Розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць

Соціальні та демографічні групи населення

Розмір прожиткового мінімуму, грн.

	на 2004 рік*	на 2005 рік**	на 2006 рік (Закон про держбюджет на 2006 рік)	на 2007 рік (Закон про держбюджет на 2007 рік)	на 2008 рік (Закон про держбюджет на 2008 рік)	на 2009 рік***	Закон України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати ” від 20.10.2009 р.№ 1646 – VІ
							2009 рік	На 2010 рік

з 01.01

3 01.04

з 01.10

з 01.01

3 01.04

з 01.10

з 01.01

3 01.04

з 01.07

з 01.10

З 01.01

з 01.11

з 01.01

3 01.04

з 01.07

з 01.10

З 01.12

Загальний показник	362,23	423	453	465	472	492	525	532	592	605	607	626	626	701	825	839	843	861	875
Діти віком до 6 років	324,49	376	400	410	418	434	463	470	526	538	540	557	557	632	755	767	771	787	799
Діти віком від 6 до 18 років	404,79	468	514	527	536	558	595	604	663	678	680	701	701	776	907	917	921	941	957
Працездатні особи	386,73	453	483	496	505	525	561	568	633	647	649	669	669	744	869	884	888	907	922
Особи, які втратили працездатність	284,69	332	350	359	366	380	406	411	470	481	482	498	498	573	695	706	709	723	734

*Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік» від 11.05.2004 р. № 1704-ІV

**Закон України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від19.10.2004 р. № 2089-ІV

***Закон України «Про держбюджет на 2009 рік»

Соціальні та демографічні групи населення

Розмір прожиткового мінімуму, грн.

	Закон України „Про Державний бюджет України на рік”
	2011	2012	2012

з 01.01

3 01.04

З 01.10

з 01.12

з 01.01

з 01.04

3 01.07

з 01.10

з 01.12

3 01.01

з 01.12

з 01.10

З 01.01

з 01.11

з 01.01

3 01.04

з 01.07

з 01.10

З 01.12

Загальний показник	894	911	934	953	1017	1037	1044	1060	1095
Діти віком до 6 років	816	832	853	870	893	911	917	930	961
Діти віком від 6 до 18 років	977	997	1022	1042	1112	1134	1144	1161	1197
Працездатні особи	941	960	985	1004	1073	1094	1102	1118	1134	1147	1218
Особи, які втратили працездатність	750	764	784	800	822	838	844	856	884

Згідно ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною і галузевими (регіональними) угодами.

П. 2.2 Генеральної угоди між Кабінетом міністрів, представниками роботодавців та профспілками передбачено, що розмір заробітної плати некваліфікованого працівника не бюджетної сфери за повністю виконану норму часу в нормальних умовах праці повинен перевищувати фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Конкретний розмір мінімальних тарифних ставок (окладів) заробітної плати, міжпосадові, міжрозрядні співвідношення встановлюються в галузевих угодах і колективних договорах. Мінімальний рівень заробітної плати, повинен забезпечувати просте відтворення здатності працівника до праці та утримання непрацездатних членів його сім'ї.

При цьому потрібно в обов'язковому порядку дотримуватись законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, який встановлено в розрахунку на місяць. Тобто, при встановленні мінімального розміру тарифної ставки при погодинній оплаті праці необхідне дотримання таких умов:

1) розмір заробітної плати працівника найнижчої кваліфікації не може бути меншим розміру місячної мінімальної заробітної плати за умови відпрацювання місячної норми робочого часу;

2) працівник повинен мати нормоване завдання.

Мінімальні годинні гарантії в оплаті праці розраховуються за формулою:

де: МЗП год. - мінімальна годинна заробітна плата, грн.,

МЗП міс - мінімальна заробітна плата за місяць, грн.,

Н міс - місячна норма тривалості робочого часу, годин.

У чисельнику такої бази може бути мінімальна місячна заробітна плата (МЗП), встановлена: Законом України; галузевою (регіональною) угодою; колективним договором. У знаменнику - встановлена для різних категорій працівників норма тривалості робочого часу.

У Галузевих (регіональних) угодах, які укладаються між відповідними міністерствами та профспілками, передбачається, що розмір тарифної ставки робітника першого розряду з нормальними умовами праці, за умови виконання місячної (годинної) норми праці повинен бути:

• не менше розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму (мінімальної заробітної плати) працездатної особи на відповідний період;

• а основного виробництва, не менше 101-120 відсотків його розміру на відповідний період.

