3. Цільові завдання

Познайомитися з хімічною природою, функціями, джерелами та добовими потребами головних ергогенних речовин, які використовуються в побуті та при заняттях фізичною культурою і спортом, а також обґрунтувати недопустимість використання ерголітичних засобів та методів.

Навчитися обґрунтовувати використання додаткових факторів харчування (продуктів підвищеної біологічної цінності, біологічно активних добавок, ергогенних речовин) для підвищення спортивної роботоздатності під час тренувань та змагань, прискорення відновлювальних процесів та адаптації до напруженої м’язової діяльності.

4. Ключові слова та поняття теми

Ергогенні засоби, ерголітичні засоби. Класифікація ергогенних засобів в системі спортивної підготовки. Продукти підвищеної біологічної цінності (ППБЦ) чи біологічно активні добавки (БАД). Фармакологічні засоби на різних етапах підготовки спортсменів. Кофеїн. Алкоголь. Марихуана. Нікотин. Стимулятори. Вітаміни. Коферменти. Похідні вітамінів. Мінерали. Мікроелементи. Ферменти (ензими). Адаптогени. Антиоксиданти та вільні радикали (оксиданти). Антигіпоксанти. Анаболізуючі препарати. Психоенергізатори (ноотропи). Макроерги (фосфагени). Імуномодулятори. Регулятори нервово-психічного стану. Гепатопротектори. Актопротектори. Стимулятори кровотворення та кровообігу. Амінокислоти.

5. Методичні вказівки для вивчення теми

Різке зростання в останнє десятиріччя політичної значущості спорту, його інтенсивна комерціалізація, гостро зростаюча конкуренція на міжнародній спортивній арені стимулювали широке впровадження в спорт найрізноманітніших досягнень науково-технічного прогресу, пошук нових ефективних шляхів підвищення ефективності підготовки і змагальної діяльності спортсменів. В цих умовах використання різних ергогенних факторів в системі підготовки і змагань спортсменів поступово перетворилося в одну з найбільш важливих і ефективних складових сучасного спорту. І сьогодні немає виду спорту, в якому використання ергогенних засобів не здійснювало б істотного впливу на рівень спортивних досягнень.

Ергогенні засоби, які використовуються в сучасному спорті, розділяють на декілька груп. До першої групи відносяться лікарські засоби – синтетичного, рослинного і тваринного походження, які в останні десятиліття дуже широко розповсюдилися в спорті. Дія багатьох з цих речовин являється небезпечною для здоров’я і життя спортсменів, стимулює агресивність і йде в розріз з морально-етичними нормами спорту. До цієї ж групи відносяться і різні фізичні методи і маніпуляції, які стимулюють роботоспроможність чи приховують використання заборонених до використання речовин. Ці методи і речовини класифікуються як допінги, і їх використання заборонене в спорті. Для контролю і боротьби з допінгом створена широка сітка антидопінгових лабораторій, діяльність яких координується Всесвітнім антидопінговим агентством (WADA) і здійснюється на основі положень Антидопінгового кодексу олімпійського руху. Але складність і суперечливість самої проблеми допінгу в спорті, відсутність чіткої грані між дозволеним і недозволеним, недосконалість антидопінгового законодавства, недостатня об’єктивність методів контролю , посилені суб’єктивізмом при підході до проблем і шляхом її вирішення з боку керівників WADA, їх намагання поставити антидопінгову службу над спортом, так посилили цю проблему, що вона стала небезпечною для сучасного спорту, особливо олімпійського, серйозним фактором ризику його авторитету і стабільності.

До другої групи відносяться різні лікарські засоби і різноманітні харчові добавки, які здійснюють ергогенний вплив чи створюють умови для підвищення роботоспроможності спортсменів в результаті використання традиційних засобів тренування.

