тривалістю 15хв, через 1,5 і 2,5год після обідньої перерви тривалістю 15 і 10хв відповідно або тривалістю 5-10хв через щогодини роботи, залежно від характеру технологічного процесу;

- для III категорії робіт за ВТ через 2год від початку зміни, через 1,5 і 2,5год після обідньої перерви тривалістю 20хв кожний або тривалістю 5-15хв через щогодини роботи, залежно від характеру технологічного процесу.

Навантаження за робочу зміну при роботі на ЕОМ будь-якій тривалості не повинна перевищувати для групи робіт А – 60 000 знаків, для групи робіт Б – 45 000 знаків, для групи робіт В – 6ч.

Таблиця 2 - Класифікація умов і характеру праці по ступеню важкості й напруженості

Фактор	Клас важкості й напруженості праці
	I. Оптимальна	II. Припустима	III. Шкідлива й небезпечна
			1 ступінь	2 ступінь	3 ступінь
1	2	3	4	5	6
Важкість праці
Дрібні стереотипні рухи кистей і пальців рук	До 20 000	До 40 000	До 60 000	До 80 000	Більш 80 000
Робоча поза	Вільна	Знаходження в похилім положенні до 300 до 25% часу зміни.	Знаходження в похилім положенні до 300 до 26-50% часу зміни. Перебування в змушеній позі до 25% часу зміни	Знаходження в похилім положенні понад 300 більш 50% часу зміни. Перебування в змушеній позі більш 25% часу зміни	-
Нахили тулуба	-	Змушені нахили більш 300 50-100 разів за зміну	Змушені нахили більш 300 100-300 разів за зміну	Змушені нахили більш 300 і понад 300 разів за зміну	-
Переміщення в просторі (переходи обумовлені технологічним процесом)	До 4 км за зміну	До 10 км за зміну	До 17 км за зміну	Більш 17 км за зміну	-
Напруженість праці
1	2	3	4	5	6
Увага: тривалість зосередження (% часу зміни)	До 50	51-75	Понад 75	-	-
Щільність сигналів, у середньому за годину	До 35	35-60	Понад 60	-	-
Напруженість аналізаторних функцій: Зір	Груба й малої точності	Точна	Високої точності	Особливо точна із застосуванням оптичних приладів	-
Слух (при виробничій необхідності сприйняття мови або диференційованих сигналів)	Розбірливість сигналів і слів від 100 до 90%	Розбірливість сигналів і слів від 90 до 70%	Розбірливість сигналів і слів менш 70%	-	-
Емоційна й інтелектуальна напруга	Робота з індивідуального плану	Робота із установленого графіка з можливістю його коректування по ходу діяльності	Рішення важких завдань в умовах дефіциту часу й інформації або з підвищеною відповідальністю	Особистий ризик, небезпека, відповідальність за безпеку інших осіб	-
Монотонність: Число елементів у багаторазово повторюваних операціях	Більш 10	10-4	3-2	-	-
Тривалість виконання повторюваних операцій у секунду	Більш 100	100-20	19-2	-	-
Час спостереження за ходом виробничого процесу без активних дій, % до тривалості зміни	До 80	81-96	96 і більш	-
Змінність	Змінна робота без нічної зміни	Одно-, двозмінна робота з нічною зміною	Нерегулярна змінність із роботою в нічну зміну	Трьохзмінна робота	-

Час регламентованих перерв за робочу зміну необхідно встановлювати залежно від виду й категорії трудової діяльності за обчислювальній техніці (табл. 3).

Таблиця 3 - Час регламентованих перерв користувачів обчислювальною технікою залежно від категорії й групи робіт

Категорія роботи	Група роботи			Час перерв при 8-ми годинній зміні, хв.
	А, кількість знаків	Б, кількість знаків	В, год.
I	До 20 000	До 15 000	До 2	20
II	21 000-40 000	16 000-30 000	2,1-4	40
III	Більш 40 000	Більш 30 000	Більш 4	60

При роботі на ПК та обчислювальній техніці у нічну зміну, незалежно від групи й категорії робіт, тривалість регламентованих перерв збільшується на 60 хв.

У регламентовані перерви з метою зниження нервово-емоційної напруги, що розвивається в користувачів, стомлення зорового аналізатора, доцільно виконувати комплекси спеціальних профілактично-реабілітаційних вправ.

З метою профілактики й попередження захворювань працівників з обчислювальною технікою необхідно проводити спеціальну оздоровчу систему профреабілітації від наслідків психоемоційного стресу. При цьому повинні виконуватися комплексні заходи, що включають психотерапію, фізичні вправи, водно-повітряні процедури, масаж, приймання вітамінів і мікроелементів, мінеральних речовин, аутогенне тренування.

До специфічних заходів профілактики стомлення користувачів обчислювальної техніки слід віднести: відновлення функціонального стану зорового й опорно-рухового апарата, аутогенне розвантаження і т.д.