Посадові оклади керівникам, професіоналам, фахівцям та технічним службовцям встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади та кваліфікації працівника.

Колективний договір, є внутрішнім нормативним документом, укладається на підприємстві між власником та представницьким органом колективу з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, узгодження інтересів працівників і, власників. Колективний договір установлює форми і систем оплати праці, що застосовуються на підприємстві, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови надання і розміри надбавок, доплат, премій, винагород і інших заохочувальних і компенсаційних виплат і т.д. Норми колективного договору, що дозволяють оплату праці нижчу від норм, визначених Генеральною або галузевою угодами, але не нижче державних норм, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів на термін не більш як шість місяців.

Організація заробітної плати визначається трьома елементами, що наведені на схемі.

Тарифна система включає: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики робіт і професій працівників (довідники). Вона використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації за розрядами тарифної сітки. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітника. Більш складна робота вимагає вищої кваліфікації працівника, якому присвоюється вищий розряд. Розмір оплати праці зростає в міру підвищення розряду. Формування тарифної системи оплати праці, (схема) провадиться на основі:

• тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється на рівні, який перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати,

• та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів) за розрядами тарифної сітки (посадами, групами посад, схем посадових окладів).

Тарифна ставка – це норма оплати праці працівника відповідної спеціальності і кваліфікації за одиницю часу (як правило, денній або погодинна у твердій сумі).

Тарифна сітка – це шкала, що визначає співвідношення тарифних ставок у залежності від кваліфікації (розряду) працівника і складності виконуваних робіт.

Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів оплата праці робітника даного розряду вище оплати праці робітника першого розряду (табл..).

Посадовий оклад — це норма оплати праці керівників, фахівців і службовців за місяць. (

Схема посадових окладів — це перелік посад і відповідних їм посадових окладів, що визначаються не у фіксованому розмірі, а у вигляді верхньої і нижньої границі посадового окладу по кожній посаді.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) містять докладні характеристики основних видів робіт з указівкою вимог, пропонованих до кваліфікації виконавця.

Тарифна система має 4 основні види уніфікованих тарифних сіток, які диференціюються за галузями економіки і тарифні коефіцієнти від розряду до розряду прогресивно зростають (приклад у табл..).

1. -восьмирозрядна тарифна сітка з діапазоном 1 - 2,4 –– для оплати праці робітників основного виробництва підприємств чорної металургії;

2. восьмирозрядна тарифна сітка з діапазоном 1 - 2,01 –– для оплати праці робітників, зайнятих на відповідальних роботах на підприємствах машинобудування, електротехнічної, електронної, радіотехнічної промисловості;

3. семирозрядна тарифна сітка з діапазоном 1 - 2,01 –– для плати праці робітників, зайнятих обслуговуванням і ремонтом основного устаткування теплових та електричних систем атомних, теплових і гідроелектростанцій;

4. шестирозрядна сітка з діапазоном 1 - 1,8 –– для оплати праці робітників, зайнятих на всіх інших видах виробництв і робіт.

Розряди робітників	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII
Тарифні коефіцієнти	1,00	1,10	1,22	1,36	1,56	1,82	2,07х	2,39

.

Під час розрахунку норми тривалості робочого часу безпосередньо на підприємстві слід керуватися нижчезазначеними положеннями.

Як передбачено ч.1 ст. 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства і організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено ч. 1 цієї статті. Встановлюючи меншу норму тривалості робочого часу, слід мати на увазі, що оплата праці в цьому випадку має провадитись за повною тарифною ставкою, повним окладом.

Згідно з ч.1 ст. 51 Кодексу скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

• для працівників віком від 16 до 18 років— 36 год. на тиждень;

• для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 год. на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

—для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, — не більш як 36 год. на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163.

Крім того, законодавством установлено скорочену тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів тощо).

Скорочену тривалість робочого часу можна встановлювати за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до 14-ти років або дитину-інваліда.

Згідно зі ст. 69 Господарського кодексу України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників скорочений робочий день та інші пільги.

При розрахунку балансу робочого часу, слід мати на увазі, що згідно зі ст. 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як за п'ятиденного, так і за шестиденного робочого тижня, а напередодні вихідних днів тривалість роботи за шестиденного робочого тижня не може перевищувати 5 годин.

