14. Біохімічна характеристика боротьби

_{Таблиця 28}

Відносні величини тесту pwc170 (критерію аеробної натужності) у борців (вільна, греко-римська, самбо, дзюдо) різного віку та вагових категорій

Вік, років	PWC170, кг·м·хв.-1·кг-1	Вагові категорії, кг	PWC170, кг·м·хв.-1·кг-1
8	14,4±0,66	48-52-57	21,08±0,487
9	15,9±0,99	62-68-70	20,89±0,443
10	14,4±0,56	74-80-82	20,54±0,527
11-12	13,9±1,05	90-93-100	18,83±0,451
13-14	15,3±0,80	більше 100	17,10±0,596
15-16	17,5±0,56
17-18	18,8±0,86
19-20	17,75±0,999
21-35	19,77±0,269

_{Для елітних борців використовують тест „кидки чучала” прогином на протязі 6 хв. Ι. Проводиться розминка. ΙΙ. В перші три хвилини: за кожні 50 с кожної хвилини виконують по 5 кидків, а в останні 10 с кожної хвилини роботи – максимальну кількість кидків. ΙΙΙ. 1 хв. відпочинку. ΙѴ. В наступні 3 хв. спортсмен виконує максимальну кількість кидків на протязі 20 с кожної хв. В останні 40 с кожної хвилини борець виконує по 4 кидки.}

_{Співвідношення реакцій ресинтезу АТФ у борців в цьому тесті:}

_{7,5 кидків·хв.}^-1 _{– анаеробні : аеробні – 39% : 61%}

_{10 кидків·хв.}^-1 _{– анаеробні : аеробні – 53% : 47%}

_{15 кидків·хв.}^-1 _{– анаеробні : аеробні – 67% : 33%}

_{Витрати енергії у борців після розминки складають ≈ 6 ккал·хв}^-1_{, після навантажень помірної інтенсивності 8,5-9,5 ккал·хв}^-1_{, після силових навантажень 13-14 ккал·хв}^-_{1. Рівень молочної кислоти в крові спортсменів може досягати більше 100 мг % (11 ммоль·л}^-1_{), а глюкози – більше 150-200 мг %. Звичайно до кінця поєдинку концентрація молочної кислоти крові борців складає 40-100 мг %. В крові істотно зростає кількість катехоламінів.}

_{В сечі борців виявляють підвищену кількість фосфатів, з’являється молочна кислота і нерідко білок. Істотно підвищене і виділення з сечею адреналіну, норадреналіну та продуктів їх окислення.}

_{Вказані біохімічні зміни, як правило, більш різко виражені у борців більш низьких вагових категорій.}

_{Втрати ваги у борців також знаходяться у відповідності з ваговими категоріями: чим нижча вагова категорія, тим вони вищі.}

_{Для борців характерні високі показники відносної сили, які зменшуються у ряді вагових категорій.}

15. Біохімічна характеристика боксу

Вид спортивного одноборства з нестандартними рухами перемінної інтенсивності. Визначальна роль належить: швидкості реакцій і рухів, адаптації до больових почуттів. У боксерів найбільш високі (у порівнянні з представниками інших видів спорту) показники збудливості та лабільності нервової системи.

Енерговитрати в 3-раундовому бою боксерів складають біля 200 ккал. Після Ι раунду концентрація молочної кислоти крові складає 50-60 мг %, після ΙΙΙ раунду – 100-150 мг %. З’являється білок в сечі, а в крові зростає кількість еритроцитів. У боксерів легких вагових категорій такі біохімічні зміни в крові виявляються більш істотними, чим у спортсменів-важковаговиків. МС·О₂ для боксерів вагових категорій 48-71 кг складає 61,3 мл·кг^-1·хв.^-1, а вагою більше 71 кг – 57,2 мл·кг^-1·хв.^-1.

Під час бою у боксерів частота дихання зростає до 30-60 за хв., легенева вентиляція – до 90 л за хв., споживання кисню – 2,3 л.·хв.^-1.

Після бою: ЧСС складає 180-200 уд.·хв.^-1, систолічний артеріальний тиск 140-200 мм. рт. ст., кисневий борг 1,2-2,2 л·хв.^-1.

Серії ударів, „відходи” забезпечуються креатинфосфатом. Але так як запаси Кр~Ф в м’язах незначні, то відповідно в крові боксерів істотно зростає концентрація креатину та креатиніну. Важливе значення в поєдинку належить і гліколізу. Крім того під час боксерського поєдинку посилюється швидкість протікання окисних процесів, так як споживання кисню досягає 85% від максимального.

Таблиця 29