НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра адміністративного та

інформаційного права

ЛЕКЦІЯ З КУРСУ ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ТЕМА № 3. Фінансовий контроль в Україні

2012

Фінансовий контроль в Україні

ПЛАН

1.Поняття та значення фінансового контролю.

2.Види та методи фінансового контролю.

3.Органи фінансового контролю.

1. Поняття та значення фінансового контролю

Фінансовий контроль є універсальним явищем і застосовується у різних сферах суспільного життя. Суть фінансового контролю розкривається у взаємозв’язку зі сферою застосування й сферою функціонування фінансів. Економічним змістом фінансового контролю є функція управління, що включає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об’єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийнятих рішень та результатів їх виконання.

Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, і водночас він є необхідною умовою ефективності управління фінансовими відносинами в цілому. Особливе місце фінансового контролю в загальній системі контролю як елемента в системі управління суспільними процесами зумовлюється його специфікою, що виявляється у контрольній функції самих фінансів. Об’єктивно властива фінансам здатність виражати специфічну сторону виробничо-господарської діяльності в будь-якій сфері робить фінансовий контроль всеохопним і всеосяжним.

Водночас для того, щоб з потенційно можливого фінансовий контроль став реальним на практиці, необхідно розрізняти його базисні і надбудовні елементи. Якщо контрольна функція фінансів є властивістю самих фінансів і виступає базисом фінансово-контрольних правовідносин, то власне фінансовий контроль є діяльністю відповідних органів і організацій, що його здійснюють. Значення фінансового контролю полягає в тому, що при його здійсненні перевіряються:

• дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

• економічна обґрунтованість та ефективність здійснення дій, відповідність їх завданням держави та місцевих утворень.

Таким чином, фінансовий контроль є важливим засобом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності Фінансовий контроль є одним з видів фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності та раціональності дій суб’єктів господарювання у процесі утворення, розподілу й використання грошових фондів держави.

Фінансовий контроль притаманний усім фінансово-правовим інститутам і тому, крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють організацію та порядок проведення фінансового конт­ролю в цілому, є норми, які враховують його специфіку в окремих фінансово-правових інститутах і закріплені відповідним законо­давством (наприклад, бюджетним, податковим, банківським тощо).

Основними напрямками фінансового контролю у відносинах, врегульованих фінансовим правом, є:

• перевірка виконання органами державної влади та місцевого самоврядування функцій щодо утворення, розподілу, перероз­поділу та використанню фінансових ресурсів відповідно до їх компетенції;

• перевірка виконання організаціями та громадянами фінансо­вих зобов’язань перед державою та територіальними громадами;

• перевірка правильності використання державними, казенни­ми та комунальними підприємствами, установами, організаці­ями, що знаходяться в їх господарському віданні або опера­тивному управлінні, грошових ресурсів (бюджетних і власних коштів, банківських позик, позабюджетних та інших коштів);

• перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та збереження коштів підприємствами, організа­ціями, установами;

• виявлення внутрішніх резервів виробництва, можливостей підвищення рентабельності господарства, росту продуктивності праці, більш економного та ефективного використання мате­ріальних та грошових ресурсів;

• попередження та усунення порушень фінансової дисципліни. У випадку їх виявлення у встановленому порядку застосову­ються заходи впливу щодо організацій, посадових осіб та гро­мадян, забезпечується відшкодування матеріальних збитків, заподіяних державі, організаціям, громадянам.

Завдяки здійсненню фінансового контролю укріплюється фінансова дисципліна. Міра і глибина реалізації контрольної функції багато в чому залежить від стану фінансової дисципліни, яка розглядається як одна із сторін законності. Вона виражає обов’язковий для всіх осіб (фізичних та юридичних) порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань.

Фінансова дисципліна – це чітке дотримання встановлених приписів і порядку утворення, розподілу та використання грошо­вих фондів держави, суб’єктів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ.

Вимоги фінансової дисципліни визначаються загальними прин­ципами організації фінансів та специфічними умовами їх функціо­нування у структурних підрозділах матеріального виробництва і невиробничої сфери. Ці вимоги поширюються не тільки на підприємства, організації, установи, громадян, а й на органи дер­жавної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Таким чином, фінансовий контроль забезпечує інтереси держави, місцевих (адміністративно-територіальних) утворень, а також сприяє дотриманню прав та інтересів суб’єктів фінансових право­відносин. .

Фінансовий контроль, як вид контролю взагалі, можна уяви­ти у вигляді системи, стосовно складу якої висловлюються різні точки зору. Існує думка про те, що обов’язковим елементом сис­теми фінансового контролю є суб’єкт, який його здійснює, оскіль­ки його відсутність унеможливлює контроль взагалі. Другим еле­ментом системи є об’єкт контролю. Можливість контролю зу­мовлюється певним зв’язком між суб’єктом та об’єктом, оскільки відсутність цього зв’язку також призводить до неможливості контролю. Тому на перший погляд систему фінансового конт­ролю можна уявляти як взаємопов’язану сукупність контролю­ючого суб’єкта, контрольних дій та контрольованого об’єкта. І. Стефанюк запропонував модель системи фінансового контролю, яка включає такі елементи:

• контролюючий суб’єкт (суб’єкт контролю) – це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають у навколишньому господарському се­редовищі;

• контрольні дії – це операції порівняння (зіставлення) показ­ників діяльності підконтрольного суб’єкта з певною нормою (нормами), здійснювані контролюючими суб’єктами з метою знаходження й блокування відхилень від цих норм;

• підконтрольний об’єкт (об’єкт контролю) – це фізична чи юридична особа (особи), на певний вид діяльності яких спря­мовуються контрольні дії;

• предмет контролю – це конкретний вид діяльності (певні фінансово-господарські операції) підконтрольного суб’єкта, на які спрямовуються контрольні дії контролюючого суб’єкта.

Отже, у загальному розумінні фінансовий контроль зводиться до спостереження за фактичним станом показників фінансової діяльності суб’єктів фінансових правовідносин та порівняння показників фінансової діяльності із заданими нормативними по­казниками.

Юридична наука та чинне законодавство розробили й містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам фінансового контролю у повному обсязі забезпечувати виконання своїх повноважень.

До них належать принципи:

• законності, об’єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

• розподілу контрольних повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб’єктами;

• повноти охоплення об’єктів контролем, який досягається внаслідок суцільного відстежування або вибіркової перевірки певних сегментів підконтрольних об’єктів;

• достовірності фактичної інформації, додержання якого забезпечує її відповідність реальним фінансовим ресурсам, процесам і результатам діяльності, що їх відображає ця інформація;

• збалансованості контрольних дій, який передбачає узгодженість їх внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

• превентивності контрольних дій, завдяки якому досягається завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню істотних відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

• самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

• ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб’єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб’єктами таких основних вимог:

а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і повним щодо охоплення об’єктів контролю;

в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

• принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих суб’єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб’єктів за наслідки контрольних дій.

Отже, фінансовий контроль – це цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб’єктів фінансових відносин.