1. Міжнародний маркетинг (international marketing) - це процес планування і реалізації концепції, ціноутворення, просування та дистрибуції ідей, товарів і послуг  на території інших держав. 

2. Маркетинг-микс –набір маркетингових рішень – чотири “р”

1.Produkt (продукт)

2.Pricing (ціноутворення)

3.Promotion (просування)

4.Place (місце або дистриб’юція)

3. Цінова політика є конкурентною перевагою і впливає на рівень доходів компанії.

Типи цінових політик:

1.Політика стандартної ціни (геоцентрічний підхід) – нафта, газ, сировина та ін.

2.Дворівнева цінова політика – на внутрішньому ринку одна ціна, а на міжнародних інша.

З. Ринкова цінова політика – диференціація ціни для кожного конкретного ринку

4. Ризики цінової політики:

Способи просування товарів: 

• Демпінг

• Заподіяння шкоди торговельній марці

• Сірий (тіньовий) ринок

• Незадоволення споживачів

5. Просування (promotion) товару  - будь-яка форма повідомлень, про свої товари і послуги  своїх потенційних покупців.

• Реклама.

• Особисті продажи.

• Стимулювання збуту.

• Паблік рілейшнз.

Дистрибуція

6. (distribution) – це процес переміщення товарів і послуг від компанії-виробника в руки споживачів.

7. Міжнародний операційний менеджмент -  сукупність дій, по перетворенню вхідних ресурсів в готові товари та послуги.

8. Елементи міжнародного операційного менеджменту-

1.Придбання ресурсів, необхідних для виробництва товарів. 2. Розташування міжнародних підприємств. 3. Міжнародна логістика та управління матеріалами.

9. Виробничий  менеджмент‑рішення, процеси й аспекти операційного менеджменту, які пов'язані зі створенням матеріальних товарів.

10. Фактори, що впливають на рішення про розміщення міжнародних підприємств:

Розмір, масштаб діяльності, природа продукту, технологічний досвід. • Конкурентна перевага і стратегічна уразливість. • Ступінь контролю за якістю,графіками 

поставок, змінами в конструкції і витратами. • Ризик. • Інвестиції. • Гнучкість.

11. Міжнародна логістика - управління потоками матеріалів:

а)від постачальників до фірми,

б)усередині структурних підрозділів самої фірми, 

в)потоком готової продукції, послуг і товарів від фірми до покупців (дистриб’юція).

12. Особливості управління матеріалами міжнародних компаній • Відстань поставок. • Способи транспортування, умови доставки, упаковка. • Правове регулювання.

13. Форми платежу

До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідних до найменш вигідних): * 100%-ний авансовий платіж; * акредитив; * інкасо; * відкритий рахунок.

АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком.

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКУ також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві – також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку. Акредитив, який використовується при розрахунках за зовнішньоторговельними операціями, незалежно від того, як він названий і позначений (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист тощо), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов’язання банку, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитиву (імпортера) на користь його контрагента за контрактом – бенефіціара (експортера).

ІНКАСО. Застосування інкасової форми розрахунків регулюється “Уніфікованими правилами щодо інкасо” ухваленими в 1978 р. Міжнародною торговельною палатою’ Інкасо – це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов’язань з оплати.

ВІДКРИТИЙ РАХУНОК – це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки. Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред’явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи. За відкритим рахунком розраховуються здебільшого за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних частин до раніше поставленого устаткування або машин. Механізм розрахунків у зовнішньоторговельних операціях – це ціла система різноманітних способів, засобів і форм платежу. Залежно від співвіднощення термінів платежу і поставок товару розрізняють три основні способи платежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит. Під готівковим платежем мається на увазі оплата товару в повній вартості до переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця або в момент цього переходу. Під розрахунком у кредит (із розстрочкою платежу) розуміють комерційний кредит, тобто кредит експортера імпортеру або видача авансів імпортером експортеру Умови комерційного кредиту вказуються при укладенні контракту з урахуванням особливостей законодавства країн-контрагентів.