Відповідно до статті 73 КЗпП та листа Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» від 23 серпня 2011 р. N 8515/о/14-11/13 робота не проводиться в такі святкові і неробочі дні:

- 1 січня - Новий рік,

- 7 січня - Різдво Христове,

- 8 березня - Міжнародний жіночий день,

- 15 квітня - Пасха (Великдень),

- 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих,

- 9 травня - День Перемоги,

- 3 червня - Трійця,

- 28 червня - День Конституції України,

- 24 серпня - День незалежності України.

Згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП, якщо святковий або неробочий день (ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю у 2012 р. вихідний день у неділю 1 січня має бути перенесений на понеділок 2 січня, вихідний день у суботу 7 січня - на понеділок 9 січня, вихідний день у неділю 15 квітня - на понеділок 16 квітня, вихідний день у неділю 3 червня - на понеділок 4 червня.

Як правило, з метою створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу розпорядженнями Кабінету Міністрів України рекомендується переносити робочі дні для працівників, яким установлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу та неділю.

У зв'язку з тим, що зазначене розпорядження має рекомендаційний характер, рішення про перенесення робочих днів ухвалюється роботодавцем самостійно видаванням наказу чи іншого розпорядчого документа.

Ухвалене роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, установи, організації та норму тривалості робочого часу в місяцях, у яких запроваджено перенесення робочих днів. Тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу мають здійснюватися за зміненим у зв'язку з перенесенням робочих днів графіком роботи підприємства.

При цьому слід мати на увазі, що в разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший вихідний день, для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено ст. 53 КЗпП.

Законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Ця норма може бути різною залежно від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах й організаціях норма тривалості робочого часу на рік визначається самостійно з дотриманням вимог ст. 50-53, 67 і 73 КЗпП.

Приклад розрахунку норми тривалості робочого часу на 2012 рік, розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю за однакової тривалості часу роботи за день упродовж робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, додається у листі.

За зазначених умов, залежно від тривалості робочого тижня, норма робочого часу становить:

Кількість годин у робочому тижні	Річна норма тривалості робочого часу, годин на рік
	2008	2009	2010	2011	2012
40	2011,0	2004,0	2004	1996	2001,0
39	1965,6	1957,8	1957,8	1950	1957,8
38,5	1940,4	1932,7	1932,7	1925	1932,7
36	1814,4	1807,2	1807,2	1800	1807,2
33	1663,2	1656,6	1656,6	1650	1656,6
30	1512,0	1506,0	1506,0	1500	1506,0
25	1260,0	1255,0	1255,0		1255,0
24	1209,6	1204,8	1204,8		1204,8
20	1008,0	1004,0	1004,0		1004,0
18	907,2	903,6	903,6		903,6

У загальному випадку залучення працівників до понаднормових робіт не допускається. Виключення складають випадки, передбачені ст. 62 КЗпП [32].Однак, навіть у виняткових випадках залучати до таких робіт не можна (ст. 63 КЗпП [32]):

• вагітних жінок;

• жінок, що мають дітей у віці до трьох років;

• осіб, молодше вісімнадцяти років;

• працівників, що учаться в загальноосвітніх школах і професійно технічних училищах без відриву від виробництва, у дні занять.

Помісячна кількість календарних, святкових, вихідних та робочих днів у 2012 р.

N з/п	Показник	Місяці												2012 р.
		01	02	03	04	05	06	07	08	09	10	11	12
1	Кількість календарних днів	31	29	31	30	31	30	31	31	30	31	30	31	366
2	Кількість святкових днів і днів релігійних свят (число місяця, на яке припадає свято)	2 (1,7)	-	1(8)	1(15)	3 (1,2,9)	2 (3,28)	-	1(24)	-	-	-	-	10
3	Кількість вихідних днів	9	8	9	9	8	9	9	8	10	8	8	10	105
4	Кількість днів, робота в. які не проводиться	11	8	10	10	11	11	9	9	10	8	8	10	115
5	Кількість робочих днів	20	21	21	20	20	19	22	22	20	23	22	21	251
6	Кількість днів, що передують святковим та неробочим, в які тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному тижні зменшується на одну годину (число місяця, в яке скорочується тривалість робочого дня)	1(6)	-	1(7)	1(30)	1(8)	1(27)	-	1(23)	-	-	-	1(31)	7