
- •В.І. Мелешко Біохімічні зміни в організмі спортсменів при заняттях різними видами спорту
- •1. Мета вивчення теми
- •2. Навчально-цільові запитання
- •3. Цільові завдання
- •4. Ключові слова та поняття теми
- •5. Методичні вказівки для вивчення теми
- •6. Зони відносної потужності
- •Критерії інтенсивності тренувальних навантажень
- •Динаміка біохімічних показників крові при фізичних навантаженнях різної потужності
- •Біохімічна характеристика фізичних навантажень у різних зонах відносної потужності
- •7. Біоенергетичні критерії у представників різних видів спорту
- •Кисневий прихід за час виконання вправи (vo2) в л·кг-1 як критерій аеробної ємності (види спорту розміщені за порядком убування показника)
- •Максимальне споживання кисню (мск) спортсменів та його оцінка в залежності від статі, віку та спортивної спеціалізації
- •Залежність показників максимального споживання кисню (мск) від відносної маси серця біологічних об’єктів
- •Вплив біоенергетичних факторів на роботоздатність спортсменів
- •Покращення показників біоенергетичних процесів під впливом багаторічних тренувань спортсменів
- •Фізична роботоздатність по тесту pwc170 у спортсменів-чоловіків (майстри спорту) деяких спеціальностей (середні). Тест pwc170 – критерій аеробної потужності (Карпман, 1988)
- •8. Біохімічна характеристика дисциплін легкої атлетики
- •Класифікація бігових видів легкої атлетики і характеристика виконання основних вправ (Подготовка сильнейших бегунов мира, 1990)
- •Гіпотеза біохімічної інтерпретації та головні параметри закономірностей метаболічного забезпечення бігових навантажень (для чоловіків, мсмк)
- •Характеристика бігу на середні дистанції
- •9. Біохімічна характеристика веслування на байдарках
- •10. Біохімічна характеристика плавання
- •Вплив тривалості інтервалів відпочинку між вправами (відрізки 25 і 50 м) на ефект тренування плавців-спринтерів (Платонов, 1988)
- •Взаємозв’язок між інтенсивністю та енергетичним обміном в плаванні (Платонов, 1988)
- •Використання лактату крові для управління навчально-тренувальним процесом в плаванні (Большевый, Шутко, 1988)
- •Кількісне визначення концентрації піровиноградної кислоти (пвк) в крові спортсменів
- •Визначення концентрації пвк крові у плавців-підводників (чоловіки), ммоль·л-1.
- •Про зміни роботоздатності сторстменів-плавців після спускання з гір (в відсотках) / Лашко, Астахов, Вдовиченко,1992
- •Діагностичні комплекси в плаванні
- •11. Моделювання функціональної підготовленості футболістів високої кваліфікації
- •Динаміка фізичної роботоздатності футболістів різного амплуа за результатами велоергометричного тестування
- •Модельні характеристики показників функціонального стану при велоергометричному тестуванні висококваліфікованих футболістів
- •12. Біохімічна характеристика волейболу
- •13. Біохімічна характеристика важкої атлетики
- •14. Біохімічна характеристика боротьби
- •Відносні величини тесту pwc170 (критерію аеробної натужності) у борців (вільна, греко-римська, самбо, дзюдо) різного віку та вагових категорій
- •15. Біохімічна характеристика боксу
- •Показники кислотно-лужної рівноваги крові боксерів
- •16. Гімнастика спортивна
- •17. Ліпідний обмін при заняттях фізичною культурою
- •Склад та деякі властивості ліпопротеїдів (лп) крові людини
- •Границі коливань вмісту загального хн, тг, хн-лпнг, хн-лпднг, хн-лпвг в нормі (мг% в плазмі)
- •18. Адаптація людини до висотної гіпоксії
- •19. Біохімічна характеристика передстартового стану
- •20. Підготовча частина заняття (розминка)
- •21. Поняття про “мертву точку” та “друге дихання”
- •22. Заключна аеробна частина заняття (заминка)
- •23. Контрольні запитання і завдання
- •24. Запитання поточного контролю
- •25. Література
12. Біохімічна характеристика волейболу
Висота стрибка спортсмена (стрибучість) залежить від „швидкої сили” (градієнт сили).
Виражені зміни обміну речовин характерні вже в передстартовому стані: рівень цукру в крові може досягати 200 мг%, а вміст молочної кислоти зростає на 7-10 мг% чи навіть на 50 %. Передстартові зрушення найбільш виражені в активно граючих волейболістів.
