9.7. Антиоксиданти і вільні радикали (оксиданти)

Вільні радикали - нестабільні, хімічно активні з'єднання, що утворюються при спалюванні кисневого «палива» у клітинах. Їх нестабільність обумовлена незбалансованим числом електронів відносно заряду ядра. Такі неврівноважені молекули прагнуть відновитися, віддавши зайвий електрон або відірвавши бракуючий від іншої молекули. У свою чергу, інша молекула стає неврівноваженою і прагне до збалансованості, продовжуючи реакцію.

У невеликих кількостях вільні радикали грають корисну роль в підтримці здоров'я, беручи участь в мільйонах хімічних реакцій, що щомиті відбуваються в клітинах. Вони допомагають засвоювати їжу і боротися з хвороботворними бактеріями, грибками і вірусами. Проте дія інтенсивного фізичного навантаження, а також забрудненої питної води, куріння, радіації наводить до збоїв природних механізмів контролю. Тоді активність вільних радикалів різко зростає, руйнуючи наш організм.

Виходячи з-під контролю організму, вільні радикали завдають помітні пошкодження. Вони руйнують клітини, ушкоджуючи клітинні мембрани. Або, викликаючи мутації, змінюють структуру ДНК клітини. Вільні радикали можуть також зв'язувати разом дві молекули, після чого останні не можуть правильно функціонувати. Наприклад, якщо зв'язано разом дві молекули шкіряного колагену, шкіра втрачає свою еластичність і гладкість, стає непружною і зморшкуватою. Часто у людей, чий організм сильно пошкоджений вільними радикалами, розвиваються коричневі плями на тильній стороні долонь або на лобі.

Вільні радикали (оксиданти) - побічний продукт обміну речовин в організмі. Відомо п'ять основних оксидантів: супероксидні радикали, перекис водню, гідроксильні радикали, жирні пероксирадикали і атомарний кисень.

Дослідники вважають, що вільні радикали є причиною прояву більше 50 хвороб.

У спорті в результаті позамежних навантажень і дії «зовнішніх» оксидантів відбувається ініціація вільнорадикальних процесів, що сприяє утворенню токсичних продуктів, які порушують функцію клітинних мембран і біоенергетичних механізмів.

Речовини, відомі як антиоксиданти, грають надзвичайно важливу роль в попередженні і контролі руйнувань. Ці речовини діють, як нейтралізатори вільних радикалів - знаходять їх і припиняють їх шкідливу діяльність.

Прийом антиоксидантів дає організму засіб для припинення цих деструктивних реакцій.

Антиоксиданти - це з'єднання, що мають надлишок «вільних електронів», які охоче зв'язуються з вільними радикалами і не викликають ланцюгової реакції. Вони сприяють нейтралізації негативних явищ окислення в організмі.

У практиці спорту застосовують такі антиоксиданти, як:

• вітаміни А, С, Е, В, бета-каротин;

• селен, ензими, нейробутал (оксибутират кальцію), оксибутират натрію,

оліфен

• адаптогени;

• кофермент Q-10, убіхинон, ОПЦ;

• мед, пилок;

• церебрум композитум (гомеопат).

9.8. Антигіпоксанти

Проблема гіпоксії в спорті вищих досягнень стоїть досить гостро. Клінічні дані і теоретичні дослідження переконливо свідчать, що найбільш перспективним в боротьбі з гіпоксією є використання фармакологічних засобів, що поліпшують утилізацію організмом циркулюючого в нім кисню, знижують потребу в кисні органів і тканин і тим самим сприяють зменшенню гіпоксії і підвищенню стійкості організму до кисневої недостатності. Ці засоби називають антигіпоксантами.

Умовно антигіпоксанти можуть бути розділені на дві групи:

1) що діють на транспортну функцію крові;

2) що коригують метаболізм клітини.

До першої групи відносяться з'єднання, що підвищують кисневу ємність крові, спорідненість гемоглобіну до кисню, а також вазоактивні речовини ендогенної і екзогенної природи. До другої групи входять з'єднання мембранопротекторної дії, прямої енергізуючої дії (тобто що впливають на окисно-відновний потенціал клітини, цикл Кребса і дихальний ланцюг мітохондрій) і препарати безпосередньо антигіпоксичної дії.

