5. Проект Просвітництва та ідея прогресу

Модерну притаманний проект Просвітництва. Він безпосередньо пов’язаний з культурною раціоналізацією суспільства. Габермас охарактеризував останню як диференціацію культурних сфер цінностей, скріплених між собою лише формально: в епоху модерну наука і техніка, право і мораль, мистецтво і література відділяються одне від одного як автономні сфери. У відповідних культурних системах дії інституціоналізуються наукові дискурси, дослідження в області моралі і теорії права, створення витворів мистецтва як справи спеціалістів. Проект Просвітництва полягає у тому, що приріст культури, який здійснюється за рахунок діяльності спеціалістів, повинен збагачувати сферу повсякденної практики. Основною ідеєю Просвітництва, як її визначали ще теоретики XVIII сторіччя є, з одного боку, розвиток об’єктивуючої науки, універсалістських засад моралі і права, автономного мистецтва із збереженням їх незалежності одне від одного, але з іншого – вивільнення накопиченого знання із диференційованих культурних сфер цінностей і його використання у повсякденній практиці. Просвітництво передбачає те, що знання, вироблене в межах експертних культур, має проникати у повсякдення, збагачуючи його.

Однак, Габермас звертає увагу на те, що проект Просвітництва не здійснюється у відповідності із своїм поняттям. «Культурний модерн» відзначається тим, що спеціалісти, які займаються виробленням того чи іншого виду знання в межах своїх експертних культур, випадають із потоку традиції повсякдення. Це призводить до збільшення розриву між культурами експертів і «широкою публікою». Приріст культури за рахунок діяльності спеціалістів просто так не збагачує сферу повсякденної практики. Більше того, раціоналізація експертних культур загрожує знецінити повсякдення.

Модерну також притаманна ідея прогресу. Вона нав’язується природничою наукою, що грунтується на математичному ідеалі точності. Математична наука про природу забезпечує вірну модель раціоналізації світу. Її ядром є фізика Ньютона, яка відкрила істиний метод пізнання природи. Спостереження, експеримент і калькуляція є ті три інструменти, за допомогою яких фізика відкриває секрети природи. Математика і фізика формують один великий розподіл науки, який підіймає знання над схоластичними дебатами філософів і зводить усі попередні філософії до статусу поглядів. Наука базується на експерименті та спостереженні і завдяки цьому відділяється від філософії, де панує спекулятивна думка.

Інституціоналізація науки як субсистеми, незалежної від теології і філософії, настільки просунулась з настанням епохи модерну, що організація відкриття істини претендує на те, щоб стати моделлю організації суспільства. Прогрес стає політичним поняттям. Його наукова ідея може бути переміщена у раціоналізацію соціального життя, а принципи наукової роботи можуть стати принципами організації соціальних зв’язків у цілому. Принцип лінійного руху від незнання до знання переноситься у сферу соціального життя і проявляються тут в уявленнях про рух від гіршого до кращого стану життя, а також про забезпечене наукою моральне вдосконалення людей. Ідея прогресу передбачає нав’язаний і керований наукою рух людства до гуманності.