Витрати енергії ~ 10 ккал за 1 хв. гри. Втрата ваги - біля 1,5 кг за матч. МС·О2 у майстра спорту складає 4,41 л·хв.-1 (56,3 мл·кг-1·хв.-1). Максимальна легенева вентиляція 147,5 л·хв.-1. Максимальна ЧСС: в тренуванні -158 уд.·хв.-1, в календарній грі – 181, уд.·хв.-1. Середня ЧСС, відповідно, 137,9 і 153,2 уд.·хв.-1
Концентрація молочної кислоти крові коливається в роботі від 35-50 мг% до 120-150 мг% (1 моль ·л-1 = 9 мг%). Зростає виділення: молочної кислоти з потом та сечею, сечовини та сечової кислоти з сечею.
13. Біохімічна характеристика важкої атлетики
Навантаження силового типу. Для важкоатлетів характерний мезоморфний конституційний тип (відношення зросту до довжини нижніх кінцівок 1,875). Переваги мають спортсмени з меншою масою тіла. Із збільшенням маси тіла відносні показники сили (сила на 1 кг маси тіла) важкоатлетів зменшується. ЧСС спокою складає 57 уд.·хв-1, хвилинний об’єм крові 6,84 л, систолічний об’єм крові 98,4 мл, артеріальний тиск 108/71 мм.рт.ст., об’єм серця ~ 875 см3.
Перед тренуванням у важкоатлета: ЧСС зростає на 9-33 %, артеріальний тиск зростає до 150 мм.рт.ст. Після розминки ЧСС складає 100-140 уд.·хв-1. Після жиму штанги 80-90% максимальної маси: ЧСС 140-150 уд.·хв-1, хвилинний об’єм крові 11,0-20,7 л, систолічний об’єм 55,7-143 мл.
Після навантаження визначається феномен Ліндгарда (післяробоче підвищення функцій): почащається дихання до 30-40 л·хв-1, легенева вентиляція зростає до 90 л, хвилинний об’єм крові (в перші 30 с) зростає до 19,77 л, систолічний об’єм – до 119,7 мл. Ривок здійснюється при затримці дихання. Поштовх – затримка дихання передується з дихальними циклами.
Натужування та затримка дихання при підйомі штанги супроводжуються колосальним зростанням внутрішньогрудного, внутрішньолегеневого і внутрішньобрюшинного тиску. Можлива втрата свідомості, яка частіше з’являється у зв’язку з попередньою гіпервентиляцією: різко зменшується об’єм циркулюючої крові, відмічається висока ЧСС, погіршується кровонаповнення судин мозку та обморок.
Енерговитрати при підйомі штанги зростають в середньому до 63,9 ккал на 1 кг·м роботи. Витрати енергії на 1 кг маси із зростанням вагової категорії зменшуються (і складають в середньому 20,2 ккал·кг-1).
Вправи виконуютьсь в анаеробному режимі. Концентрація молочної кислоти в крові важкоатлетів зростає до 40-60 мг %. Відносний кисневий борг складає 70-80 %, який швидко за 10-20 хв. ліквідується, т. я. головною біоенергетичною системою є креатифосфакіназний механізм.
Поштовх супроводжується більшими витратами енергії і значними біохімічними зрушеннями, чим жим і ривок. Підвищення концентрації небілкового азоту в крові вище при жимові, чим при ривку. Чим більша вага і чим повільніший темп виконання роботи, тим вища концентрація небілкового азоту в крові важкоатлетів.
При піднятті рекордної ваги для даної вагової категорії спортсмена величина біохімічних зрушень виявляється найбільшою у спортсменів середньої та напівважкої ваги, т.я. у них потужність роботи на 1 кг ваги тіла найбільша. Найменшою ж вона виявляється у спортсменів найлегшої ваги.
Концентрація глюкози крові може значно підвищуватися (до 150 мг %). Організм елітного важкоатлета відрізняється більшою постійністю рівня цукру в крові.
Тренування максимальної сили найбільш ефективне в режимі „силова в повільному темпі”. „Силова в більш швидкому темпі” розвиває силу, бистроту та витривалість.
Інтервал відпочинку між підйомами штанги істотно впливає на розвиток сили м’язів. Найбільша ефективність встановлена при інтервалах відпочинку між вправами із штангою, рівними 2-5 хв. Збільшення інтервалів відпочинку до 8 хв. і більше не забезпечує оптимального тренувального ефекту.