2.6. Концепція розширення можливостей вибору людини Амартьї Сена

Подолання кризи 70-х – початку 80-х років ХХ століття в країнах, що розвиваються, було пов’язане зі структурною перебудовою та лібералізацією економіки в поєднанні з новою техніко-економічною парадигмою. Ця парадигма включала широке розповсюдження персональних комп’ютерів, мікроелектроніки, телекомунікацій, робототехніки, біотехнології та інших досягнень науково-технічного прогресу. Така перебудова передбачала пошук нових шляхів підвищення продуктивності праці та збільшення доходів населення, що посилило увагу вчених і політиків до теорії людського капіталу, яка на той час була вже переконливо доведена багатьма науковими економічними дослідженнями. Поширення ідей цієї теорії, що доводить економічну доцільність інвестицій в освіту, охорону здоров’я, професійну підготовку та мобільність економічно активного населення, має на меті розширення не лише державних, але й приватних інвестицій в людський розвиток (як з боку роботодавців, так і з боку родин та особисто працівників).

Однак, концепція людського капіталу орієнтується на підтримку й розвиток передусім тих здібностей людей, які використовуються в процесі праці, позитивно впливають на її продуктивність і, відповідно, сприяють зростанню доходу працівника, прибутку підприємця і валового національного продукту. Тобто, розглядаючи людину як найважливіший фактор виробництва і об’єкт найефективніших інвестицій, ця концепція концентрує увагу лише на реально або потенційно економічно активному населенні, тому виявляється недостатньою для забезпечення прогресивного руху соціальної системи в цілому.

Вирішальний вплив на формування сучасних уявлень про розвиток як про процес, в центрі якого має бути найповніша реалізація прав та потреб людей, розвиток та реалізація їхніх здібностей і талантів, мали новаторські наукові розробки Амартьї Сена, передусім запропонована ним концепція розширення можливостей вибору людини²². Основна ідея цієї концепції полягає в пропозиції оцінювати добробут за можливостями людей вести такий спосіб життя, який вони вважають належним, а не за рівнем доходу на душу населення чи іншими макроекономічними показниками. Згідно з цією концепцією, дохід має розглядатися не як кінцева мета, а як засіб розширення можливостей вибору людини в таких принципово важливих галузях життєдіяльності, як здобуття освіти, професійний розвиток, зміцнення здоров’я, економічна та громадська діяльність. А.Сен розглядає розвиток як процес розширення можливостей людей, що передбачає більшу свободу вибору і більше варіантів для вибору тієї мети і того способу життя, яким людина надає перевагу. Тобто, за А.Сеном, мета розвитку – не розширення виробництва, а надання можливості людям розширювати свій вибір: здійснювати більше важливих для них справ, жити довго, запобігати хвороб, мати доступ до знань і благ цивілізації і т.д. Слід зазначити, що можливості і вибір тісно взаємопов’язані між собою та із свободою: як негативною (наприклад, свободою від голоду чи хвороб), так і позитивною (наприклад, свободою повніше реалізувати власні життєві наміри). У роботі “Розвиток як свобода” А.Сен робить однозначний висновок, що в кінцевому підсумку розвиток – це питання свободи ²³.

Наростаюче усвідомлення економічних процесів як складової частини системних соціально-культурних взаємозв’язків разом з тим не заперечує серцевинної ролі економічного зростання в суспільному прогресі. Однак, природа цього зростання бачиться по-новому: вирішальна роль у ньому належить нематеріальним чинникам, передусім позитивним людським якостям і характеристикам, формування яких і є змістом людського розвитку і розглядається тепер не як засіб економічного зростання, а насамперед як його мета.

Резюме

Взаємозв’язок економічного зростання й людського розвитку традиційно є однією з ключових проблем економічних, філософських, соціологічних і багатьох інших наукових досліджень. Вже стародавні мислителі стверджували, що людина повинна розглядатися не лише як засіб збільшення виробництва, але й як найважливіша мета розвитку.

Розвиток капіталістичного виробництва призвів до загострення проблеми взаємозв’язку економічного зростання й людського розвитку. В цих умовах представники різних економічних шкіл визнавали людські потреби основною метою суспільного виробництва. Однак, навіть розглядаючи багатство як лише умову розвитку людини, провідні економічні напрямки ХVIII – XIX століть основну увагу приділяли тому, як досягти цієї умови, як слід розподіляти вироблений продукт заради максимізації нагромадження капіталу та сприяння розвиткові виробництва.

У ХІХ – початку ХХ століття для розвитку світової та вітчизняної економічної думки характерний широкий підхід до постановки і вирішення проблеми економічного зростання та примноження національного багатства, який не зводився до розгляду природи та дій людини як людини економічної, мета якої – задоволення егоїстичного інтересу максимізації власного доходу. Турбота про примноження національного багатства поєднувалася з розумінням того, що досягнення успіху можливе лише на основі духовності, освіти і морального оздоровлення суспільства, його трудової мотивації. Це стало основою для значно ширшого підходу до осмислення природи багатства, його складових, системи людських цінностей і мотивацій. В цей історичний період даним проблемам присвячені праці, зокрема, кейнсіанців, представників стокгольмської, неокласичної шкіл, неоліберального напрямку економічної теорії.

В середині ХХ століття один з найвидатніших засновників економіки розвитку У.Артур Льюіс визначив мету розвитку як “розширення вибору людини”, схиляючись, однак, до ототожнення цього вибору із збільшенням доходу і вважаючи, що економічне зростання неминуче призведе до ліквідації бідності. Чинники, що спричинили невідповідність результатів економічного зростання в країнах, що розвиваються, надіям економістів, були пояснені в інституціональній концепції “порочного кола бідності” Г.Мюрдаля. Відповідно до неї, ставлення до життя і роботи людей, чиї наміри обмежені традиціями і звичками, а також жорсткістю сформованих інститутів, гальмує реакцію на первинні економічні зміни.