Третя група об’єднує клімато-географічні і погодні фактори, які здійснюють сумісно із засобами і методами тренування відставлений тренувальний ефект і одночасно створюють передумови для успішного виступу в складних умовах навколишнього середовища. Тут мова йде про тренування і змагання в умовах середньогір’я, високогір’я і спеки. Умови гіпоксії, які характерні для гірської місцевості, являються потужним стимулом для підвищення можливостей кисневотранспортної системи, а розріджене повітря сприяє зменшенню зовнішнього опору і, в силу цього, підвищенню результатів в спринтерських дисциплінах, стрибках у довжину, метанні спису і інших видах змагань. Тренування в умовах спеки покращує терморегуляцію, уповільнює процес підвищення внутрішньої температури, підвищує стійкість організму до дегідратації, що, в кінцевому рахунку, сприяє підвищенню роботоспроможності і ефективності змагальної діяльності не лише в ускладнених, але і в нормальних умовах навколишнього середовища.

Четверта група об’єднує так звані механічні ергогенні засоби, які можуть мати як прямий, так і відставлений ефект. До цих засобів відносяться ефективні конструкції спортивного інвентарю і обладнання (треки, трампліни, санні траси, покриття стадіонів і спортивних залів, лижні траси, велосипеди, санки, боби, аеродинамічні і гідродинамічні костюми і т ін.), а також різноманітні тренажери і діагностично-управляючі комплекси, що сприяють ефективності спортивної підготовки (В.Н. Платонов, 2003).

Раціональне харчування – одна з головних умов існування людини, збереження його здоров’я і працездатності. З харчуванням людина отримує джерела енергії, пластичні матеріали, речовини-регулятори. Енергетична цінність харчування повинна точно відповідати величині енерговитрат організму, а конкретні співвідношення білків, вуглеводів і ліпідів в харчуванні – підбиратися у зв’язку з інтенсивністю фізичних навантажень. Зростання вкладу анаеробних процесів в енергетичне забезпечення інтенсивної м’язової роботи супроводжується зростанням потреб в вуглеводах і деяким зниженням потреб в жирах. Напружена м’язова робота пов’язана з підсиленням катаболізму білків, у зв’язку з чим необхідно збільшити вміст білків в харчуванні спортсменів у порівнянні з людьми, які не займаються спортом.

Вивчаючи матеріали даної теми, необхідно звернути увагу на залежність якісного і кількісного складу їжі від специфіки виду спорту. Висока інтенсивність обміну речовин при виконанні фізичної роботи і в період відпочинку після неї, значне потовиділення підвищує потреби спортсменів в мінеральних речовинах, особливо сполуках калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза і вітамінах. Під час великих за об’ємом фізичних вправ, які потребують прояву витривалості, важливу роль в харчуванні набувають так звані ліпотропні речовини.

Харчування спортсмена повинне не лише забезпечувати нормальні умови для життєдіяльності, але і виконувати особливі функції підвищення спортивної роботоспроможності, прискорення відновлювальних процесів, адаптації організму до великого об’єму і високої інтенсивності фізичних навантажень. Розглядаючи цю функцію харчування, необхідно звернути увагу на роль в її виконанні низькомолекулярних метаболітів енергетичного обміну, збалансованих комплексів амінокислот, білкових гідролізатів, речовин, які здатні ставати попередниками в синтезі нуклеїнових кислот, речовин, які підвищують здатність організму працювати в умовах гіпоксії.

Заняття деякими видами спорту пов’язані з регулюванням маси тіла. В період знижування ваги необхідний особливий режим харчування, який передбачає зниження вмісту в їжі вуглеводів, жирів, солей натрію при збережені чи навіть збільшенні в ній вмісту білків, солей калію і кальцію, а також клітковини, яка не засвоюється організмом, але створює почуття ситості і сприяє швидкому переміщенню їжі по шлунково-кишковому тракту.

В залежності від належної їм біохімічної природи нутрієнти з вираженою ергогенною дією можуть бути розділені на наступні групи:

- субстрати (головні нутрієнти);

- активатори і інгібітори обміну речовин (вітаміни і мікроелементи);

- анаболіки (ендогенні і екзогенні);

- адаптогени (субстанції, які підвищують адаптаційні можливості

організму);

- антиоксиданти і антигіпоксанти.