Актовегін - препарат, який виробляється на основі екстракту з сироватки крові телят і містить виключно фізіологічні компоненти, що володіють високою біологічною активністю - органічні низькомолекулярні сполуки: амінокислоти, олігопептиди, нуклеозиди і гліколіпіди, електроліти і ряд важливих мікроелементів.

Актовегін істотно підвищує енергетичний резерв клітин і їх стійкість до гіпоксії за рахунок оптимізації споживання кисню і глюкози. При вживанні актовегіну в 18 разів зростає синтез АТФ - основного енергетичного субстрату. За рахунок цього збільшує час роботи критичної потужності при зменшенні напруженості метаболічних зрушень (рH, вміст лактату).

В умовах внутріклітинної недостатності кисню клітина підтримує власні енергетичні потреби за рахунок активації процесів анаеробного гліколізу. В результаті відбувається виснаження внутрішніх енергетичних резервів, деструкція клітинних мембран і руйнування клітин. Переважання анаеробних шляхів відтворення енергії служить провідним механізмом розвитку гіпоксій- них і ішемічних пошкоджень органів і тканин.

Актовегін надає системну дію на організм і направляє процеси окислення глюкози на аеробний шлях. Активна фракція препарату підвищує транспорт глюкози, залежно від дози, до п'ятиразового збільшення. Вторинним ефектом є поліпшення кровопостачання. В умовах тканинної гіпоксії, викликаної порушенням мікроциркуляції, актовегін сприяє становленню капілярної мережі за рахунок новоутворення судин. Покращуючи доставку кисню і зменшуючи вираженість ішемічних пошкоджень тканин, актовегін, крім того, опосередковано сприяє білково-синтезуючій функції клітин і надає імуномодулюючу дію. Надає дію при метаболічних і циркуляторних порушеннях в центральній нервовій системі, що виникли при підготовці в середньогір’ї. Вживання - 80 мг в/м, в/в щодня біля 2-х тижнів або по 1-2 драже 200 мг 3 рази в день від 2 до 6 тижнів.

Оліфен (Гіпоксен) - антигіпоксант, що поліпшує переносимість гіпоксії за рахунок збільшення швидкості споживання кисню мітохондріями і підвищення спряження окисного фосфорилювання. Оліфен сприяє підняттю організму на певний базовий рівень. Оліфен, будучи препаратом прямої дії, може забезпечити киснем будь-яку клітину за рахунок малих розмірів молекул. У зв'язку з цим його вживання можливе при всіх видах гіпоксії. Це найпотужніший антигіпоксант, що вживається в спорті. Можливе його вживання для термінової ліквідації кисневої заборгованості після фінішу на короткі дистанції, тобто після роботи в гліколітичному режимі. А також при тривалішій роботі для підвищення стійкості до кисневої недостатності. Застосовується у вигляді пігулок по 0,5 г (курс, що рекомендується - 10-50 пігулок), а також у вигляді напоїв з оліфеном.

Цитохром С - ферментний препарат, що отримується з тканини серця великої рогатої худоби. Гемопротеїд, що бере участь в процесах тканинного дихання, є каталізатором клітинного дихання. Залізо, що міститься в цитохромі С, зворотньо переходить з окисленої форми у відновлену, у зв'язку з чим вживання препарату прискорює хід окислювальних процесів. Оскільки це речовина тваринного походження, що складається з крупних молекул, вона позбавлена можливості проникати в кожну клітину. При вживанні препарату можливі алергічні прояви в схильних до них.

Оксибутират натрію - антигіпоксичні властивості пов'язані із здатністю активізувати безкисневе окислення енергетичних субстратів і зменшувати потребу організму в кисні. Оксибутират натрію сам здатний розщеплюватися з утворенням енергії, що запасається у вигляді АТФ. Крім того, при його постійному введенні підвищується вміст в крові соматотропного гормону, а також кортизолу, значно знижується вміст молочної кислоти. Під дією оксибутирату натрію відбувається гіпертрофія мітохондрій і м'язових волокон, збільшується кількість глікогену в м'язах і в печінці. Володіє адаптогенною дією і слабкою анаболічною. Здійснює також протишокову дію.

У зв'язку з седативним ефектом препарат не слід призначати в денні години тим, кому потрібна швидка психофізична реакція. Застосовується у вигляді 5% сиропу для вживання або 20% розчину для введення у вену або м'яз. Заборонено використовувати під час змагань по стрільбі.