Надалі основна увага економічних концепцій розвитку стала зміщуватися у бік вивчення й регулювання розподілу доходів. Однією з визначальних віх на цьому шляху стала розроблена в середині 80-х рр. ХХ століття концепція “базових потреб”, орієнтована на забезпечення добробуту людей, передусім бідних. Ця концепція стала основою програмної доповіді МОП “Зайнятість, зростання і базові потреби”.

На формування сучасних уявлень про розвиток як про процес, в центрі якого має бути найповніша реалізація прав та потреб людей, розвиток та реалізація їхніх здібностей і талантів, вирішальний вплив мала запропонована А.Сеном концепція розширення можливостей вибору людини. Основна ідея її полягає в пропозиції оцінювати добробут за можливостями людей вести такий спосіб життя, який вони вважають належним, а не за рівнем доходу на душу населення чи іншими макроекономічними показниками.

Принципове, базове значення для швидкого й логічного поширення в світі ідей людського розвитку належить теорії людського капіталу, яка буде розглянута в наступному розділі.

Терміни і поняття

Економіка розвитку

Концепція “базових потреб”

Концепція “великого поштовху”

Концепція “граничного мінімуму зусиль”

Концепція “збалансованого зростання”

Концепція людського капіталу

Концепція “порочного кола бідності”

Концепція розширення можливостей вибору людини

«Крива Кузнеця»

Запитання та завдання для індивідуальної роботи

1. Як Ви розумієте поняття „економіка розвитку”?

2. Зазначте основні положення щодо економічного зростання та людського розвитку в класичній та неокласичній політекономії. Які історичні умови, на Вашу думку, сприяли саме такому баченню проблеми представниками даних шкіл економічної теорії?

3. Як розвивались концепції економічного зростання у світовій економічній думці ХІХ – початку ХХ століття? Назвіть основних представників та охарактеризуйте їх погляди.

4. Що Ви можете сказати про особливості наукової думки представників вітчизняної політичної економії? Чим ці особливості були зумовлені?

5. Дайте характеристику концепції “розширення вибору людини”. В чому полягає її неспроможність вирішити проблеми економічного зростання?

6. Що являє собою концепція „базових потреб”? Назвіть її сильні та слабкі місця.

7. Яке значення для вирішення сучасних проблем економічного зростання має концепція розширення можливостей вибору людини А.Сена? Дайте її характеристику.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Грішнова О.А., Кочума І.Ю. Мотивація людського розвитку в стратегії економічного зростання України // Вісник Технологічного університету Поділля, № 4.Ч.1. Т.1. - Хмельницький, 2003.С.50-54.

2. Історія економічний учень: Підр./ Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін.; За ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – 564с. – Розділ 11.

3. Леоненко П.М. Людський розвиток // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2001 — с.218-220.

4. Людський розвиток регіонів України: методика оцінки і сучасний стан / Лібанова Е.М., Власенко Н.С., Власюк О.С. та ін. К.: 2002 — 110 с. - Розділ 1.

5. Основы изучения человеческого развития: Учебн. / под ред. Баркалова Н.Б. и Иванова С.Ф.- М.: «Права человека», 1998.-168с. - Глава 1.

6. Человеческое развитие: новое измерение социально-экономического прогресса. Учебное пособие под ред. В.П.Колесова и Т.Маккинли. – М.: Права человека, 2000. – 464 с. – Глава 1.

1 Аристотель. Политика / Сочинения в 4 т. , М., 1984, т.4, с. 381.

2 Кант И. Критика практического разума. Пер. с нем. Соч., т.4, ч.1. Москва, 1965.- С.270.

3 Петти В. Экономические и статистические работы / пер. с французкого, — М.: Соцэкиздат, 1940. — С.82.

4 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Соцэкгиз, 1962. — С. 430.

5 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Соцэкгиз, 1962. — С.490.

6 Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. М.: Соцэкгиз, 1962. — С.208.

7 Там же.

8 Рикардо Д. Сочинения. — Т.1, — М., 1995. — с.89.

9 Див. детальніше: Історія економічний учень: Підручник ./ Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін.; За ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – 564с.

10 Маршалл А. Принципы политической экономии. Пер. с англ. М.: Прогресс, 1983. Т.1. – С.246.

11 Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2001 — с.218.

12 Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2001 — с. 218.

13 Там же

14 Франко І. Твори: У 20-ти т. – Т.ХІХ. – с.31-32

15 Вольский М. Задача политической экономии и отношение ее к прочим наукам. – Одесса, 1872. – с.5.

16 Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. Пер. с англ. В кн.: Антология экономической классики. Т.2. М.: Эконов, 1993. – С.430.

17 Див. детальніше: Історія економічний учень: Підручник ./ Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М.Поручник та ін.; За ред. Л.Я.Корнійчук, Н.О.Татаренко. – К.: КНЕУ, 1999. – 564с.

18 Там же, с.396.

19 Lewis A. W. The Theory of Economic Growth. London: Allen and Unwin, 1955. – С.9.

20 Доклад о развитии человека за 1996 год. По заказу ПРООН. Нью-Йорк: Оксфорд юниверсити пресс, 1996. – С. 46.

21 Myrdal G. Asian Drama: An Inquiry into the Poverty of Nations. Harmondsworth: Penguin, 1968.

22 Sen A. Development and Capability Expansion // Journal of Development Planning, 1989, No 19. - P.41-58.

23 Sen A. Development as Freedom. Oxford: Oxford University Press, 1999.

10